І. ФРАНКО. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО ПИСЬМЕННИКА. «ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ». ІСТОРИЧНА ПРАВДА ТА ХУДОЖНІЙ ВИМИСЕЛ У ТВОРІ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ХІД ЗАНЯТТЯ І. ФРАНКО. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО ПИСЬМЕННИКА. «ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ». ІСТОРИЧНА ПРАВДА ТА ХУДОЖНІЙ ВИМИСЕЛ У ТВОРІ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

II. Актуалізація опорних знань

1. Інтелектуальна розминка

Ви вже не раз чули про І. Франка, вивчали його твори в молодших та середніх класах. Тому хочеться дізнатися, як ви засвоїли матеріал. Пропоную провести «Інтелектуальну розминку».

1. Хто прищепив любов Івану Яковичу до народної пісні? (Мати)

2. Пристрасті письменника. (Рибальство, рибництво, мандрівництво)

3. Народний псевдонім І. Франка. (Каменяр)

4. Творчість якого письменника Іван Якович вивчив майже всю напам’ять? (Т. Шевченка)

5. Найулюбленіший герой творів І. Франка. (Хлопчик Мирон)

6. Назва циклу казок для дітей письменника. («Коли ще звірі вміли говорити»)

7. Оповідання, яке для Івана Яковича було найбільш «особистим». («У кузні»)

8. Твір в якому І. Франко відтворив прекрасні карпатські краєвиди, чарівну природу, народ. Славний своєю героїчною історією. («Захар Беркут»)

9. Колір фарби, що був у діжці (І. Франко, «Фарбований Ліс»). (Синій)

10. Хто з героїв твору І. Франка «Захар Беркут» навчив тухольців робити метальні машини? (Мирослава)

11. Предмет, за допомогою якого Мирослава мала можливість вільно пересуватися у ворожому таборі (І. Франко, «Захар Беркут»). (Перстень)

12. Бронзову фігуру каменяра, що розбиває скелю встановлено… (На могилі І. Франка у Львові на Личаківському цвинтарі)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлено 1 бал.

2. Вікторина «Поміркуй і відгадай»

Завдання. Кому належать слова, сказані про І. Франка?

2.1. «Спитаєте, яке враження зробив на мене Франко? Великого астрального тіла, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше».

2.2. «Велет з невичерпною енергією, богатир волі, мислі й духу.».

2.3. «Розум і серце нашого народу».

2.4. «Велетень думки і праці».

2.5. «Людина рідкісного благородства».

2.6. «Гігант людської думки».

2.7. «Кожний робочий день Івана Франка був справжнім подвигом».

2.8. «Він почував себе в усіх сферах людської культури всіх народів і всіх епох».

2.9. «Наша печаль, і любов, і надія… Слово твоє нам, поете, зоріє».

2.10. «Ти чуєш нас, знедолений ковалю, Син коваля, і мрійник, і співець?»

2.11. «Де не могли ступити інші кроку, Ти наперед на сотні миль ішов.»

2.12. «Ламав він сміло скелі гранітові, Він людям розум віддавав і кров».

2.13. «І. Франко… поет з відвагою борця».

2.14. «Отак, як він, для пісні і для праці, Для двох сестер, життя віддати все»

2.15. «Він живе у кожнім слові, В співі птахів, шелесті берез».

2.16. «Та він — орел, летів, завжди летів, І сила зла його не підкорила?»

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово

Сьогодні на уроці ми розкриємо для себе велич життєвого і творчого шляху І. Франка — митця, що проклав нові шляхи в культурі Слова… Вченого-гуманітарія світового масштабу. Мислителя і суспільного діяча. Провісника нашої державності.
Твори письменника допоможуть нам пізнати його як простого, звичайного чоловіка, з його болями і життєвими негараздами, з його чистою, відкритою до людей душею, з його великими і світлими почуттями.
Іван Якович Франко — великий мислитель, тож маємо чого вчитися у нього і в наші дні.

2. Життєвий і творчий шлях І. Франка (матеріал для вчителя)

ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО
(27. 08.1856 — 28. 05.1916)

2.1. Повідомлення.

2.1.1. Повідомлення № 1. Дитинство, роки навчання.

