Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, конспект, українська мова
Хід заняття Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, конспект, українська мова
II. Ознайомлення з темою, метою і завданнями
► Прочитайте прислів’я. Що їх об’єднує. Сформулюйте тему й мету уроку.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. Слухай тисячу разів, а говори один раз. Більше слухай, а менше говори.
III. Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів
Два — чотири — всі разом
► Пригадайте, що вам відомо про аудіювання як рецептивний вид мовленнєвої діяльності. Назвіть різновиди аудіювання, особливості кожного. З якою метою використовують різні способи сприйняття аудіотексту? (Наведіть приклади життєвих ситуацій.) Перевірте правильність своєї відповіді за схемою-опорою.
IV. Процесуально-діяльнісний етап
У процесі навчання дуже часто вдаються до поєднання різних видів мовленнєвої діяльності:
• аудіювання — письмо (учень одночасно слухає, сприймає та записує план лекції, диктант тощо);
• читання — письмо (учень одночасно читає та записує план тексту, реферат).
Записи не тільки дозволяють зафіксувати сприйнятий матеріал, а й допомагають його осмислити та засвоїти. З навчальною метою застосовують такі види записів, як план, тези, тематичні виписки, конспект.
Фронтальна робота зі схемою-опорою
► Розгляньте схему-опору. У чому, на вашу думку, полягають особливості кожного з різновидів запису почутого? З якою метою і в яких випадках їх використовують?
Парна робота з інформаційною карткою
► Прочитайте текст. Визначте його тему, основну думку та стиль мовлення. Виділіть у тексті важливу інформацію і коротко зафіксуйте її в зошитах. Розкажіть один одному про призначення і особливості різних видів конспектів. Конспект (від лат. conspectus — огляд) є писемним текстом, у якому коротко і послідовно викладено зміст основного джерела інформації. Конспектувати — упорядковувати відомості, викладені в оригіналі. В основу процесу конспектування покладено систематизацію прочитаного або почутого. Записи можна робити як у вигляді дослівної фіксації уривків, цитат, так і у формі вільного викладу матеріалу. Манера написання конспекту, як правило, близька до стилю першоджерела.
Якщо конспект складено правильно, він повинен відображати логіку і смисловий зв’язок записаної інформації. Ним можна скористатися через деякий час, а також надати комусь для використання, оскільки прочитання грамотно зафіксованих даних ніколи не викликає труднощів.
Конспектування сприйнятого на слух тексту — це письмове детальне відтворення його змісту з обов’язковою вказівкою на джерело інформації, тобто зазначенням прізвища автора і теми повідомлення. У конспектуванні сприйнятого на слух тексту використовують висловлювання — тези.
Процес конспектування потребує застосування скорочених слів, зворотів тощо. На форму, кількість скорочень впливає темп повідомлення. Зручність користування конспектом залежить від чітко виділених абзаців, застосованих у створюваному тексті позначок, підкреслень важливої думки тощо.
Конспекти розрізняють за мірою повноти і стислості.
Види конспектів
1. Плановий.
Такий вид конспекту складають на основі заздалегідь складеного плану матеріалу, утворють із певної кількості пунктів із заголовками та підпунктів. У процесі конспектування кожен заголовок розкривається — доповнюється, коротким текстом, таким чином створюється чіткий план-конспект. Саме такий варіант є найкращим за швидкої підготовки до публічного виступу чи семінару. Рекомендовано доповнювати такий конспект посиланнями на використані першоджерела.
Схематичний плановий. У такому конспекті всі пункти плану подано у вигляді питальних речень, на які потрібно дати відповідь. У процесі вивчення матеріалу роблять стислі помітки (2-3 речення) під кожним питанням. Такий конспект відображає структуру та внутрішній взаємозв’язок усіх елементів і сприяє якісному засвоєнню інформації.
2. Текстуальний.
Така форма викладу є більш насиченою і складається з уривків і цитат першоджерела. Такий конспект легко доповнити планом чи наповнити його різноманітними тезами і термінами. Такий вид конспектування є найбільш придатним для запису сприйнятих наукових та літературних джерел (цитування). Причому зафіксовані в ньому найбільш значущі цитати мають відобразити сутність всього матеріалу в цілому.
