СПЕЦИФІЧНО ПОБУТОВА ЛЕКСИКА. ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА, УКРАЇНСЬКА МОВА

СПЕЦИФІЧНО ПОБУТОВА ЛЕКСИКА. ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА, УКРАЇНСЬКА МОВА

ХІД ЗАНЯТТЯ СПЕЦИФІЧНО ПОБУТОВА ЛЕКСИКА. ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА, УКРАЇНСЬКА МОВА

ІІІ. Актуалізація мотиваційних резервів на основі повторення вивченого

Спостереження над мовним матеріалом

Прочитати текст і проаналізувати в ньому специфічно побутову й просторічну лексику. Виписати просторічні слова й фразеологізми.

День тепер куций, мов заячий хвіст. І все одно мені так добре в ньому, що й не кажіть, а особливо тоді, як вислизнеш із хати — і на ковзанку. Ось там уже розкіш і воля — до самої зорі! Якось веселіше стає навіть од згадки, як під тобою гуде і посвистує лід; ну, а як опісля, коли дибуляєш додому, гудуть ноги,— краще не згадувати. Коли я з ковзанами збираюсь на річку, мати каже, що з моїх очей сипляться іскри.
— Е? — не вірю я.
— Поглянь у дзеркало.
І хоча знаю, що мати говорить з насмішкою, одначе весело кривуляю до стіни, в яку вмазано товсту друзку отого дзеркала, що було до революції, і в ньому бачу лише свої усміхнені очі, ніс і кінчик язика, якому чогось тісно за зубами.
— То сипляться іскри?
— Ще й як! — відповідаю жартом на жарт і починаю обома руками обтрушувати свитину, щоб вона часом не загорілась. Від цього на материні вуста теж умотується усміх, а я кажу, щоб вона не журилася мною, шапку на голову — та й до клямки, ще й пальцем видзвоню на ній пересмішку над клямкарями: ключ-клямка, ключ-клямка!
— Тільки ж не піди, неначе рак по дріжджі,— застерігає мати, щоб я не длявся.— Бо ти і зорі, і місяця дочекаєшся на ковзанці.
— А мені й з місяцем добре! Він такі доріжки вистеляє по льоду!
— Тільки пам’ятай, що тобі за ці доріжки тато скаже.
— Мушу пам’ятати! — безтурботно вискакую в клуню, та й колесом по току, та й у двір — і одразу опиняюсь аж у самій середині дня!
А як тобі хороше, коли знаєш, що стоїш точнісінько посеред дня! Тоді все здається кращим і сам ніби вартнішим стаєш. А є ж такі, що й досі не відають цього і мають менше радості од світу.
Блакитний із памороззю цвіт б’є мені в очі, і вони не знають, що їм робити: чи засміятися, чи скинути кілька сльозин. З того чи якогось іншого дива-радості я хвацько нагогошив свою шапку, крутнувся дзиґою на місці, вдарив закаблуками гопай-чоса, ще й заспівав:
Вербовая дощечка, дощечка,
Там стояла Настечка, Настечка (М. Стельмах).

Коментар. В усному мовленні нерідко трапляються просторічні слова. Вони здебільшого мають фамільярно-розмовний або грубуватий відтінок: математичка, припертися (прийти), наколобродити, розпозіхатися, прошпетити; ляпати (говорити), нализатися, набратися (напитися), цмокнути (поцілувати), роззява, свинство і подібні.
Ці слова можуть уживатися лише в розмовно-побутовому усному мовленні в обмеженій кількості чи в художньому творі для індивідуальної мовної характеристики персонажів. У науковому, публіцистичному, офіційно-діловому стилях ця лексика недоречна й неприпустима.

IV. Виконання системи завдань творчого характеру на основі повторення вивченого

Стилістичний аналіз

Прочитати тексти. З’ясувати, які лексичні засоби (слова й фразеологізми) належать до книжної лексики, які до нейтральної, які до розмовно-побутової і просторіччя. Виписати у два стовпчики: розмовно-побутову лексику у перший стовпчик і просторіччя — у другий.