27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині у сім’ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий, ясноокий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшого відповідали: «Виростеш — про все дізнаєшся сам». Ріс хлопчик роботящим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу.
Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У шість років віддають Івася до школи у сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешня школа вважалася кращою, ніж у Нагуєвичах. Потім І. Франко переходить до так званої нормальної школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом — до Дрогобича, потім — до Дрогобицької гімназії.
Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав надзвичайну пам’ять.

2.1.2. Повідомлення № 2. Доросле життя юнака І. Франка.

На дев’ятому році життя І. Франко втратив батька. Значно молодша мати одружилася вдруге,— з малими дітьми важко їй було впоратись з господарством. Вітчим Франка — Гринь Гаврилик, з бориславських ріпників,— доклав усіх зусиль, щоб Іван здобув освіту. На шістнадцятому році життя Франко втратив і матір; перед цілком осиротілим хлопцем простилася важкий шлях самостійного життя, сповнений нужди і поневірянь.
Учителі по-різному впливали на юного Франка. Та він шукав у житті власних доріг. Гострий і допитливий, він не вдовольняється мертвою гімназійною схоластикою. Самотужки вивчає іноземні мови, знайомиться з творами найбільших майстрів світової літератури (Гомера і Шекспіра, Гете і Гейне, Пушкіна і Шевченка), захоплюється природничими науками, історією, філософією, політичною економією.
У 1875 році І. Франко закінчує гімназію і вступає на філософський факультет університету. Тут він одразу опинився в оточенні демократично настроєної студентської молоді. Молодий І. Франко дуже рано збагнув викривальний пафос художнього реалізму в літературі і мистецтві, його велике значення у визвольній боротьбі трудящих. Не вдовольняючись університетськими лекціями, майбутній письменник продовжує систематичну самоосвіту. Перед розбурханою уявою юнака не раз проходили величні образи героїв минулого, що в ім’я щастя і свободи людства йшли на страшні тортури, на мученицьку смерть.

2.1.3. Повідомлення № 3. Ув’язнення. Література і громадська діяльність.

1876 р. з’явилася перша збірка віршів І. Франка «Баляди і розкази». Наступного року він почав друкувати оповідання з широко задуманого циклу «Борислав». У 1878 р. поета вперше заарештували. Франка звинувачували у соціалістичній агітації і пропаганді. Із його спогадів: «Дев’ять місяців, пробутих в тюрмі, були для мене тортурою. Мене трактовано як звичайного злодія, посаджено між самих злодіїв і волоцюг. А що вікно задля задухи мусило день і ніч отворене і до дверей продувало, то я щодня будився, маючи на голові повно снігу, навіяного з вікна.
Після звільнення з Михайлом Павликом І. Франко засновує новий журнал «Громадський друг» (у 1878 р. вийшло тільки два номери), а після його заборони видає у цьому ж році два збірники журнального типу «Дзвін» і «Молот», які були своєрідним продовженням часопису.
У 1880 р. його вдруге заарештували. І. Франко був три місяці ув’язнений в коломийській тюрмі. Письменника звинувачували в підбуренні місцевих селян проти «законного порядку».
З 1881р. у Львові за найактивнішої участі І. Франка виходить журнал «Світ».

2.1.4. Повідомлення № 4. Літературна спадщина. Останні роки життя.

У 1896 р. створено поетичну збірку «Зів’яле листя».
У 1897р.— «Мій Ізмарагд», у 1906р.— «Із днів журби». Харківський університет присвоює І. Франкові у 1906 р. Науковий ступінь доктора російської словесності, виходить поетична збірка «Semper tiro».
У 1908 р. письменник зазнав першого нападу важкої хвороби.
У 1911р. виходить поетична збірка «Давнє і нове».
1914р.— поетична збірка «Із літ моєї молодості».
Важкими були останні роки письменника. Світова війна принесла лихо мільйонам, зруйнувала й Галичину й Наддніпрянщину. Війна розкидала і родину Франка: синів забрали до цісарського війська, дочка опинилася по другій бік фронту. В Києві дружина лежала з нервовою хворобою в лікарні. До фізичних страждань додавалися й моральні, адже після окупації Львова російською армією люто переслідувалися будь-які українські національні прояви.
Іван Якович Франко помер 28 травня 1916 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
У 1933р. на його могилі було споруджено знаменитий пам’ятник з символічним образом каменяра, який розбиває скелю, прокладаючи шлях до нового життя.

