ЛЕСЯ УКРАЇНКА «ДАВНЯ КАЗКА». ІДЕЯ ВІЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ, ВІЛЬНОЛЮБСТВА ЛЮДИНИ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ЛЕСЯ УКРАЇНКА «ДАВНЯ КАЗКА». ІДЕЯ ВІЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ, ВІЛЬНОЛЮБСТВА ЛЮДИНИ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ХІД ЗАНЯТТЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА «ДАВНЯ КАЗКА». ІДЕЯ ВІЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ, ВІЛЬНОЛЮБСТВА ЛЮДИНИ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Літературна вікторина «Впізнай поетичний твір Лесі Українки»

Як я так високо стояла,
Хай була б я весь вік одинока.
(«Ви щасливі, пречистії зорі»)

Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне.
(«Хотіла б я піснею стати»)

Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
(«Давня весна»)

Тож підіте і скажіте,
Що поки я буду жити,
Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити.
(«Давня казка»)

Та чого там, люди добрі,
За новинками впадати?
Може, часом не завадить
І давніше пригадати.
(«Давня казка»)

Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
(«Давня весна»)

Якби я ваші промені мала,
Я б ніколи не мовила слова.
(«Ви щасливі, пречистії зорі»)

Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
(«Хотіла б я піснею стати»)

Якби я була зіркою в небі,
Я б не знала ні туги, ні жалю.
(«Ви щасливі, пречистії зорі»)

Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала.
(«Давня весна»)

Тільки чує — гомін, гуки,
Десь мисливські сурми грають,
Чутно разом, як собачі
Й людські голоси лунають.
(«Давня казка»)

Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.
(«Хотіла б я піснею стати»)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

V. Основний зміст

Прославимо поетів, у яких один бог — красиво сказане, безстрашне слово правди.

1. Історія написання твору.

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.

2. Виразне читання, переказування цікавих епізодів твору.

3. Тема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.

4. Ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).

5. Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

6. Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.)

7. Композиція.

Твір складається з чотирьох розділів.

Експозиція: знайомство з поетом.

Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.

Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.

Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

8. Сюжет твору.

Поема починається коротеньким виступом, у якому Леся Українка, звертаючись до читачів, говорить, що вона розповість давню казку. Насправді ж поема пов’язана з реальним життям того часу, коли жила поетеса.

У якійсь країні жив талановитий поет. Він любив людей, для них складав пісні, які давали народові пораду і розвагу. Трудящі шанували поета, захоплювалися його піснями, до нього Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати.

Тільки чванливий нероба лицар Бертольдо глузував з поета, вважав його жебраком і навіть божевільним.

Несподівано настало лихо — почалася війна. На чолі з Бертольдом військо вирушило в чужі землі. Коли в чужих землях у поході лицарям ставало тяжко і туга обгортала їх серця, тоді співці співали ті пісні, які склав поет, і вони, викликаючи у вояків спогад про рідну країну, підбадьорювали їх та додавали одваги.

Зайшовши далеко в чужі землі, опинившись серед чужих людей, втомлене і зголодніле військо почало нарікати на Бертольда, а далі кинулося до зброї, щоб примусити його припинити війну і повернутися назад.

У цю хвилину виступили співці і піснею, якої їх навчив поет, вгамували військо, запаливши в ньому бойовий дух. Лицарі з словами:

Ми готові йти до бою,
Краще смерть, ніж вічний сором!
— кинулися в бій і перемогли ворога.

Так поет своїм словом, своєю піснею допоміг війську здобути перемогу.

Але з перемоги воїнів скористався Бертольдо. Він награбував на війні «всього без ліку», а король нагородив його ще землею і графським титулом. Знову в панському палаці почалися свята і розваги.

Привчившись до грабунків на війнах, Бертольдо діяв так і в своїй країні. Він нещадно експлуатував доведений до відчаю народ, який готувався до повстання. Серед людей шириться пісні про рівність і волю. Разом з народом виступають співці і поет.

