Сент-Екзюпері Антуан де (1900—1944) — видатний французький письменник XX ст. Своїм життям і захопленнями, поглядами на світ і ставленням до людей він уособлював нову епоху, сучасником якої був.
Основні твори: «Пошта — на Південь» (1929), «Нічний політ» (1931), «Планета людей» (1939), «Військовий льотчик» (1942), «Маленький принц» (1943).
Антуан Марі Роже де Сент-Екзюпері народився в шляхетній графській родині на півдні Франції. Серед його предків були славетні рицарі, архієпископи та відважні воєначальники, від яких часто залежала доля не лише Французького королівства, а й усієї Європи. Але на початку XX ст. від цієї колишньої могутності залишилися старі портрети на стінах родового замку, витерті гобелени та безліч родинних переказів і традицій. А ще був таємничий світ старого замку, любляча матуся (батька хлопчик утратив у чотирирічному віці), брат і сестри, вчителі, робітники, які працювали в маєтку, тобто все, що необхідне дитині для щасливого дитинства, сповненого теплотою сонця й любов’ю щирих сердець. Коли Антуану виповнилося сімнадцять років, у його життя прийшла перша усвідомлена трагедія — помер молодший брат Франсуа. Перед смертю він заповів Антуану найдорожчі речі — велосипед і рушницю. Можливо, саме тоді, стоячи біля тіла померлого брата, він і замислився над основами людського буття, над законами, які примушують, людину бути Людиною. Саме тоді постала й інша нагальна проблема, яку необхідно вирішувати кожній молодій людині в його віці: як жити і що робити далі? Для збіднілого аристократа особливо великого вибору не було. Він вирішив вступити до Вищого військово-морського училища. Юнак досить ретельно готувався до іспитів. Спочатку все йшло ніби добре. На іспиті з математики він отримав найвищий бал. А ось твір майбутній всесвітньо відомий письменник «завалив». На той час Європа потерпала від Першої світової війни, тож абітурієнтам запропонували розказати про враження воїна, який щойно повернувся з фронту. «Я не був на війні, через що не хочу говорити про це з чужого голосу», — написав Сент-Екзюпері. Щирість юнака не подіяла на членів екзаменаційної комісії, він отримав найнижчий бал і назавжди втратив можливість здобути вищу освіту. Тоді Сент-Екзюпері пішов добровольцем до авіаційного полку. Нині навіть важко уявити, що на початку XX ст. являли собою професія та особливий стиль життя авіаторів. Здавалося, що вони зроблені з іншого тіста, не такі, як усі інші, адже можуть підніматися в повітря. Аби сісти за штурвал літака, Сент-Екзюпері почав брати приватні уроки. Від цього часу авіація стала невід’ємною частиною його життя.
Після закінчення армійської служби Сент-Екзюпері опинився в Парижі. Він вивчав архітектуру, брав приватні уроки у професорів Паризького університету Сорбонни, продавав автомобілі й книжки, доки якось не постукав у двері Дідьє Дора, директора авіакомпанії. Той дав йому роботу, і зрештою Сент-Екзюпері став начальником аеропорту в Марокко. Це була нелегка, часто небезпечна для життя робота. Сент-Екзюпері був надзвичайно сміливим пілотом, справжнім майстром своєї справи, який ніколи не кидав товаришів у небезпеці. За цю службу письменник був удостоєний найвищої французької нагороди — ордена Почесного легіону. Саме в Африці відбулося народження письменника Сент-Екзюпері. Там він написав роман про романтику й небезпеку поштової авіації, що зв’язує людей у різних, найвіддаленіших куточках Землі. З улюбленої авіації Сент-Екзюпері пішов сам на знак протесту: з роботи звільнили його друга й керівника Дора. Але небо не зникло з життя письменника. Головні герої його творів — льотчики, чиє життя з усіма перемогами й поразками він дуже добре знав. З початком Другої світової війни Сент-Екс (так письменника називали друзі-льотчики) робить усе можливе й неможливе, щоб повернутися до військової авіації. Коли фашисти захопили майже всю Францію, письменник посадив у кабіну невеличкого літака членів своєї ескадрильї і вивіз їх до Алжиру, врятувавши від полону. Сам Сент-Екзюпері опинився у Сполучених Штатах Америки і марив поверненням до військової авіації. Цьому опиралися всі, адже вважали, що Екзюпері-письменник набагато потрібніший людству, ніж Екзюпері — військовий льотчик. У своїх, на перший погляд, таких простих і зрозумілих творах він висвітлював надзвичайно важливі проблеми: що таке справжня дружба і якою має бути людина, щоб планета Земля перетворилася на справжню планету Людей. Останнім твором письменника, його заповітом людству став «Маленький принц». Це притча, повчальна алегорична оповідь, У сучасній літературі вона стала одним із засобів вираження морально-філософських роздумів письменників. Подорож маленького принца — алегорія пошуків усього людства, яке іноді не розуміє, що найцінніше в житті знаходиться поруч, і, щоб усвідомити це, треба довіритися власному серцю. Сент-Екзюпері зміг повернутися до військової авіації. Йому дозволили п’ять бойових вильотів, він домігся ще трьох. Віщунка напророчила письменнику смерть у морі. З останнього, восьмого, польоту письменник і льотчик А. де Сент-Екзюпері не повернувся… На аеродромі його чекали дуже довго. Залишки літака знайшли через півстоліття на дні Середземного моря біля Марселя. А в день смерті письменника, 31 серпня 1944 р., народилася легенда, що філософ, льотчик і письменник, який понад усе вірив у людину, направив свій літак високо в небо, до зірок, туди, куди повернувся Маленький принц…