2.1.5. Повідомлення № 5. Спадщина І. Франка.

Ім’я І. Франка носять Львівський університет, Дрогобицький і Житомирський педагогічний інститути, Львівський оперний та Київський драматичний театри, бібліотеки, вулиці багатьох міст. У будинку, де жив письменник, створено музей. Твори І. Франка видавалися сотні разів і в Україні, і за кордоном.
Перу І. Франка належать понад 100 оповідань, десять повістей і романів надзвичайно широкої тематики. І. Франко написав близько 15-ти драматичних творів, видав талановиті книги для дітей: «Коли ще звірі говорили» (1889), «Лис Микита» (1890), «Пригоди Дон-Кіхота» (1891), «Коваль Бассім», «Абу-Касимові капці» (1895) та ін.
Письменник переклав з чотирнадцяти мов твори світових класиків: Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, Золя, Пушкіна, Лєрмонтова, Міцкевича, Яна Неруди та багатьох інших.
Українське літературознавство І. Франко збагатив сотнями праць, він є автором низки праць з питань мовознавства, фольклористики, політичної економії, суспільно-політичної думки, загальної історії.

2.2. Складання сенкану про великого Каменяра.

Франко, Каменяр.
Цілеспрямований, мужній, філософський, видатний.
Боровся, долав, спонукав, пророкував, виховував.
Прагнув волі для обездолених. Борець за краще життя.
Велична постать. Громадянин.
Каменяр.
Гуманний, щирий,
Возвеличував, страждав, кохав,
Жив заради щастя українців.
Людина.

2.3. Складання «доміно» — «Таланти і здобутки митця».

І. Я. Франко:

— поет (11 прижиттєвих збірок);

— прозаїк (10 повістей і романів, майже 100 творів малої прози);

— драматург (понад 10 драм);

— мовознавець (знав 14 мов);

— громадський діяч (очолював філологічну секцію НТШ);

— історик літератури (монографія «Нарис історії українсько-руської літератури»);

— перекладач, автор переспівів;

— науковець (доктор наук);

— фольклорист, етнограф (400 пісень, 1800 коломийок);

— політик (у 1890 р. Франко і Павлик організували русько-українську радикальну партію; балотувався до австрійського парламенту та галицького сейму);

— видавець (альманахи «Дзвін» і «Молот», журнали «Живе слово», «Світ», «Літературно-науковий вісник»);

— публіцист;

— філософ.

3. І. Франко. «Іван Вишенський». Робота над твором. Історична правда та художній вимисел

3.1. Виразне читання твору, коментуючи його зміст.

3.2. Історія написання. Історія і вимисел.

Твір «Іван Вишенський» (1900) виник в результаті вивчення життя і творчості видатного українського письменник-полеміста XVI—XVII ст. Івана Вишенського. За основу поеми взято історичний факт його відречення від світу (аскетичне усамітнення на горі Афон) та звернення в 1621р. православних українців до Вишенського з проханням остаточно повернутися в Україну, щоб допомогти захистити православ’я від католицької експансії. Для втілення головної ідеї твору — служіння Богу не в відірваності від світу, а в праці для рідного народу» (В. Погребенник). І. Франко відступив від історичної правди й завершив твір умовно-символічною картинкою: поверненням Вишенського по морю (як по суші) додому. Насправді ж він кілька разів лише відвідував Україну, два роки жив у Львові, у Скиті Манявському і було то значно раніше — 1604—1606 рр. Помер І. Вишенський на Афоні як «аскет-печерник».

3.3. Твір «І. Вишенський» І. Франко присвятив А. Кримському.

Міні-інформація про А. Кримського (матеріал для вчителя)

АГАТАНГЕЛ ЮХИМОВИЧ КРИМСЬКИЙ
(15(3) січня 1871 р.— 25 січня 1942 р.)

