Український фольклор про голодомор. Український фольклор. Конспекти лекцій
У масиві табуйованого українського фольклорного матеріалу чи не найбільшу частку становлять твори про події 1932—1933 рр. Зняття заборони з історичної правди дало змогу науковцям зібрати те, що вціліло в пам’яті свідків страшної трагедії. Український фольклор про ту добу — це зафіксована народною свідомістю правда про муки голоду, мученицькі смерті рідних, випадки дітовбивства і канібалізму, якими знищена психіка реагувала на бажання притлумити гостру потребу їжі.
В основі тематичного поділу творів про голодомор — етапи радянської політики на селі та її наслідки: примусове розмайнування заможного селянина, депортація на Соловки чи в Сибір, сутність буксирних бригад, ставлення селян до товариств спільного обробітку землі (ТСОЗ), непомірні норми хлібозаготівлі, покарання голодних, поява антиурядових настроїв. Розмаїті вони і за жанрами — думи і голосіння, прислів’я і приказки, чутки й поголоски, перекази і народні оповідання, анекдоти, співомовки, частівки, травестії революційних пісень, алегоричні пісні.
З художніх засобів у творах про голодомор переважають метафори, порівняння, протиставлення, гіперболи, епітети, синекдохи, метонімії тощо. Гумор, іронія, сарказм надають їм особливого трагізму.
На думку дослідниці голодомору Т. Конончук, «відображаючи трагічну реальність, усна народна творчість через образи-новотвори і традиційні образи підтвердила сутність етнопсихології з її архетипами долі, волі, які в різні періоди фольклорного відтворення голодомору були своєрідними оберегами нації, несучи в етнопам’яті болючі спомини про минуле».
Про голодомор написано багато художніх творів: «Кострига1» (1933) А. Любченка; «Марія» (1934) У. Самчука; «Чорна хустка» (1947) М. Понеділка; «План до двору» (1950) і «Ротонда душогубців» (1956) Т. Осьмачки; «Жовтий князь» (1963) В. Барки; «Все минає» (1963) В. Гроссмана; «Два шляхи» (1968) К. Ластівки; «Каміння під косою» (1973) Ольги Мак; «Одеса-мама» (1988) А. М’ястківського; «Самосуд» (1990) А. Дімарова; «Голод» (1990) В. Трубая; «Голодомор» (1990) Є. Гуцала; «Кара без вини» (1993) А. Гудими; «У лабетах смерті» (1994) М. Потупейка; «Довгі присмерки» (2002) В. Захарченка та ін.
Серед видань і наукових досліджень фольклорних творів про голодомор найпомітніші такі: «Мор: Книга буття України» (1993) О. Волі, «Дожилася Україна…: Народна творчість часів голодомору і колективізації на Україні» (1993) І. Бугаєвича, «Голод 1933 року в Україні: Свідчення про винищування Москвою Українського селянства» (1993) Ю. Семенка.
Український фольклор про голодомор. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій