Г. ТЮТЮННИК «КЛИМКО». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ КЛИМКА, українська література
Хід заняття Г. ТЮТЮННИК «КЛИМКО». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ КЛИМКА, українська література
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Розгадування кросворду «Сторінками повісті Г. Тютюнника “Климко”»
По горізонталі:
1. Прізвище діда Зульфата (Гарєєв)
2. Зброя, яка була у поліцаїв. (Карабіни)
3. Кого спасли швець і Климко на базарі під час німецької облави? (Дівчину)
4. Що запропонував Климко жінці за сіль? (Гроші)
5. Риса характеру, яка притаманна Климку і Зульфату. (Людяність)
6. Що дав Бочонок Климку в дорогу? (Сухарі)
По вертикалі:
1. Ім’я Тютюнника. (Григір)
6. Харч, за яким Климко подорожував до Слов’янська. (Сіль)
2. Бесіда за питаннями
• Дайте визначення поняттю «характер героя літературного твору». (Характер літературний — це зображення письменником у художньому творі людини, з властивими їй індивідуальними рисами, які зумовлюють її поведінку, ставлення до інших людей, до життя)
• Як визначити характер того чи іншого героя художнього твору? Під впливом кого і чого він формується?
• Що вам відомо про поняття «портрет героя в художньому творі». (Портрет — зображення в літературному творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя людини, її одягу, взуття тощо)
• Для чого письменники в художніх творах описують зовнішність своїх героїв, а іноді зовсім нічого про них не зазначають?
• Що необхідно для того, щоб літературний герой був не схематичним, а реальним, живим? Наведіть приклади.
ІV. Основний зміст уроку
Найкращий подарунок, зроблений людині після мудрості,— це дружба.
Ф. Ларошфуко
Не одяг прикрашає людину, а добра справа.
Народне прислів’я
1. Характеристика образу Климка
1.1. Цитатна характеристика героя.
• «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину».
• «Жив… відколи осиротів».
• «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”».
• Дядько Кирило — Климку: «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…»
• «Він отак би й виріс серед уквітчалих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів… Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат».
• «Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам».
• «Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали… Він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав: «Ану, йдіть! Ану, йдіть мені зараз!»
• «…Йдучи з торбою за плечима понад парканами незнайомої вулиці, Климко згадував свою станцію, кожен день її життя і кожну годину…»
• Климко — Наталі Миколаївні: «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте — це ми для вас із Зульфатом удвох просимо,— переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…»
• Климко — Зульфату: «Що, в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може…»
• «Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть».
• «А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися, бурмочучи заклопотано перше, що стало йому на думку…»
• «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!»
• «Я вам, тітонько, води наношу, дров нарубаю, чи ще щось зроблю, що скажете. Чесне слово! — Климко похапцем розкрутив дротинку на кишені і простяг жінці всі гроші, дивлячись на неї вгору хворими очима».
• «Від переїзду вдарила довга автоматична черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. Він уп’явся пальцями в діж дурку на грудях, тихо ойкнув і впав»
• Тітка Марина — Климку: «Де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний».
• «Я прийду до вас, тітонько Марино. Як тільки не стане голоду, так і приїду або прийду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть…»
• «Німець таки достав його вже на льоту кулаком у груди… Климко спробував підвестися, але в грудях і в коліні заболіло, що він застогнав і поповзом, ковзаючи ліктем по грязюці й тягнучи за собою клунок, вибрався з калюжі».
• «Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зі своєю ношею. Мішок із сіллю та харчами він перев’язав пополам і ніс по черзі то на одному, то на другому плечі. В дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги».
1.2. Орієнтовний план до характеристики образу Климка.
1) Климко-сирота.
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру: а) чуйний і добрий; б) благородний і щирий; в) винахідливий, мужній, вольовий; г) уважний і працьовитий.
4) Поведінка і прагнення хлопця: а) бажання навчатися; б) турботливий, співчутливий; в) відповідальний за доручену справу; г) шанобливе ставлення до дружби.
5) Значення образу Климка.
1.3. Бесіда за питаннями.
• Хто такий Климко?
• В який скрутний для країни час живе герой твору?
• Як Климко ставиться до Зульфата, Наталі Миколаївни, інших героїв повісті? Чим це пояснити?
• Чому хлопець вимушений був вирушити у подорож? Які труднощі долав Климко-мандрівник?
• Чому Климко захистив дівчину від поліцаїв?
• Через що хлопець не залишився жити у тітки марини? Як це його характеризує?
• Що свідчить про відповідальне ставлення Климка до дорученої справи?
• Чим вам подобається герой твору? Чи хотіли б ви мати такого друга? Відповідь вмотивуйте.
• В чому полягає виховне значення цього героя?