Ім’я А. Кримського — багатогранного вченого-філолога, оригінального письменника і перекладача, передового громадського діяча, палкого патріота — широке відломе не тільки на Україні, а й у наукових колах багатьох зарубіжних країн.
Агатангел Юхимович народився 15 (3) січня 1871р. в м. Володимирі-Волинському в родині вчителя історії а географії, що походив з бахчисарайського татарського роду. Незабаром батько його переїхав працювати на Наддніпрянщину в м. Звенигороку. Після закінчення другої київської гімназії А. Кримський вчиться в колегії П. Галагана (1885—1889), де на нього мав великий вплив відомий український філолог П. Г. Житецький. У 1889р. А. Ю. Кримський виступає до Лазаревського інституту східних мов у Москві, після закінчення якого (1892) його залишили при кафедрі арабської філології для підготовки до професури. Впродовж 1892—1896 рр. молодий учений пройшов курс історико-філологічного факультету Московського університету.
Агатангел Юхимович — один із засновників і перших академіків Української Академії наук.
Бурхлива плідна наукова діяльність А. Кримського в Академії наук і в Київському університеті була перервана початком Великої Вітчизняної війни. Він був евакуйований до Казахстану, де і помер 25 січня 1942 р. Наукова і письменницька творчість А. Кримського надзвичайно багатогранна. Ще навчаючись у гімназії, він почав свою літературну діяльність: писав вірші, оповідання, які друкувалися в рукописному журналі, переклав «Енеїду» Вергілія і кілька глав «Анабазиса» Ксенофонта, що були згодом видані під псевдонімом Я. Крамер. У студентські роки А. Кримський друкував у галицьких виданнях науково-критичні й публіцистичні статті, рецензії, переклади, матеріали про культурне життя в Росії, а в російській пресі — про життя Галичини.
Агатангел Юхимович підтримував дружні стосунки з великими українськими письменниками, революціонерами-демократами І. Франком, М. Коцюбинським, Л. Українкою.
А. Кримський був автором усіх найважливіших статей, що присвячені мовам, історії, етнографії, літературам народів Близького і Середнього Сходу і вміщені в енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона і в словнику Граната.
Учений із широким колом наукових інтересів — семітолог і тюрколог, іраніст і славіст, письменник і перекладач, мовознавець, літературознавець, етнограф, фольклорист та історик,— автор близько 1000 наукових праць.

3.4. Тема: зображення аскетичного усамітнення Івана Вишенського на горі Афон.

3.5. Ідея: «служіння Богу не в відірваності від світу, а в праці для рідного народу» (В. Погребенник).

3.6. Основна думка: призначення кожної людини — жити заради інших, прагнути надати допомогу ближньому, навіть якщо для цього потрібно пожертвувати своїм життям.

3.7. Жанр: психологічно-філософська поема.

3.8. Композиція.

Експозиція: опис краси природи Афонських гір.

Зав’язка: проводи монахами І. Вишенського до печери.

Розвиток дії: аскетичне перебування героя в печері.

Кульмінація: відмова І. Вишенського у допомозі козакам — очолити боротьбу православних з католиками.

Розв’язка: страждання аскетника від необдуманого рішення; повернення героя по морю (як по суші) додому.

3.9. Обговорення змісту твору (І, II, III, IV р.). Бесіда за питаннями:

I розділ

Яке значення має опис місцевості, де будуть відбуватися події твору?
Як у поемі описано Афонську гору? (…На рівнині лазуровій велетенський ізмарагд…»)
Чому автор називає природу матінкою?
Застосовуючи текст твору, опишіть підніжжя гори. Про що свідчить цей опис? (Унизу, де з хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться — стіни, кологи, стовпи…)
Чому хлюпіт хвиль морських порівнюється з дикою музикою?
З чим пов’язано дрімання гори?
В яких умовах живуть гірські мешканці? (Хоч розсипані по горах, по лісах, ярах і скелях, по полянам пречудових, і оселі, і хатки, — та, проте, тиша глибока залягала на тих оселях і лежить печать мовчання на сотках старечих уст. Скрізь тиша, і скрізь мовчання, сірий одяг, хід повільний, і худі, понурі лиця, непритомний, сонний вид)
Що порушує мовчазність, людську тишу? (Тричі лиш на день по горах пролунає голос дзвонів, мов проквилить над горою стадо дивних лебедят. Плачуть жалібно ті дзвони, мов нарікання, докори на людей, що замертвили пречудовий сей куток)

II розділ

Які монастирі згадуються у творі? Про що свідчить їх велика кількість на Афоні?
Що відчуває людина, почувши церковний «металевий» дзвін? У яких випадках він лунає? (Ті ридання металеві — знак, що хтось розстався з світом,— тут нікого не тривожить: се щоденна новина)
Чому нікого не хвилює смерть того, хто жив на самоті?
Чим займалися святі, перебуваючи сам на сам?
В яких умовах живуть ті, хто вирішив відокремитися від повсякденної життєвої метушні?
Чи варто, на вашу думку, іноді осмислювати свої вчинки, згадувати про минуле і мріяти про майбутнє? Відповідь вмотивуйте.
Що б ви обрали: повсякденну метушню чи спокій на самоті? Власну думку обґрунтуйте.
В чому, на ваш погляд, призначення кожної людини на землі?

