Українська народна усна словесність. Український фольклор. Конспекти лекцій
Усна словесність є в усіх народів світу. Вона — одна з найдавніших форм передавання історичних знань. Первісні види її розвивалися разом із мовою, матеріальним і духовним життям людини. У них закумульовано життєвий досвід народу, його світовідчуття, вірування, мораль, родинні і громадські взаємини та історичну пам’ять. У процесі свого розвитку усна словесність шліфувала свої форми, зберігаючи і урізноманітнюючи основні мотиви, формуючи і розвиваючи нові види і жанри: міфи, замовляння, народну драму, обрядову поезію, епічні, ліричні пісні, народну прозу, дитячий фольклор тощо.
За твердженням М. Возняка, вихідною точкою словесної культури є міфологія народу, яка «витворює ту духовну атмосферу, в котрій виростають перші пуп’янки майбутньої національної літератури: пісні, перекази, народні поетичні казки». З появою письма постала писемна форма словесності, яка з часом виокремилася у вид мистецтва — літературу. Необхідність позначати терміном «словесність» уснопоетичну творчість і письменство обґрунтував М. Грушевський у праці «Історія української літератури».
Українська народна усна словесність. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій