Способи та засоби зв’язку речень у тексті
Способи зв’язку речень у тексті
Речення в тексті поєднуються ланцюговим, паралельним або комбінованим способами.
Види способів:
• Ланцюговий (послідовний): речення послідовно зв’язуються одне з одним (цей спосіб подібний до зв’язку ланцюгової підрядності у складнопідрядному реченні).
При ланцюговому способі повторюються одні й ті самі слова, вживаються синоніми, використовуються слова з просторовим значенням. Прикладом ланцюгового зв’язку є уривок з твору-есе «Підслухана розмова».
…Горобина і ялина стояли поруч. Зовсім близенько одна до одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїнки і шишки, а на горобині – листя і грона жовтогарячих плодів. Ялинка дивилась на свою подругу. Горобині було незручно, і вона почервоніла. Кожен плід її спалахнув жаром. Ялинка замилувалась нею. Яка-то гарна горобина!
•Паралельний: речення співставляються або протиставляються; вони рівноправні, часто однотипні за будовою; при паралельному зв’язку розвиток думки йде через співставлення ознак, що приписується спільному предмету висловлювання.
При паралельному способі використовуються слова з просторовим значенням, контекстуальні синоніми. Паралельний спосіб використовується в творах-описах. Прикладом паралельного способу є твір-опис.
Ромашка (уривок)
На лісовій галявині серед зеленого різнотрав’я красується скромна квіточка ромашка. її білі пелюстки нагадують віночок-хустинку, що облямовує краплинку сонця – жовту серцевину. На тоненькому зеленому стебельці рослина гордо тримає свою голівку-віночок, що тягнеться до яскравого сонечка.
Засоби зв’язку речень у тексті
Лексичні засоби
• Лексичний повтор – це повтор слова або використання спорідненого слова для досягнення точності та зв’язності тексту, що дозволяє зберегти єдність теми.
Наприклад:
…Озеро розташоване недалеко від Водяного у Чорному лісі. За що ж причислили озеро до Найзагадковіших місць України? Згадане Берестувате озеро має, принаймні так вважають, загальну площу 16 гектарів… Озеро має кілька таємниць. Одна з них – глибина озера, яке, як кажуть, не має дна. Вода в озері дуже холодна і має майже однакову температуру у всі пори року.
• Синонімічна заміна – це заміна слова в одному реченні синонімом або синонімічним виразом в іншому реченні.
Доцільне використання синонімів уточнює. або підкреслює нашу думку, урізноманітнює наше мовлення і надає йому додаткової виразності:
Вітчизна і мати ці слова і є найсвятішими, найдорожчими словами для кожної людини.
Не може бути життя без вірності матері, мові, рідній землі, адже людина починається з колиски і материнської пісні.
Це чудове, співуче і мелодійне слово – мама. Ми бачимо її в світі єдину, єдину у квітах, у пташині, у хвилях Дніпра – в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь століття.
• Використання антонімів.
Один був високого зросту, інший – зросту низького.
• Два речення, пов’язані відносинами
У цьому лісі багато милих серцю дерев. Але перш за все помічаєш стовбури улюблених берез.
• Використання слів однієї тематичної групи.
Приклади використання слів за темою «природа» можна зустріти в наведеному творі-мініатюрі.
Білий сніг на зеленому листі
Гарячі промені сонця пригріли холодну після зими землю, задзюрчали струмки, заспівали птахи. Ми нетерпляче чекаємо пробудження всього живого. Дуже хочеться побачити красуню природу в її зеленій величі.
Першою з’являється молода травичка. Вона ще не вкриває землю суцільним килимом, а з’являється лише в окремих місцях. З’явилось молоде листя, зацвіли яблуні, вишні, абрикоси, задзвеніли голоси птахів. Природа вже повністю прийняла весну. І враз – несподіваний білий сніг. Сніг покрив зелені листочки. Вони, народжені нещодавно, ще безсилі і безпорадні. Холодний сніг випробовує їхню витривалість. Та ось сонце розштовхало снігові хмари. Повернулось тепло на землю, і під вечір сніг розтанув. Листя заплакало від радості.
Граматичні засоби
• Єдність видових та часових форм — використання дієслів одного виду та одного часу – підкреслює хронологічну єдність тексту.
Так, в описах, як правило, використовуються дієслова недоконано-го виду, а в розповіді – доконаного.
• Займенникова заміна – тобто заміна іменника або іншої частини мови займенником (це дуже поширений засіб зв’язку).
При цьому займенник отримує ознаки тієї частини мови, яку він замінює, як у творі-роздумі «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (з улюблених поезій Ліни Костенко)):
Мені подобаються вірші поетеси. В її громадянській ліриці відчувається біль і переживання за долю України, її народу. їй болить і якийсь моральний занепад серед людей. Важко виділити окремо пейзажну її лірику, адже, здається, для поетеси нерозривні і людина, і природа…
Займенник може бути і засобом зв’язку слів у реченні, зв’язку двох речень, а також групи речень. Він може замінити ціле речення. (Таким чином, час на війні – один з вирішальних факторів перемоги. Це добре знали у минулому.)
•Використання сполучників, часток, вставних слів, які виступають засобами зв’язку всередині речень.
Наприклад, вставні слова отже, отож та інші, звичайно, пов’язують останню частину тексту з попередньою. Як у поданому уривку:
Підкова на щастя
Кожен із вас, сподіваюся, знає вислів «підкова на щастя». Та не всім, далебі’ відоме його походження. Історія цього афоризму сягає глибокої давнини. Ще в Давньому Римі та Греції був звичай підковувати коней і волів. Якщо, скажімо, ратаї чи воїни робили це з практичних міркувань, то для заможної верхівки таке оздоблення тварини мало суто обрядовий характер. Кожен по-своєму намагався продемонструвати статки: власники коней чи волів узували їх у срібні, а то й золоті підківки, намагаючись цим підкреслити своє соціальне становище. Траплялися, однак, випадки, коли коштовні вироби непомітно губилися, і той, кому щастило знайти з благородного металу підківку, неабияк дякував долі. Звідси, отже, й похідний вислів – «підкова на щастя».
Коли і де з’явилася підкова, хто той винахідник, що, розірвавши в горні шмат заліза, викував напівовальний каблучок і припасував його до копита коневі? На жаль, історія не зберегла імені далекого майстра. (За В. Скуратівським).
• Прислівники зі значенням часу та простору, які дозволяють уточнювати хронологічну та просторову характеристику тексту.
• Речення-скрепи (Переходимо до наступної частини висловлювання; Про це говорилося раніше; Як вже було визначено та ін.)