III розділ

Як І. Франко характеризує дзвони монастирів? Чому він їх називає «риданнями металевими»?
Застосовуючи текст твору, опишіть церковний хід. Що автор намагався підкреслити в ньому? (Віють хоругви червоні, наче проблиски пожежі, дерев’яний хрест з розп’ятим, передом помалу йде)
З якою метою церковники рухалися до печери?
Яким був зовнішній вигляд монахів? Про що він свідчить? (Йдуть монахи бородаті, у фелонах-багряницях, знов монахи бородаті, босі, в простих сіряках)
Чому, рухаючись, монахи співали?
Які відчуття вас проймають, читаючи про церковний хід?
Чому печера у скалі — це жива могила?
Назвіть художні засоби, які використовує письменник, описуючи гірську скелю і монахів на ній? (Порівняння «мов гігантський мур гранітний», «мов ягнята»; епітет «голі скелі», «лазурова височінь», «гігантський мур»)
Яким був шлях до печери? Чому людина, потрапивши до неї, вже не повертається до своєї родини, суспільства?

IV розділ

Для кого і з якою метою монахи читали останню молитву?
Як Іван Вишенський поставився до цього?
Що відчуває людина, залишаючись на самоті?
Чи хотіли б ви жити спокійним життям або на самоті? Відповідь вмотивуйте.
Чому ігумен вважає рішення Івана жити в печері подвигом?
Які останні побажання надає ігумен Івану? Чи є вони щирими?
Прокоментуйте слова ігумена герою: (Цілував ігумен старця, інші монахи потиху цілували його руки, поли сіряка його)
Як монахи опустили зі скелі старця до печери? (Потім два щонаймолодші шнуром старця обв’язали попід пахи, кіпці шнура в руки міцно приняли)
Що символізує хрест? Чому Іван, спускаючись до печери, притис його до себе?

3.10. Проведення «Мікрофону». Висловити власну думку щодо питань:

«Вмотивуйте, чи хотіли б ви жити самостійно».

«Самотність — це щастя чи задоволення власних потреб?»

«Чи можна вважати рішення Івана необхідним?»

3.11. Робота у малих групах. Застосовуючи прийом «Доміно», надати відповіді на запитання:

Щоб я робив, перебуваючи на самоті?
Мої корисні справи на благо інших.
В чому, на ваш погляд, призначення кожної людини на землі?

4. Теорія літератури. Поняття про історичну поему

Історична поема — ліро-епічний твір героїчного характеру про важливі події минулого та відомих історичних осіб.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

І розділ

1. На рівнині велетенських ізмарагд порівнюється із:
а) зеленою пірамідою,
б) пам’ятником;
в) багатоповерховим будинком;
г) вежею.

2. Гора, яка облита морем:
а) Африканська;
б) Афонська;
в) Афінська;
г) Азіатська.

3. Про кого у творі зазначається: «…ненастанно тут працює, ненастанно строїть…»?
а) Простий люд;
б) археолога;
в) природу-мати;
г) пустелю.

4. Якими були скали, що «гордо, просто вгору пнуться»?
а) Мармуровими і білими;
б) обліплені пташиними гніздами;
в) святими;
г) гранітовими і сірими.

5. Хвилі, що «б’ються о каміння», нагадують:
а) музику,
б) дзвін;
в) брязкіт скла;
г) стукіт о подорожній глек.

6. Гірські хребти покриті:
а) мохом;
б) віковим лісом,
в) снігом;
г) зеленою травою.

7. Описуючи гору, І. Франко зазначає, що вона:
а) завжди весела;
б) намагається всіх розважити;
в) дрімає,
г) надає допомогу тим, хто її потребує.

8. Стежечки у горах, немов:
а) стрічки;
б) райдужне світло;
в) рожеві смуги на білому полотні;
г) гадюки.