Текст 1
По обіді Кайдашиха загадала невістці насіяти борошна, а потім вчинити діжу, а сама знов полізла на піч спати, а виспавшись, встала й пішла до сусіди в гості. Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, перекладених уподовж ночовок. Вона догадалася, що її свекруха недобра і що під її солодкими словами ховається гіркий полин. Але Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись…
Настала Пилипівка. Потяглися довгі, як море, ночі. Молодиці на селі почали вставати вдосвіта прясти.
— Мотре! — кричала з печі Кайдашиха.— Вставай прясти. Чи ти не чуєш? Вже треті півні проспівали, а ти спиш. Треба прясти на полотно. Мотре! Чи ти спиш?
Мотря встала, засвітила світло, розпалила в челюстях тріски й сіла коло печі прясти. Карпо й Л аврін повставали й стали коло припічка ногами м’яти коноплі, а Кайдашиха вкрилася з головою й знов заснула. Вже Мотря напряла півпочинка і почала приставляти до печі обід, як Кайдашиха злізла з печі й сіла за гребінь. Вже надворі стало світати. Мотря стала оджимать сорочки з відмоки, а Кайдашиха навіть хати не вимела (І. Нечуй-Левицький).

Текст 2
Добрий мій знайомий, В. С., хоч сам він і не мисливець, розповів мені дуже інтересний спосіб полювати ведмедя. Виявляється, що дорослі ведмеді — дуже пристрасні математики. Ви визначаєте місце, де ведмідь полює чи просто годується, берете великий аркуш дикту, пишете на тому диктові великими літерами таку математичну формулу: 2 × 2 = 5. Досвідчені в такім на ведмедя полюванні люди розповідають, що коли він побачить 2 × 2 = 5, з ним починає коїтись щось неймовірне.
Він то ступне назад, удивляючись у числа, то знову до них підступить, протирає лапою очі, дивиться, дивиться і, пересвідчившись, що таки справді написано 2 × 2 = 5, хватається лапами за голову й починає ту голову ламати. Ламає, ламає, ламає. Довго ведмідь-математик свою бідну голову над такою математичною нісенітницею ламає.
Ламає… Ви сидите — і нічичирк! Аж ось голова ведмежа тріскає й ламається. Ви злазите з дуба, підходите до ведмедя,— а він уже мертвий: упокоївся з поломки голови над невірною математичною формулою (Остап Вишня).

Творче моделювання
До просторічних слів дібрати синоніми й записати їх. Скласти 3 речення з просторічними словами та 3 речення з їх синонімами.
Реготатися, штрикати, розтринькати, пика, мізкувати, достобіса, злодіяка, рюмсати, чимчикувати, перти, лементувати, плентатися, тип, порепаний, врубитися, бакси, гаплик, бевзь.

Дослідження-трансформація
Прочитати речення. Записати їх, замінюючи просторічні слова книжними.
1. Пішла назяблася на окопах, дістала якусь погибель, покашляла два тижні, похирляла і відійшла.
2. Кажуть, німець безліч шпіонів наперед вислав і вони швендяють скрізь, то жебраками, то черницями, то селянами.
3. Солдати збились тичбою, повитягали шиї.
4. Десь там у тому Сибіру всіляких дуже дивних думок набрався і все на багатих псячив.
5. Роман і Л інкерт ревнули «Ще не вмерла», але Володько і Олег покинули їх.
6. Викарабкається на нього з п’ять чоловіка і пре.
7. Вертаючись уночі, йдуть здебільша Ляшовим займищем.
8. Володько вичуває, що ноги його в колінах терпнуть.
9. Його босі, побиті, поколоті й попухлі ноги терпнуть і штикільгають.
10. Кажуть, у Крем’янці цілий ошалон плєнних привезли.
11. А тут нечиста сила аропляна принесла.
12. Кажуть, на кораблі зрубати хочуть … кісь хранцузи чи мараканці.
13. Поставили його там на акзамин.
14. Може, будеш редахтором яким (З творів У. Самчука).
Зробити висновок про функції вживання просторічних слів.