3. Тематичний.
Такий вид конспекту істотно відрізняється від інших. Його мета — висвітлення певного питання. Для цього використовують декілька джерел інформації. Тематичний конспект допомагає розкрити всебічно конкретне питання. При цьому для повноти та цілісності викладу доводиться працювати з великою кількістю літератури.
4. Вільний.
Цей тип конспекту призначений для тих, хто вміє використовувати одразу декілька способів роботи з матеріалом. У ньому можуть міститися виписки, цитати, план, тези. Вважається, що докладна фіксація відомостей є найбільш цілісною і повноцінною.
Завдання для самоконтролю
► Назвіть види конспектів. Доповніть схему-опору.
Актуалізація знань щодо технології аудіювання й конспектування
► Зверніть увагу на послідовність дій під час конспектування (робота зі схемою-опорою).
Пам’ятка «Як підготувати конспект»
Робота з аудіотекстом
► Як ви вважаєте, про що може розповідатися в тесті з назвою «Княгиня української духовності»? Чи знайома вам ця постать? Прослухайте текст і з’ясуйте, чи правильними були ваші передбачення. Визначте у тексті важливу інформацію і законспектуйте її.
КНЯГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ
Народилася Оксана Лятуринська 1 лютого 1902 року на чарівній Волині в українській шляхетній сім’ї. Це й визначило як її долю, так і характер: у дитинстві — зачарованість таємничо-безмежною природою рідного краю та інтелігентністю середовища, а юність і молодість збіглися з найзначнішими та най-трагічнішими водночас процесами першої чверті XX століття: спочатку — коли народжувалася суверенна Україна й квітли надії на щастя, а потім — коли знавіснілі орди ворогів незалежності Вітчизни нищили її буйну свободу й українська інтелігенція або гинула у боях, або опинялася у вигнанні, і не уславлена за свої муки та рани, за любов до народу, а обпльована й проклята…
На вигнанні можна було чи зав’янути серцем, чи озлобитися і зректися мети, стати іграшкою сліпих сил. Та доля звела Ляту-ринську з тими, для кого Україна довічно лишалася Сонцем, що дає життя і небу, і землі, з тими, хто й гинучи вірив у неї: Юрієм Дараганом і Ольжичем, Олексою Стефановичем і Юрієм Липою, Оленою Телігою і Євгеном Маланюком, іншими, хто входив до української «польської» та «празької» поетичних шкіл. Там і сформувалося гуманістичне та поетично-мистецьке кредо О. Лятуринської: як найвища мета — щастя вільної, благородної, духовно багатої особистості в суверенно-гордій державі, а шлях до неї — любов і краса, царство свободи й гармонії.
Головне для духовної еліти цього покоління полягало у відродженні української нації, держави, культури, мови. Однак, як зазначав Є. Маланюк, це були представники «спізненого покоління», бо «визвольна війна для нас була скінчена», осмислення уроків минулого призводило до гірких висновків, особливо при читанні Д. Донцова та «Листів до братів-хліборобів» нещадного своєю логікою Липинського, а головне, що вони жили мрією про діяльність на благо Вітчизни, але брами полоненої Батьківщини були замкнені. Поля для життєвої діяльності бракувало. А надмір енергії владно кликав як стій до національної творчості у сфері хоч би лише духовної України. Таким чином поставали «Суворість» Липи, «Зодіак» Мосендза, «Рінь» Ольжича, «Княжа емаль» Лятуринської…— книжки, безперечно, літературно повновартісні, історично важливі, ба й навіть «історіотворчі».
Перша книжка О. Лятуринської «Гусла» вийшла тільки 1938 р., але її пізній вихід свідчив лише про надзвичайну само-вимогливість авторки. Поетеса прагла не просто виспівати себе, а знайти свій власний і зміст, і стиль. Тож логічно, що друга збірка «Княжз. емаль» (1941) виявила народження майстра. Видані в Празі, обидві книжки скоро стали раритетами. А трикнижжя: О. Лятуринської — «Княжа емаль», «Гусла», «Веселка», видане 1955 р. в Торонто, стало важливою віхою не тільки у творчості поетеси, а й у всій українській поезії.