9. Що не «розсипано по горах»?
а) Гаї,
б) яри;
в) лісі;
г) хати.

10. Що було характерним для осель, які знаходилися у горах?
а) Вони мали білий колір;
б) мовчазність і тиша,
в) радість і сміх;
г) гостинність і щирість.

11. Одяг, яки мали мешканці цих осель:
а) святковий і яскравий;
б) зручний для полювання у горах;
в) сірий,
г) темно-зелений.

12. Дзвін у горах порівнюється з:
а) квилінням лебедят,
б) співак жайворонків;
в) скрипом дерев;
г) клепанням коси.

II розділ

1. Ватопед — це назва гірського:
а) лісу
б) монастиря,
в) поселення;
г) озера.

2. Художній прийом, використаний І. Франком у фразі «ті ридання металеві»:
а) епітет,
б) порівняння;
в) метафору;
г) алегорію.

3. Коли залунали церковні дзвони, то:
а) зграя воронів підвелася під небо;
б) засяяло сонечко;
в) багатотисячна товпа вирушила до підніжжя гори;
г) люди почали хреститися.

4. Якою була новина для гірських мешканців?
а) їм намагалися нав’язати іншу віру;
б) влада видала наказ про зруйнування Верона;
в) наближався буревій;
г) хтось помер.

5. Як у творі характеризується скитник? Він:
а) самотній і тихий,
б) молодий та енергійний;
в) злий і роздратований;
г) щирий і відповідальний.

6. Робота, яку виконував чернець у кельї:
а) прибирав приміщення;
б) писав святу книгу,
в) готував їжу;
г) реставрував ікону.

7. Що за змістом твору означає «сходити на останній ступінь»?
а) Закінчити навчання;
б) отримати високу посаду;
в) очікувати на смерть,
г) деградувати як особистість.

8. Стіни у скелях над морським валом:
а) зігнулися;
б) стоять;
в) обсипалися;
г) висять.

9. Нори, висічені в скелях, це схованка хіба що для:
а) мев;
б) ластівок;
в) гадюк;
г) комах.

10. Який прикметник слід застосовувати, характеризуючи працю в тихому скиті?
а) Сумною і нецікавою;
б) важкою і мовчазною,
в) сумлінною і відповідальною;
г) ретельною і поважною.

11. «Хто бажає довершити аскетичний, острий подвиг», той повинен:
а) щодня оздоровлюватися;
б) щонеділі відвідувати монастир;
в) поститися і мовчати,
г) працювати на благо народу.

12. Сильною, на думку І. Франка, вважається та людина, яка:
а) займається спортом;
б) вміє протистояти життєвим негараздам;
в) багато працює;
г) не підтримує зв’язки з оточуючим її світом.

III розділ

1. Дзвіниці якого монастиря починають лунати «у неділю по вечерні»:
а) Прота
б) Зограду;
в) Есфігмену;
г) Павлю.

2. В Іверона колокола:
а) зойкнули;
б) гуділи;
в) стогнали;
г) кричали.

3. На металеві ридання не відгукувалися:
а) скелі;
б) скити;
в) могили;
г) яри.

4. Коли відчинилася брама, то з монастирського подвір’я з’явилися:
а) служителі церкви;
б) вози, навантажені ганчір’ям;
в) військові на конях;
г) діти.

5. Червоні хоругви монахів нагадували:
а) промінь сонця;
б) осінній падолист;
в) проблиски пожежі;
г) розквітлу троянду.

6. З якого дерева був зроблений хрест, що ніс похилий, сивобородий дідуля?
а) Осики;
б) дуба;
в) клена;
г) берези.

7. Вітер старого розвивав:
а) рясу;
б) сорочку;
в) волосся;
г) бороду.

8. Пісня у старця була:
а) сумною;
б) веселою;
в) народною;
г) популярною.

9. Спів старців лунає:
а) високо у небі;
б) серед пахощів вечірні;
в) на хвилях морських;
г) у серці кожної порядної людини.

10. Якщо подивитися з гори на човен у морі, то він нагадуватиме:
а) хвилю з піною;
б) чайку, що полює на рибу;
в) білого лебедя;
г) стовбур сухої берези.

11. До пустельницької печери можна потрапити за допомогою:
а) шнура;
б) драбини;
в) літака;
г) підводного човна.

