Сонет, Що таке Сонет?
Сонет (від італ. sonetto — звучати) — тверда віршова форма, ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів) з різними видами римування. Сонет з’явився на початку XIII ст. в Італії, де визначилися його основні ознаки, вперше викладені 1332 р. Антоніо де Темпо. Цей жанр був розроблений Ф. Петраркою та Данте Аліг’єрі й проходить через всю історію європейської та світової літератури, особливо розкриваючись у XVI ст. у творчості П. Ронсара (Франція) та у XVII ст. у творчості Б. Шекспіра (Англія). Зневажений у добу класицизму, сонет відродився в епоху романтизму, став улюбленим у поетів XIX—XX ст. Внутрішня гнучкість сонетної форми тяжіє до постійного оновлення канону.
Приміром, В. Шекспір застосував у сонеті три чотиривірші та двовірш; можливі також інші форми сонету: «хвостаті сонети» («сонет з кодою»), тобто сонет з додатковим рядком; перевернуті сонети, які започатковуються двома тривіршами; «безголові», що складаються з одного чотиривірша та двох тривіршів; напівсонети, що мають лише один чотиривірш та один тривірш тощо. Особливу вельми складну форму цього оригінального вірша, що складається з 15 сонетів, останній з яких будується з перших рядків усіх попередніх чи наступних 14 сонетів, називають вінком сонетів. Сучасні поети, вдаючись до експериментів, намагаються розширити можливості сонета, зокрема в пейзажній ліриці.