Традицїі літературні, Що таке літературні Традицїі?
Традицїі літературні (від лат. traditio — передача) — використання художнього досвіду, ідейно-естетичних надбань попередників сучасними письменниками, причому кращі традиції не тільки продовжуються, а й розвиваються, поєднуються з новаторством, із розкриттям нового змісту, з пошуком для нього нових форм. Вплив традицій на подальший розвиток літератури не зводиться до прямих перегуків у творчості письменників, до подальшої розробки тем, проблем, мотивів, які започаткували попередні митці. В. Бєлінський писав, що «вплив великого поета помітний на інших поетах не в тому, що його поезія відбивається в них, а в тому, що вона пробуджує в них власні сили». Нові письменники у великих попередників передусім навчаються бути вірними синами свого часу, умінню служити його високим ідеалам і потребам. Кожен митець має неповторний талант і виробляє свій власний, індивідуальний стиль.
А від попередників сприймає найперше те, що особливо близьке, дороге його уподобанням. За словами І. Франка, кожна творча особа, «хоч би й найгеніальніша, не може цілковито отрястись з традиції, серед якої виросла і виховалась, так як не може вискочити зі своєї власної шкіри». Але вона підпорядковує їх особливостям свого таланту й творчим завданням. Одначе, як і життя, література розвивається. Деякі традиції перестають відповідати вимогам нового часу і зникають. Натомість інші здобувають великі можливості для продовження й подальшого розвитку. У творчості українських письменників живуть і розвиваються славні традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського та ін.