Робота в малих групах
Розподілитися в групи по три чоловіки. З текстів виписати:
1-й учень — нейтральну лексику; 2-й учень — специфічно побутову лексику; 3-й учень — просторіччя.

Текст 1
Коли б не така новина, Карпо Остапович не вибрався б опівночі аж сюди, на далекий куток, до самої Росі. Ха-ха… Якої тепер Уляна заспіває?.. А Сашко таки телепень, хоч і механік, не вміє біля дівки походити…
Стежка понад Россю раптом вихопилася з-поміж скель і побігла вниз, до села. Та далі за нею, над самим плесом, самітно біліла у вербах Улянина хата, і бригадир, перестрибнувши через рівчак, рушив до неї. Трохи надщерблений після своїх обходин місяць стояв над Богуславським лісом. Було так ясно, що на спориші чітко вимальовувався кожен будяк, і здаля виблискував над хатою Ганьчиної матері, Уляни, залізний півник. Не світилося в жодному вікні. Тільки за Россю, аж там, на шосе, раз у раз перебігали вогні. Саме возили від молотарок на зсипний пункт пшеницю.
Бригадир ішов, трохи накульгуючи і спираючись на ціпок. У роки війни він був у партизанах, і в одній сутичці його поранило у ногу.
З далекого кутка ледве доносило слова пісні. Карпо Остапович прислухався. Навіть спинився. Ні, таки, здається, Ганька не співає сьогодні. Хто на селі не впізнав би її голосу? Невтомна дівчина і невгомонна, співає навіть біля молотарки. Де вона набралася тих пісень? Як почує хоч раз десь у людей цікаву пісню, неминуче занесе в село. Скільки дівчата понавчалися від неї! Сьогодні не чути Ганьки. Невже й правду ото кажуть — виїздить! І де в чорта отой Довгопол Артем узявся? (Л. Смілянський).

Текст 2
Починається це навчання з маленького, грайливого:
— Покажи мамі дульку!..
— Учи, учи на свою голову. Іди сюди, доцю. Стрибки, доцю, стрибки… Не слухай тата, маму слухай… Мама цяця, а татко бека, кака…
Плюнь на татка… Штрикни таткові в очі… От люба доця, мамина доця… Вона вже вміє батькові в очі штрикати. І мамі штрикаєш? Ой-ой! Мама боїться…
Грайлива втіха закінчується неграйливо:
— І в кого воно, отаке чортеня, вдалося? Чуєте, сьогодні чуть ока не викололо. Хто його навчив? У нас такого і в роду не водилося!.. (О. Ковінька).

Текст 3
— А син ваш, Микола, де?
— Отож і син. Ти в мене запитуєш, ласкавий чоловіче, а я б оце в тебе запитала. Та хто про це скаже правду? Як пішов у той день, коли мобілізували на війну, то мов у воду впав. Вже нескоро бумагу прислали, писалося, що десь пропав… Безвісти чи що…
— То ви живете одна?
— Ч ому ж одна? Є з ким жити. Онук зостався, син Миколин, та молодицю взяла до двора. На своє добро взяла, а тепер бабі хоч самій утікай з подвір’я…
— Зобиджають?
— Та й таке. Вже відомо, яке життя старій бабі. Ані тобі пошани, ані волі. Самі повіються на всенький день. Він у колгоспі махальником, біля машин щось вимахує, а вона — хователькою при конторі — знайшла собі хворобу — хоч дітей чужих переховувати, аби не вдома. Вже навіщо свого хлопчика, й то не бачить… (Ю. Збанацький).

V. Систематизація й узагальнення знань, умінь, навичок

Бесіда за питаннями
1. Охарактеризувати специфічно побутову лексику.
2. Дати визначення просторіччю.
3. У яких випадках доцільне вживання специфічно побутової лексики й просторіччя?
4. У яких стилях неприпустиме використання просторічних елементів?

VIІ. Домашнє завдання
Записати 10 просторічних слів, що вживаються у вашому оточенні, ввести їх у контекст. Дібрати до цих слів нейтральні синоніми.