2. Опрацювання V розділу повісті
2.1. Виразне читання цікавих епізодів розділу.
2.2. Тема: зображення перебування хворого Климка у тітки Марини.
2.3. Ідея: уславлення чуйності, доброти, щирості (тітка Марина); засудження жорстокості, ненависті, зла (німець).
2.4. Основна думка: тільки той досягає своєї мети, хто із впевненістю долає будь-які перешкоди, труднощі, вірить у власну перемогу.
2.5. Композиція.
Експозиція: перебування хворого Климка.
Зав’язка: хлопець їде в ешелоні вагону додому.
Кульмінація: сутичка з німцем, жорстокість фашиста.
Розв’язка: до рідного місця — шістдесят кілометрів.
2.6. Сюжет.
Три дні перебував Климко у тітки Марини, сам того не відчуваючи, бо був тяжко хворим. Прокинувшись і не побачивши хазяйки, Климко підмів двір, порвав старий цупкий бур’ян попід призьбою. Тітка Марина запропонувала хлопцю залишитися у неї жити. Той відмовився. Тітка допомагає Климкові потрапити у вагон ешелону. На станції Дебальцеве німець виштовхнув хлопця з вагону і сильно вдарив його. До рідного місця треба було пройти кілометрів шістдесят.
2.7. Бесіда за питаннями.
• Що відчував Климко, коли він прокинувся у помешканні тітки Марини? («…Коли розплющив очі,— велике, рівно обведене коло червоного сонця у вікні, і став пригадувати, де він»)
• Як тітка Марина охарактеризувала хворобливий стан хлопця? («Не спав, а в гарячці був. Без пам’яті був трохи не три дні. Так тебе тіпало, бідолагу, що аж підкидало на ліжку. Не знала вже, чим і вкривати. Застудився ти дуже…»)
• За що дорікав собі Климко, перебуваючи у тітки Марини? («Три дні… Це ж половину дороги пройшов би вже. А мо й більше ніж половину, бо назад, із сіллю, ішов би швидше. Та й ніч уже не треба було б сідати гріть»)
• Якою була увага, ставлення тітки Марини до хлопця? («На стільці коло ліжка лежала скибка хліба, намазана смальцем і потрушена зверху сірою сіллю, та двоє червонобоких яблук. …Він побачив на лаві складену чисту свою одежу, матроску і штани…»)
• Чим хлопець допоміг тітці Марині по господарству? («Треба ж роботу якусь робити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те…». «Він знайшов у сенях старий віник-деркач і промів тічок біля порога та вузеньку між споришем стежку до хвіртки… Тоді обійшов тітчину хату, повисмикував старий цупкий бур’ян попід призьбою… застелив ліжко…»)
• Що тітка Марина запропонувала Климку? («А може б, ти, синочку, в мене зостався, га?.. Я тебе вдягла б як слід і взула. Їсти в мене, хвалити бога, є що — німці до нас тільки вряди-годи заскакують… В школу тебе отдамо…»)
• Чому Климко, не зважаючи на гарне ставлення до нього тітки Марини, не залишився у неї жити? («Як тільки не стане в нас голоду, так і прийду або приїду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть…») Як би ви вчинили на його місці?
• Що запропонувала тітка Марина хлопцю стосовно його повернення додому? («Німці товарний поїзд учора пустили в Донбас, до Єнакієвої чи до Горлівки, точно не знаю. А сьогодні ввечері ще один піде. З нашої станції»)
• Як, на ваш погляд, повернувся б Климко до тітки Марини, обіцяючи їй про це? Висловіть власну думку щодо цього.
• Чому тітка Марина дала негативну оцінку начальнику станції?
• За що Климко був вдячний тітці Марині? Які риси характеру притаманні цій жінці? (Доброта, чуйність, лагідність, щирість…)
• Чим пояснити те, що Климко, перебуваючи у вагоні ешелона, почував себе спокійно. («Наші… донбасівські»,— висловився хлопець, побачивши чоловіка і п’ятьох жінок)
• Яка небезпека очікувала на Климка і мешканців вагона на станції Дебальцеве?
• В чому виявилася жорстокість німця? («Німець таки достав його на льоту кулаком у груди…»)
3. Робота над ідейно-художнім змістом VІ розділу повісті
3.1. Виразний переказ окремих епізодів розділу, висловлювання власних вражень, спостережень.
3.2. Тема: зображення останніх кілометрів подорожі Климка додому та лиха, яке з ним трапилося.
3.3. Ідея: засудження війни, в результаті якої люди гинули або залишалися каліками.
3.4. Основна думка: не судилося хлопцю повернутися швидко додому через власну необережність.
3.5. Композиція.
Експозиція: перебування Климка неподалік від своєї станції.
Зав’язка: уявлення хлопця про його зустріч з Наталією Миколаївною і Зульфатом.