Пояснюючи причину захоплення трикнижжям, критики відзначали: «Княжа емаль» і «Гусла» — «це безпосереднє відношення до феномена краси, чи то буде природа, краєвид, рослина, чи то буде твір митця»,— це «несподіваний, незнаний перед тим… творчий світ» (Д. Віконська). Лятуринська — це втілена у творчість історична пам’ять народу і «органічно зв’язана з національно-народною творчістю» (О. Ольжич). При цьому прикметне, що вона «засадничо шукає органічного зв’язку з напівмістичною та релігійною символікою нашої народної пісні» (Б. Державін) і навіть «через млу сторіч велику чаклує душу» (Коровицький). Однак Лятуринська не тільки і не нарочито в минулому. Вона «є якби «регіонально» скупчена у волинській землі, починаючи від неоліту («Печерні рисунки») і аж до сучасності. Хоч і на сучасність поетка дивиться ніби «крізь віки»… Гримить у її віршах варязька криця Святослава, проймає суворою ніжністю туга Ярославни. Але все те — то не «літературний засіб» і не «маніра»: якщо б Ольга чи Ярославна писали вірші, то ті вірші й були б поезіями Оксани Лятуринської… однієї з найяскравіших «жон руських» нашої поезії» (Є. Маланюк).
І найяскравіших не тільки за тематично-ідейною оригінальністю та глибиною. Поезія Лятуринської «глибока, і, хоч які прозорі її хвилі, не завжди легко побачити дно, оскільки та поезія — як строга, сказати б, аскетична, так і безмежно-розмаїта поетикою, що поетеса бере як від пластики архітектора, так і від буйноти засобів романтика й реаліста, вражає багатозначністю образу, властивою символічній поезії»,— зауважував Ю. Шеве-льов 1955 р. У передмові до «Зібраних творів» 1987 р. він не тільки ствердив свої захоплення, але й поширив на багатогранну творчість О. Лятуринської.
І для цього були достатні підстави. «Лятуринська,— наголошував Ю. Шевельов,— має не тільки свій стиль, а й свій світ.
І більше: вона має гармонію у своєму світі, і то гармонію, не куплену ціною оминання недогідного» («Над купкою попелу, що була Оксаною Лятуринською»). А здобуту інтенсивною роботою її духу: з одного боку, по пізнанню сутності (змісту і форм) великого світу природи й людей, а з другого — по самопізнанню, осмисленню свого місця (і ролі, місії) у тому світі. До того ж засобами естетичними. Тож природно, що дух пізнання не міг обминути і явищ, котрі втілювали ідеал краси і, сказати б, антипри-роди, антигуманізму, антидобра, а тому — антикраси.
Тим більше, що дух Лятуринської обіймав тисячолітній простір і час, а себе і сучасників вона бачила через призму реалій та уроків Вітчизни від язичницької епохи до Київської Русі і від Гетьманщини до XX століття.
1986-го року в Торонто вийшла незвичайна книжка О. Лятуринської — «Великодний передзвін» і книжка «Писанок і поезій». На особливому місці у ній — дивосвіт українських писанок, що були витвором Лятуринської. У ній авторка зауважувала: «писанка — наш предківський скарб, мов жива, конче мусить промовляти, як із давен-давна, до кожного з нас про весну, про онову, про перемогу добра і світла». Тому на кожній із них — сюжет-символ, що повертає нас то до таємниці народження всього живого, то до символів життя і смерті, добра чи зла і обов’язково — безсмертя, добро-творчості людини. У «Великодні І» Лятуринська так розкривала призначення цього типу «творів»:
Щедрот своїх не зменшуй ти!
Дай всьому, Дажбоже, пуття
Й дари водою освяти:
Цей символ вічного життя —
Яєчко писане, райце,
І коровай наш, он який,
Округлий, мов твоє лице,
Й такий, такий же золотий!