Бертольдо знає, яку велику силу мають художнє слово і пісня. Щоб вирвати з рук народу цю грізну зброю, він запропонував поетові стати його придворним співцем, обіцяючи йому за це багатство і славу. Поет з гідністю відмовився від «золотих кайданів» і слави з панських рук, залишився вірним народові. Тоді Бертольдо наказав своїм слугам кинути поета до в’язниці. Поет загинув, але лишилися між людьми його правдиві і запальні слова, залишилися молоді нащадки, які взяли собі у спадок поетові пісні і продовжували боротьбу з гнобителями.

Народ повстав і вбив пана Бертольда. Та залишився по ньому молодий нащадок, який продовжує будувати тюрми і гнобити людей. Між нащадками поета і графа продовжується боротьба. Таким закінченням поеми Леся Українка підкреслює, що боротьба трудящих за своє визволення неминуче триватиме до того часу, поки в ній не переможе народ.

9. Мовно-виражальні засоби.

а) Поетичний синтаксис: антитеза, інверсія, фразеологізми. («Час летів, немов на крилах», «Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «Золотих не хочу лаврів», «спіймати вітра в полі»).

б) Тропи (епітети, метафори, порівняння): сумна діброва, римисоколята, думи-чарівниці; «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «пісні ідуть по людях» і т. д.

в) Лексика твору: загальновживані слова, архаїзми із західноєвропейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).

г) Особливості вірша: в його строфах заримована лише половина рядків.

Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду,
Як я ними увінчаюсь
То поетом вже не буду.

Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.

Чотиристопний хорей, яким написано «Давню казку», з одного боку, сприяє стрімкому розгортанню сюжету, з другого — наближає вірш до розмовної мови казки, передає ритм часу, протягом якого наростає конфлікт між групами людей.

д) Іронія і сатира в поемі.

В іронічному плані вживаються слова «лицар» і «лицарство» щодо Бертольда та його воїнів. На Україні «лицар» — мужня, саможертовна, благородна людина, захисник волі. Таким лицарем Леся Українка вважала поета:

Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважний лицар…

В іронічному плані написані окремі рядки «поетових пісень».

У сатиричному плані показано взаємини між графом Бертольдом і народом.

10. Проблеми і мотиви твору.

— роль митця в суспільстві;

— служіння музі й народові;

— суть людського щастя, вдячності;

— воїни заради збагачення.

11. Обговорення змісту І, ІІ розділів поеми. Бесіда за питаннями.

— Чи полюбляєте ви читати казки. Чому?

— Яке значення має казка для малечі?

— Чому Леся Українка полюбляє додавати до назв своїх творів прикметник «давня»? Наприклад, «Давня весна», «Давня казка».

— Як дорослі ставляться до казок?

І розділ

— Про що застерігає Леся Українка читача у вступі до твору? (Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове. … Може, часом не завадить І давніше пригадати)

— Чому поетеса вважає, що не варто забувати про старе?

— Яку винагороду прагне отримати авторка за розповідь казки? (А мені, коли не лаврів, То хоч бубликів дай в’язку)

— Чи не нагадує це кінцівку народних казок?

— Чому у творі не зазначається країна, де відбуватимуться події казки? (Бо у казці, та ще в віршах, Все можливо, добрі люди»)

— Як письменниця характеризує поета? (Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний … На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч не був він теж поганий,— От собі — людина божа!)

— Що мала на увазі Леся Українка, говорячи про героя твору: «От собі — людина божа!»?

— Чому, живучи самотньо, поет не був одиноким? (До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати)

— Як до героя твору ставилися люди? Про що це свідчить? (Що могли, то те й давали, Він до всього був догодний)

— Чим пояснити любов поета до діброви?

— Яким чином він «оживляв сумну діброву»?

— Що порушило спокій митця під час його перебування насамоті з дібровою? (Тільки чує — гомін, гуки, Десь мисливські сурми грають, Чути разом, як собачі Й людські голоси лунають)

— За яких обставин відбулася зустріч поета з лицарем?

— Як письменниця характеризує лицаря? (Та лихий такий, крий боже!)

