Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст., зарубіжна література
Хід заняття Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст., зарубіжна література
IV. Актуалізація опорних знань
1. Складання таблиці
| Романтики ХІХ ст. | Письменники, які поєднували у своїй творчості риси романтизму та реалізму | Реалісти ХІХ ст. |
| Е. Т. А. Гофман, Г. Гейне, Дж. Г. Байрон, А. Міцкевич, В. Гюго | О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Гоголь, В. Вітмен | О. де Бальзак, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, М. Некрасов, Е. Золя, Г. Ібсен, А. Чехов, Дж. Б. Шоу |
2. Опрацювання таблиці
| Течії реалізму | Умови, обставини дійсності, що зображуються | Герой і прийоми його зображання | Проблема, конфлікт |
| Доба Відродження (XVI ст.) | Вільне царство природи, суспільство без забобонів | Краса тіла гармонійно поєднується з багатством душі й розуму. Самоцінність людини, її поетизація | Між гуманістичним та середньовічним ідеалами |
| Доба Просвітництва (XVIII ст.) | Природні обставини, умовно правдоподібні ситуації | Людина розумна, практична; піднесення сили розуму; критика нерозумних дій у сатиричних образах | Між раціональним та стихійним, негативним у людині й суспільстві |
| Критичний реалізм (XIX ст.) | Типові умови, типові обставини | Типовий представник певного суспільного прошарку, поведінка якого зумовлена соціальними обставинами | Між особистістю та суспільними протиріччями |
| Соціалістичний реалізм (ХХ ст.) | Дійсність із позицій партійного врядування | Ідеалізована людина соціалістичного суспільства; борець, будівник нового суспільства | Між буржуазними та соціалістичними ідеями |
Очікувані висновки
- Література в усі часи свого розвитку не була відстороненою від дійсності, зображувала її й намагалася вплинути на неї.
- У центрі реалістичної літератури — людина.
V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу
1. Заслуховування повідомлень учнів про досягнення природничих наук у ХІХ ст. (наукові відкриття, їх уплив на розвиток суспільства, культури)
2. Міні-лекція
Дев’ятнадцяте століття — одна з найцікавіших і найяскравіших сторінок у розвитку світової літератури. Реалізм як літературний напрям (особливо у прозі) набув найбільшого розквіту в середині століття.
Видатні представники реалізму: у Франції — Стендаль, О. де Бальзак, П. Меріме, Г. Флобер, Гі де Мопассан, Е. Золя; в Англії — Ч. Діккенс; В. Теккерей, Ш. Бронте; у Росії — І. Гончаров, І. Тургенєв, М. Лєсков, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов та ін.
(Огляд книжкової виставки.)
«Золота доба» класичного роману в ХІХ ст. позначилась у соціально-психологічному, історичному, автобіографічному, філософському та інших напрямах.
Письменники-реалісти вивчали матеріальні мотиви людської поведінки, приватне життя окремих людей і намагалися зображувати життя об’єктивно, неупереджено, показуючи як позитивні, так і негативні його риси. Тому в їх творах часто порушуються «низькі», «брудні» теми — гроші, злочини, аморальні вчинки. Одним із найважливіших принципів реалістичного мистецтва є показ літературного героя у тісному зв’язку з оточенням, яке впливає на формування його характеру. Ретельно аналізуючи дійсність, різні варіанти соціальної поведінки, митці-реалісти створювали типи — узагальнені образи людей, характерні для певної групи суспільства чи соціальної групи — своєрідний аналог видів і підвидів у біології.
Принципи реалізму, звісно, не підтримують романтичного захоплення культом уяви, фольклором, історією та природою, звернення до надприродного та фантастичного, але повністю відмежуватися від цього не можуть, адже в житті об’єктивно завжди присутнє щось незбагненне й таємниче.
Реалізм розвивався в різних стилях, одним із яких наприкінці ХІХ ст. став натуралізм (основоположник — Е. Золя). Натуралісти вважали, що витвір мистецтва повинен бути справжнім «людським документом» — вичерпним описом того чи іншого суспільного явища. Доля персонажів, їх психологія залежать від спадковості (життєвий шлях, характер героя обумовлені його генами, спадковістю), середовища (персонаж є витвором середовища, у якому формувався) та історичного часу. Натуралісти зняли табу з багатьох тем, яких до того не можна було описувати в літературі.
Ще в 1850-ті роки у Великій Британії та Франції поширився естетизм («парнасці» Д. Г. Россетті, Д. Рьоскін, В. Пейтер та ін.). Письменники-естети проголосили красу головною цінністю, писали лише про вишукане, досконале, прекрасне і навіть вважали, що краса є вищою за мораль (найяскравіший представник — Оскар Уайльд).
У 1870-1880-ті роки у деяких країнах набув поширення неоромантизм — повернення письменників до таких романтичних образів, як сильна самотня особистість, а також до тем екзотичних країн, пригод, таємниць (найяскравіші представники — Р. Л. Стівенсон, Р. Кіплінг, Е. Ростан та ін.). Автори неоромантичних творів багато що взяли від реалізму (наприклад, мистецтво психологічного аналізування у зв’язку з оточенням).
Як бачимо, реалізм у ХІХ ст. не тільки займав панівні позиції, але й значною мірою впливав на інші напрями літератури, «готував ґрунт» для появи нових стилів і течій.
Із найвидатнішими художніми творами ХІХ ст. ми ознайомимося в 10-му класі. Щоб зрозуміти й сприйняти твір, необхідна співпраця читача й автора, вдумливе літературознавче аналізування твору в історичному та естетичному контекстах, а також погляд із позицій утвердження загальнолюдських цінностей.
Історичний контекст передбачає визначення місця й ролі твору в історико-культурному, літературному процесах доби, його актуальність для свого часу, співзвучність сюжету історичній епосі. Естетичний контекст передбачає розкриття естетичних ідеалів автора, визначення художньої вартості літературного твору, його художньо-емоційної природи, особливостей поетики.
Зрозуміло, що художній твір успішно витримує випробування часом, якщо сповідує загальнолюдські цінності, звучить актуально в усі часи й для всіх народів.
Наше завдання — осягнути великі гуманістичні ідеї реалістичної літератури ХІХ ст., пройнятися ними, знайти зернята життєвої мудрості й долучити їх до свого життєвого досвіду і, безперечно, отримати естетичну насолоду від справжніх мистецьких шедеврів.
3. Опрацювання статті підручника, визначення акцентів, про які не згадувалося
VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
Проблемне питання
- Поясніть значення висловлювання Сен-Реаля: «Роман — це дзеркало, з яким ідеш великим шляхом».
VII. Домашнє завдання
Опрацювати тему, розпочати читання роману Стендаля «Червоне і чорне».
Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст., зарубіжна література
Повернутися на сторінку Зарубіжна література