Стрілецькі пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій
Розвиток стрілецької поезії пов’язаний з діяльністю гімнастичних, спортивних організацій і напіввійськових формацій молоді «Січ», «Соколи», стрілецько-пожежного товариства і організації «Пласт». Вони мали на меті долучити молоде покоління до історичних традицій народу, спрямовували свою працю на духовне та національне виховання.
Особливо популярним був рух січовиків, які організовували курси для неписьменних селян, передплачували часописи, купували книги для бібліотек, брали участь у театральних виставах, створювали хори й оркестри. Незмінними супутниками січовиків були символічні топірці і перев’язана через плече скромна малинова стрічка з написом «“Січ” … місцевості» — знак належності до великого Січового братства. У 1913 р. Січову стрічку отримав І. Франко, котрого було названо почесним членом «Січі», якій поет присвятив поезії «Не пора, не пора, не пора…», «Гімн селянських радикалів», «Розвивайся, ти, високий дубе…», «Січова пісня» тощо.
У роки Першої світової війни Український січовий союз, що об’єднував усі галицькі та буковинські «січі», зініціював створення товариства «Українські січові стрільці» (УСС). Воно мало готувати з української молоді воїнів національного війська для боротьби за незалежність України. Навесні 1913 року було створено військову організацію Українських січових стрільців, у лавах якої було багато талановитих людей, котрі стали творцями стрілецького епосу: Р. Купчинський, М. Гайворонський, К. Трильовський, Л. і Б. Лепкі, В. Лободова, Д. Макогон, С. Яричевський та ін.
Стрілецькі пісні — цикл пісенних творів фольклорного і літературного походження, у яких відображено національно-визвольну боротьбу українців на початку ХХ ст.
Під впливом фольклорної традиції авторські твори набули художньо-стильових ознак різних жанрів (ліричних, епічних тощо). Провідний зміст стрілецьких пісень — визвольні змагання народу за незалежність, заклик до переможної боротьби. Ці пісні передають почуття і переживання мужніх борців, випромінюють віру в перемогу, оптимізм, любов до України, готовність боротися за неї, доносять хвилюючу правду про трагічні сторінки національної історії. У них біль від прощання з родиною, коханою, глибокий жаль від втрати побратимів, сум над стрілецькими могилами. Ці твори виконували у вільні від бою хвилини, під час походу тощо. Найпопулярніші серед них — «Ой, у лузі червона калина…», «Видиш, брате мій…», «Ой, нагнувся дуб високий…», «Ой, з-за гори чорна хмара встала…», «Стоїть явір над водою…», «Гей, на горі там женці жнуть…», «Ой, там за Дунаєм…», «Ой, любив та кохав…» та ін.
Спершу стрілецькі пісні фіксували чимало фактів, конкретних дат і місцевостей, пов’язаних з історією УСС. Пізніше конкретика зникла, а події, обставини і настрої узагальнились. На перший погляд, цей унікальний пісенний пласт є локальним явищем, пов’язаним з культурою і побутом західноукраїнських земель. Однак саме ці пісні зродили велику симпатію і прихильність у центрі України до січовиків, які в 1918 р. побували на берегах Дніпра.
Вражає жанрове розмаїття стрілецької пісенної спадщини, багатої на історичні пісні, пісні-хроніки, марші, жартівливі пісні, навіть стрілецькі колядки і щедрівки. Тематичні групи стрілецьких творів теж різноманітні: патріотично-бойові, тужливі, любовні, жартівливі пісні.
У цих піснях відчуваються традиції народного мелосу, хорового галицького співу, західноєвропейської танцювальної музики, вальсової мелодики. Вони стали основою численних обробок в українському музичному мистецтві, до яких вдавалися М. Леонтович, М. Колесса, О. Кошиць, К. Стеценко, Л. Ревуцький, Г. Верета, М. Гайворонський, Б. Вахнянин, Н. Нижанківський, С. Людкевич, В. Барвінський та ін. Сольні пісні, сонати, рапсодії, хорові й інструментальні обробки засвідчили витончений смак і високий музичний рівень композиторів-професіоналів і стрілецьких поетів.
Стрілецькі пісні досліджували О. Правдюк («Стрілецькі пісні», 1991; «Січові стрільці в піснях і реальній дійсності», 1991), C. Василик («Стрілецькі пісні на слова поетів “Молодої музи”», 2002), О. Кузьменко («Стрілецькі пісні (аспекти фольклоризму, фольклоризації і фольклорності)», 2000; «Фольклоризм стрілецьких пісень», 2000; «Історичний розвиток стрілецької пісні», 2002; «Стрілецька пісня у повстанському репертуарі», 2002; «Баладні елементи у стрілецьких піснях», 2002; «Функціонування стрілецької пісні в обрядовості сучасного села», 2004) та ін.
Стрілецькі пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій
Історичний розвиток стрілецької пісні автор статі Т. Кузьменко