Кульмінація: стрілянина у біглу людину.
Розв’язка: куля влучила у Климка.
3.6. Сюжет.
Климко підходив до своєї станції вже увечорі. Він дуже втомився. Раптом почулася стрілянина. Від переїзду назустріч йому біг якийсь чоловік — босий, у солдатському галіфе, і в гімнастерці без реміняки.
Хлопець відчув, як його щось штовхнуло в груди. Климко впав. До нього швидко біг Зульфат.
3.7. Бесіда за питаннями.
• Що відчув Климко, підходячи до своєї станції? Чим це пояснити? (Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зі своєю ношею… В дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги»)
• Якою хлопець уявляв зустріч з Наталією Миколаївною і Зульфатом?
• Чим була викликана стрілянина, яку раптом почув Климко? («…Климко побачив, що від переїзду на зустріч йому біжить якийсь чоловік…»)
• Чому хлопець не був байдужим до чоловіка, в якого стріляли? («Туди, дядю, біжіть… Туди! Там балка!»)
• Яке лихо сталося з Климком? («Від переїзду вдарила довга автоматична черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. Він уп’явся пальцями в дірку на грудях, тихо ойкнув і впав») Чому у скрутний час біля хлопця з’явився його друг Зульфат?
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
До V розділу
1. Через що Климко трохи не три дні перебував у тьоті Марини? Бо:
а) очікував, коли вона привезе солі;
б) тяжко захворів;
в) розшукував дівчину, якій допоміг під час облави.
2. На вікні у тітки Марини цвіли:
а) фіалки;
б) калачики;
в) рози.
3. Щоб розрахуватися за сіль, Климко вирішив тітці Марині:
а) відремонтувати дах;
б) підмести листя і прибрати бур’ян;
в) пофарбувати вхідні двері і підлогу.
4. Коли хлопець підійшов до погрібника тітки Марини, то він відчув, що там були:
а) щенята;
б) качки;
в) кури.
5. В глечику тітка Марина принесла Климку:
а) сіль;
б) молоко;
в) сметану.
6. Тітка Марина хотіла, щоб Климко, коли той вирішив іти додому:
а) залишився у неї жити;
б) подарував їй на згадку будь-яку річ;
в) допоміг їй викопати картоплю.
7. Кого Г. Тютюнник у творі характеризує: «…усміхнений, мовчазний, синьоокий»?
а) Климка;
б) діда Бочонка;
в) Зульфата.
8. Виродком тітка Марина називала:
а) кочегара паровозу;
б) начальника станції;
в) обходчика ешелону.
9. У вагоні, в якому Климко їхав додому:
а) було багато народу;
б) пахло стружками;
в) стояли ящики з морквою.
10. Прокинувшись від сну у вагоні, Климко:
а) вирішив поснідати;
б) побачив у дверях німця;
в) намагався зігрітися потиранням рук.
11. На якій станції Климко був вимушений залишити вагон ешелону?
а) Енакієво;
б) Дружківка;
в) Дебальцеве.
12. Від станції, щоб потрапити додому, хлопцю необхідно було пройти кілометрів:
а) двадцять;
б) шістдесят;
в) десять.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Як тітка Марина ставилася до Климка? Про що це свідчить? Доведіть це, посилаючись на текст твору.
2. Чи можна, на ваш погляд, вважати Климка оптимістом? Власну думку вмотивуйте, наводячи переконливі приклади з твору повісті.
3. Климко наближався до рідного місця вже:
а) увечорі;
б) вранці;
в) вдень.
Картка № 2
1. Чим, на вашу думку, вимірюється дружба? Чи можна Климка і Зульфата вважати друзями? Свої думки обґрунтуйте.
2. Доведіть, що Климко — сильна, мужня, вольова людина. Власні переконання вмотивуйте.
3. Йдучи додому, Климко мріяв про те, як:
а) його зустрінуть Наталя Миколаївна і Зульфат;
б) він роздасть всім голодним сіль;
в) ним будуть пишатись всі знайомі.
Картка № 3
1. Чи змогли б ви на місці Климка подолати ті труднощі, які траплялися з хлопцем під час подорожі. Відповідь обґрунтуйте.
2. Якою ви уявляєте тітку Марину? В чому виявилось її безкорисливе ставлення до хлопця? Відповідаючи, посилайтесь на факти з твору.
3. Від переїзду назустріч Климку біг:
а) Зульфат;
б) якийсь босий чоловік;
в) дядько, з яким він їхав у вагоні ешелона.
VІІІ. Домашнє завдання
Підготуватися до тематичної контрольної роботи № 1 «Про далекі минулі часи».
Г. ТЮТЮННИК «КЛИМКО». ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ КЛИМКА, українська література
Повернутися на сторінку Українська література