— У чому виявилася самовпевненість поета під час розмови з лицарем?

— Як на ваш погляд, яким лихом погрожував лицар поетові? (Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!)

— Чи перелякався через це любимець народу? (Ей, я лиха не боюся, З ним ночую, з ним і днюю… Ти втікай, бо я, мосьпане, Не таких, як ти, полюю!)

— Чим закінчилась перша зустріч героїв? (А ти тут завджи, небоже, Хайно їхатиму з гаю, А ще дам тобі гостинця, А тепер часу не маю)

— Яким був результат полювання мисливців? (Розтеклись ловці по гаю, Полювали цілу днину, Та коли б же вполювали Хоч на сміх яку звірину!)

— Якою була друга зустріч лицаря з поетом?

— Чим є воля для поета? (Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі)

— Чому він її порівнює з вітром у полі?

— Як поставився лицар до виконання пісні поетом? (Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!)

ІІ розділ

— Про що свідчить вміння поета сприймати музику природи і спів людей?

— Як зустрів поет Бертольда у своїй хаті?

— Що змусило лицаря завітати у вечірню пору до поета?

— Яким чином кохання заполонило душу лицаря? (Закохався я і гину,— Каже лицар,— вдень і вночі Бачу я перед собою Ясні оченьки дівочі)

— Від чого страждав Бертольдо?

— Чому поет не відмовився допомогти лицареві?

— Про що співав Бертольдо у серенаді до Ізольди?

— Що схвалював лицар у поета? (Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду…)

— Як Бертольдо охарактеризував Ізідору? (А вродлива!… не сказати!..)

— Що свідчить про примхливий характер коханої лицаря? (Найчастіші діаманти Сяють ясні та прозорі, Та не може дорівнятись Ні один з них Ізідорі! … Дорогих перлин коштовних Є багато в синім морі, Та не може дорівнятись Ні одна з них Ізідорі!)

— Як Ізідора сприйняла спів Бертольдо? Яку він подяку отримав у неї за це?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

І розділ

1. Яку винагороду хоче отримати поетеса за розповідь казки?
а) Лаври;
б) увагу та слухняність дітей;
в) в’язку бубликів;
г) склянку меду.

2. Країна, в якій відбуватимуться події казки:
а) Франція;
б) невідома;
в) фантастична;
г) Англія.

3. Леся Українка визначила жанр свого твору, а саме:
а) казкова поема;
б) лірична оповідь;
в) філософська казка;
г) казка у віршах.

4. Поета у творі поетеса називає:
а) нещасним і талановитим
б) уважним і кмітливим;
в) сором’язливим і спритним;
г) пунктуальним і винахідливим.

5. Про яке невміння поет зізнається у творі?
а) Танцювати;
б) малювати;
в) співати;
г) виразно декламувати власні поезії.

6. «Стоголосою луною по світу розносилась» поетова:
а) пісня;
б) слава;
в) поезія;
г) щирість.

7. Хто раз у раз відвідував поета?
а) Селянські діти;
б) молодь;
в) місцеве панство;
г) люди похилого віку.

8. Слово поета «всім давало»:
а) піднесеність і бадьорість;
б) розвагу і пораду;
в) можливість позбутися всього лихого;
г) користь і впевненість у самовизначенні.

9. Герой твору не відчував ні голоду, ні холоду, бо отримував допомогу від:
а) Господа;
б) простого люду;
в) кобзарів;
г) князя.

10. Щодня поет полюбляв приходити до:
а) гаю;
б) річки;
в) лісного струмка;
г) селянських малюнків.

11. Кому з героїв твору належать слова: «Гей! — обережно, Віку збавити людині!»?
а) Мисливцю;
б) поету;
в) селянину;
г) лицарю.

12. Лицар, вперше зустрівшись з поетом, порівняв його з:
а) диким звіром;
б) птахом;
в) старцем;
г) примарою діброви.