(Петро Кононенко; 903 слова)
Запитання на сприймання та варіанти відповідей
1. Коли народилася Оксана Лятуринська?
А 1 листопада 1910 року;
Б 1 лютого 1902 року;
В 1 січня 1896 року;
Г 1 березня 1920 року.
2. У якому регіоні народилася Оксана Лятуринська?
А на Волині;
Б на Поділлі;
В на Чернігівщині;
Г на Сумщині.
3. Яке з названих прізвищ не зустрічається в тексті?
А Олекса Стефанович;
Б Юрій Липа;
В Євген Плужник;
Г Євген Маланюк.
4. Про які українські поетичні школи згадується в тексті?
А «польську» та «празьку»;
Б «австрійську» та «англійську»;
В «чеську» та «словацьку»;
Г «американську» та «канадську».
5. Яким було гуманістичне та поетично-мистецьке кредо О. Лятуринської?
А Писати лише правду і не піддаватися ніяким впливам.
Б Мир і спокій особистий і загальний.
В Щастя вільної особистості в суверенній державі.
Г Любов і краса понад усе.
6. Хто називав однодумців О. Лятуринської «спізненим поколінням»?
А Євген Маланюк;
Б Юрій Липа;
В Юрій Дараган;
Г Олекса Стефанович.
7. Як називалася перша книжка О. Лятуринської?
А. Княжя емаль»;
Б «Гусла»;
В «Веселка»;
Г «Великодний передзвін».
8. Яка зі збірок виявила народження майстра?
А «Веселка»;
Б «Гусла»;
В «Княжа емаль»;
Г «Великодний передзвін».
9. У якому місті вийшла книжка Оксани Лятуринської «Великодний передзвін»?
А у Празі;
Б у Варшаві;
В у Торонто;
Г у Києві.
10. Чому ця книжка була незвичайною?
А Бо це книжка «писанок і поезій»;
Б бо це книжка малюнків і віршів;
В бо вона була дуже маленького формату;
Г бо вона винятково символічна.
11. Яка основна думка почутого вами тексту?
А Розповідь про трагічне життя української інтелігенції у вигнанні.
Б Оксана Лятуринська — видатна українська поетеса, широко знана в усьому світі.
В Висвітлення історичної епохи кінця XIX — початку XX століття.
Г Добротворча людина безсмертна.
12. Поданий текст має ознаки:
А наукового стилю;
Б художнього стилю;
В публіцистичного стилю;
Г розмовно-побутового стилю.
Відповіді
Творчі завдання
• Визначте тему тексту, основну думку, тип, стиль і жанр мовлення.
• Який різновид аудіювання використовували і чому?
• Який різновид конспекту складали? (Захист складених конспектів.)
• За прослуханим текстом і конспектом розкажіть про життя Оксани Лятуринської.
V. Контрольно-рефлексивний етап
Робота в парах
► Підсумки уроку (складання пам’ятки «Як ефективно конспектувати аудіотекст»).
Пам’ятка «Як ефективно конспектувати аудіотекст» (орієнтовна)
1. Визначте мету слухання і конспектування. Зафіксуйте вихідні дані тексту.
2. Починайте конспектувати після сприйняття завершеної думки.
3. Конспектуючи, виділяйте і відділяйте важливу інформацію за допомогою підкреслень, використання інших кольорів, відступів, нумерувань.
4. Під час конспектування використовуйте скорочення, абревіацію, умовні знаки.
5. Фіксуйте не окремі слова, а завершені думки. Закінчивши слухання, пригадайте і визначте місця, які вас найбільше зацікавили.
► Самооцінювання, взаємооцінювання, рефлексія щодо досягнення мети.
VI. Домашнє завдання (на вибір)
► Доберіть цікавий текст для аудіювання і скласти тестові завдання до нього.
► Запропонувати ситуації, в яких людина змушена використовувати той чи інший спосіб фіксування почутого.
► Сформулювати завдання, що передбачають використання певного різновиду конспекту.
Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, конспект, українська мова
Повернутися на сторінку Українська мова