РОМАН Ф. ДОСТОЄВСЬКОГО «ЗЛОЧИН І КАРА» ЯК УТІЛЕННЯ НОВОГО ПОЛІФОНІЧНОГО ТИПУ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ, ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара» як утілення нового поліфонічного типу художнього мислення, зарубіжна література

Хід заняття Роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара» як утілення нового поліфонічного типу художнього мислення, зарубіжна література

Незважаючи на те що літературознавці написали безліч праць про роман Достоєвського «Злочин і кара», проаналізували чи не кожне слово, і донині цей твір залишається складним та неоднозначним. До речі, ми вивчатимемо цей роман упродовж семи годин, а в японських юридичних навчальних закладах із ним ознайомлюються близько дев’яноста годин!

Що ж є такого особливого в цьому творі? Спробуємо з’ясувати це сьогодні на уроці.

IV. Актуалізація опорних знань

1. Робота в парах за біографією Ф. Достоєвського (запитання, переказування)

2. Переказування сюжету роману, створення головного «сюжетного ланцюжка»

Очікувані відповіді

Бідний студент Раскольніков задумав убити лихварку і йде «на спробу» —> відмова героя від наміру після відвідування старої —> розповідь Мармеладова і повернення Раскольнікова до свого задуму —> лист від матері, її повідомлення про сестру Дуню —> сон Раскольнікова, друга відмова від злочинного задуму —> випадкова звістка про те, що сестри лихварки не буде ввечері вдома; розмова в трактирі між студентом і офіцером про стару процентницю —> підготовка до злочину і вбивство лихварки та її сестри Лизавети. Душевні та фізичні муки студента; переховування грошей, марення. Допомога Разуміхіна —> приїзд матері та сестри Раскольнікова; допомога Мармеладову, якого збив кінь, його смерть. Знайомство із Сонею —> Раскольніков відмовляє Дуню від шлюбу з Лужиним заради матеріального порятунку їх сім’ї. Підозри слідчого Порфирія Петровича —> розмова Раскольнікова із Сонею, його зізнання. Свидригайлов підслуховує розмову. Порфирій Петрович називає Раскольнікова вбивцею, хоча визнав провину інший —> Соня переконує Раскольнікова зізнатися, він не витримує докорів сумління та викриває себе. Його судять, визначають покарання — каторгу. Соня їде разом із ним. Раскольніков знаходить розраду у вірі, в Євангелії.

V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу

Більшість літературознавців вважають, що роман «Злочин і кара» створено «на підставі глибоких і сумних роздумів письменника над найважливішими проблемами часу. Достоєвського цікавлять, перш за все, моральні наслідки повсюдного збіднення, зростання злочинності й народного пияцтва, спричинені реформою 1861 року й подальшим розгулом капіталістичного хижацтва».

Головним мотивом роману «Злочин і кара» Достоєвський робить мотив падіння моральності, людського роз’єднання, зростання злочинності й трагедію «маленької людини». Він усвідомлює, що всі злочини, внутрішні страждання та метання головного героя, муки совісті й боротьба розуму та серця є відображенням конфліктів і парадоксів навколишньої дійсності.

Щодо назви твору, то в перекладі з російської символічне значення назви дещо звузилося. Російською мовою «преступление» — це ще й «переступ», перехід через межу, через яку переступати людині не можна, тобто через моральні, «неписані» закони.

У своєму творі Достоєвський запропонував новий, поліфонічний тип художнього мислення. Жанр його «Злочину і кари» дехто навіть визначає як поліфонічний роман. Що це означає? У музиці поліфонія — багатоголосся. У літературі поліфонічність — «множинність самостійних і незлитих голосів та свідомостей», незалежність художніх світів, що відображають свідомість героїв.

2. Визначення жанрових особливостей роману за допомогою інтерактивного прийому «Сонечко»

3. Аналітичне коментування

Прокоментуйте уривок із листа Ф. Достоєвського М. Каткову:

«Чи можу я сподіватися вмістити у Вашому журналі «Русский вестник» мою повість?..

Це — психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, цього року. Юнак, виключений зі студентів університету, міщанин за походженням, живе у жорстоких злиднях, з легковажності, через хиткість у поняттях, піддавшись деяким дивним «недовершеним» ідеям, що носяться в повітрі, вирішив разом вийти зі скрутного свого становища. Він зважився вбити одну стару, титулярну радницю-лихварку…

Йому зовсім випадково вдається здійснити свій намір. Майже місяць минає після того до остаточної катастрофи. Жодних на ньому підозр немає і не може бути. Саме тут і розгортається весь психологічний процес злочину. Питання, що їх не розв’язано, постають перед убивцею; непідозрювані та неочікувані почуття крають його серце. Божа правда, земний закон беруть своє, і він закінчує тим, що змушений сам на себе донести. Вимушений, щоб хоча і загинути на каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття розірваності з людством, що відчув він одразу ж після скоєння злочину, замучило його. Закон правди і людська природа взяли своє. Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу.

У повісті моїй є, окрім того, натяк на ту думку, що юридичне покарання за злочин значно менше лякають злочинця, ніж гадають законодавці, почасти тому, що він і сам його морально потребує…» (Автор окреслює сюжетну лінію та головну думку: злочинець завжди отримує кару, якщо не людську, то Божу, у вигляді мук совісті, відмежування від людей, людського.)

VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

Знайдіть «точки дотику» роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» та таких висловлювань письменника:

• «Я не хочу і не можу вірити, щоб зло було нормальним станом людей»;

• «Добро залишиться завжди, тому що воно є потребою особистості».

VII. Домашнє завдання

З’ясувати історію задуму роману, його жанр, новаторство письменника; дібрати матеріали для вікторини за змістом твору.