12. Риторичне запитання, яким закінчується третій розділ:
а) «Де ж знаходиться вхід до печери?»
б) «Кому призначена ця печера?»
в) «Де блаженний той аскет?»
г) «Чому спинився хід церковний?»

IV розділ

1. Останню молитву пустинники і чеченці шептали:
а) дивлячись на захід;
б) сидячи на скелі;
в) стоячи на колінах;
г) закривши очі.

2. Після молитви першим до монахів озвався:
а) той, хто ніс хоругву;
б) дід з хрестом;
в) мудрець;
г) ігумен.

3. Старця з хрестом звали:
а) Іваном;
б) Йосипом;
в) Миколою;
г) Андрієм.

4. З яким питанням головний монах звернувся до старця?
а) «Чи по добрій волі йдеш у цю печеру?»
б) «Чому ти вирішив прийняти нашу віру?»
в) «Що тобі заважає вернутися до своєї родини?»
г) «Чи вірний обираєш шлях для подальшого життя?»

5. Від чого застерігає монах старця, який вирішив залишитися жити у печері?
а) Великого гріха перед Богом;
б) самотності,
в) грішного вчинку;
г) холоду і голоду.

6. Життя старця у печері, на думку монаха — це:
а) необдумане рішення;
б) безглуздя;
в) подвиг,
г) довічне страждання.

7. Старцеві може допомогти вижити в печері:
а) його наполегливість і цілеспрямованість;
б) випадковий мандрівник;
в) чай з лікарських трав;
г) Бог.

8. Наостанок, залишаючи старця, монахи дали йому:
а) теплий одяг;
б) хрест,
в) їжу і воду;
г) Біблію.

9. Як часто монахи будуть відвідувати старця у печері?
а) Раз на місяць;
б) щонеділі;
в) раз на тиждень,
г) щодня.

10. Під час розтавання монахи старцеві:
а) співчували;
б) висловлювали свої співчуття;
в) подарували оберег;
г) цілували руки.

11. Щоб потрапити старцеві до печери, монахи його:
а) опускаючи, тримали за руки;
б) обв’язали мотузками,
в) переправили через глибокий рівчак;
г) за допомогою плота перевезли на інший берег гірської річки.

12. Перед тим як залишити монахів, старець:
а) прочитав молитву;
б) перехрестився,
в) звернувся до них з промовою;
г) глибоко зітхнув.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,25 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Кого, на ваш погляд, звинувачував І. Франко у творі «Іван Вишенський», зазначаючи: «Що гніздо думок високих… змінили на сумну тюрму для душі»? Свої міркування обґрунтуйте.

2. Дослідіть, з якою метою у І розділі твору використано прийом контрасту. Наведіть переконливі приклади.

3. Як часто у горах «лунає голос дзвонів»?
а) Щонеділі;
б) через день;
в) виключно на свята;
г) тричі на день.

Картка № 2

1. Поміркуйте, чому людина прагне відокремитися від світу і залишитися на самоті. Висловіть свої припущення, наводячи переконливі аргументи.

2. Висловіть власну думку стосовно того, що мав на увазі І. Франко, зазначаючи у творі: «…в пості, самоті, мовчанні слухать голосу душі».

3. Кому дорікає письменник за те, що прекрасний гірський куточок став змертвілим?
а) Браконьєрам;
б) людям;
в) хижим тваринам;
г) срібному валу.

Картка № 3

1. Поміркуйте, з чим пов’язано те, що людина приречена на самотнє життя в печері?

2. Для чого, на ваш погляд, І. Франко протиставляє красу природи сумній ході церковників? Відповідь вмотивуйте.

3. Тому, хто вирішив «в очі вічності глядіть», за дозволом найстарших надається можливість вибрати собі:
а) печеру,
б) улюблену професію;
в) супутницю життя;
г) віру.

Картка № 4

1. Чому, на вашу думку, люди іноді прагнуть самотності, намагаються відокремитися від навколишнього світу? Наведіть відомі вам приклади.

2. Дослідіть, як ігумен і монахи ставляться до рішення Івана Вишенського жити в печері. Свої спостереження обґрунтуйте.

3. Глибинь, до якої спускався старець, у творі названа:
а) невідомою;
б) загадковою;
в) страшенною,
г) холодною.

VIII. Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст V, VI, VII, VIII розділів поеми, дібрати матеріал до характеристики образу Івана Вишенського.