13. Поет не сподобався лицарю через те, що він:
а) образив лайливим словом вельможу;
б) відмовився піднятися, бо лежав на самісінькій стежині;
в) виявився розумнішим за пана;
г) не став на коліна перед ним.

14. Характеризуючи лицаря, поетеса назвала його:
а) лихим;
б) жорстоким;
в) підступним;
г) легковажним.

15. Рими у поета —:
а) молодята;
б) перепілочки;
в) промінчики;
г) соколята.

16. Перша зустріч героїв була миттєвою через:
а) складні погодні умови;
б) поранення лицаря;
в) небажання спілкуватися одне з одним;
г) те, що лицар не мав часу і поспішав на полювання;

17. Поет подякував панові за:
а) чемне ставлення його до себе;
б) щедрість, бо той дав йому гроші;
в) послугу, яку намагалися надати мисливці лицаря;
г) те, що той подарував збірку творів французьких письменників.

18. Зустрівшись вдруге, лицар хотів дати поетові:
а) спробувати шматки м’яса запеченого вепряка;
б) рушницю на пам’ять;
в) гроші;
г) можливість виявити свій талант.

19. Своїм багатством поет уважав:
а) сонце;
б) небо;
в) повітря;
г) океан.

20. Поет був задоволений тим, що мав:
а) талант до написання творів;
б) щастя;
в) багато грошей;
г) можливість захистити лісових тварин від мисливців.

21. Повертаючись з роботи, сільська молодь приязно привіталася до:
а) мисливців;
б) лицаря;
в) старця;
г) поета.

22. Музичний інструмент, за допомогою якого поет мав можливість продемострувати свою майстерність:
а) сопілка;
б) гармонь;
в) гітара;
г) мандоліна.

23. Щастя для поета — мати:
а) великий гонорар за свої поезії;
б) волю;
в) графство;
г) повагу до себе від лицаря.

ІІ розділ

1. Літнім вечором поет, сидячи у своїй хатині, слухав пісні, що лунали:
а) по полю;
б) у діброві;
в) біля річки;
г) вулицею села.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Як ви вважаєте, на що був багатий поет? Свої міркування вмотивуйте, посилаючись на зміст твору.

2. Дослідіть, чим пояснити поважне ставлення молоді до поета? Чи є воно щирим? Відповідь аргументуйте.

3. Перебуваючи на самоті, поет:
а) складав музику;
б) аналізував події своєї зустрічі з лицарем;
в) тихенько наспівував;
г) мав думку таємну.

Картка № 2

1. Порівняйте, в чому полягає розуміння щастя поетом і Бертольдом. Про що це свідчить?

2. Обґрунтуйте, через що поет відмовився від будь-якої винагороди за послугу лицарю? Як це його характеризує?

3. За що вибачався поет перед Бертольдо, коли пан завітав до хатини митця?
а) Не мав чим пригостити його;
б) не запропонував йому присісти;
в) у приміщенні було трохи темнувато;
г) у кімнаті тривалий час не прибиралося.

Картка № 3

1. Як на ваш погляд, про що міг думати поет, перебуваючи у своїй хатині насамоті? Наведіть переконливі обґрунтування.

2. Поміркуйте, через що поет вважав себе щасливим? Чи насправді це було так? Відповідь вмотивуйте.

3. Лицар завітав до хати поета, щоб
а) розповісти про невдале полювання;
б) оголосити своє рішення про надання простому люду волі;
в) вибачитися за непорозуміння, яке сталося з ними під час першої зустрічі;
г) поділитися радістю через свою закоханість.

IX. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять уривок з твору «Давня казка»; дібрати матеріал для характеристики образів поеми.

Примітка. Уривок напам’ять:
а) від слів «Навіть трудно розказати…» до слів «Мов крізь землю провалився» або
б) від слів «Золотих не хочу лаврів…», кінчаючи словами «золоті надіть кайдани!».

ЛЕСЯ УКРАЇНКА «ДАВНЯ КАЗКА». ІДЕЯ ВІЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ, ВІЛЬНОЛЮБСТВА ЛЮДИНИ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Повернутися на сторінку Української література