Усний стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі, українська мова
Хід заняття Усний стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі, українська мова
III. Колективна робота з текстами
Дослідження-характеристика
► Прочитати тексти мовчки. Поміркувати, що в них є спільного, чим вони схожі? З’ясувати стильову належність текстів. Визначити тему й основну думку. Довести своє твердження, навівши приклади з текстів. За допомогою чого авторам удалося досягти мети висловлювання?
Текст 1
Над містом котився важкий, тисячоголосий гомін. Він народжувався десь там, по темних вузьких завулках, на запилюжених дорогах за міськими ворітьми. Короткі перемовки, сонні вітання, скрип коліс, брязкіт металу, старече покашлювання сотнями маленьких струмінців плинули, вбирали в себе інші й врешті вихлюпували на гору. Часто, з похлипом калатав рибний дзвін, тугі м’ячі ударів або злітали в гору й падали на плоскі покрівлі будинків, або скочувались униз, тут їх чавили, утоптували в ще холодний брук сотні черевиків вершників і рабів, різьбярів і виноробів, софістів і гончарів, архонтів і селян.
Агора* клекотіла, й вирувала, й дихала одними велетенськими грудьми. Агора вбирала всіх. Агора — це життя, а ще й провість на врожай, чутки про війну, мудра бесіда філософа, придбана корисна річ і корисні знайомства. Ось і рибний ряд. Риба з моря — не тільки користь, улюблена їжа, а й утіха для ока, й кожного разу диво, і якась несподіванка (За Ю. Мушкетиком).
Текст 2
Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечір вона покращала, побагатшала. Її бідність скрасили вишиті рушники і кетяги калини, запашне сіно на покуті й святвечірній стіл. На ньому зараз лежать три хлібини, грудка солі, височіє стос гречаних млинців і стоять з різними пісними стравами ті святошні мальовані полумиски, що бажають добрим людям і здоров’я, і щастя, і червоного цвіту.
От батько поглянув у засніжену далечінь і тричі покликав Мороза: «Морозе, Морозе, іди до нас кутю їсти!» Але й після цього ні на вулиці, ні на городах не обізвалися кроки дідугана. Він, мабуть, забарився на якійсь лісовій чи степовій дорозі.
Потім тато навстіж відчиняє наші скрипливі ворота. Може, приб’ється яка добра людина з дороги, то й погріє душу теплою стравою. І тільки після цього ми йдемо вечеряти.
Тепер за столом я й не писну, прислухаючись до мови-сподівання батьків. Оті великі надії на хліб новий, на рік золотий, на щастя у дворі сходяться в нашій хатині (За М. Стельмахом).
► З’ясувати лексичне значення виділених слів (у разі потреби звернутися до тлумачного словника).
Матеріал для вчителя. (Брук — дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням; софіст — представник давньогрецьких філософів
* Агора — народні збори, а також майдан, де вони відбувалися.
V—ІV ст. до н. е., у центрі уваги яких було мистецтво красномовства; архонти — у стародавній Греції вищі службові особи, які обиралися на певний строк; стос — велика кількість чого-небудь, складена один на один; кучугура.
► Підготуватися до стислого переказу текстів, попередньо з’ясувавши стилістичні особливості висловлювань художнього стилю.
Гра «Хто краще?»
► Прослухати перекази однокласників і визначити найкращий. Указати на недоліки й шляхи їх усунення.
IV. Сприймання тексту на слух
► Прослухати текст. Визначити тип мовлення. Довести належність тексту до художнього стилю. Дібрати заголовок.
Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Діди йшли попереду з сітками і хропачами дуже повільно, ніби на звичайну нічну рибну ловлю, і, здавалося, не звертали жодної уваги ні на гарматну стрілянину, ні на рев німецьких нахабних літаків,— одним словом, увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для них ніби не існував зовсім.
— Слухай, батьку! Ти не можеш іти трохи швидше? — звернувся до Платона Троянда.
Платон не одповів.
— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?— стримуючи дрижаки, спитав Троянда ще раз.
— Ні, не можу,— одповів Платон. — Чого ви отакий швидкий стали, хто вас знає? Старий я вже швидко ходити. Одходив уже своє.
— Скажіть, а де ж річка? Далеко річка?
— А ось і річка.
Дійсно, лоза зразу кінчалась, а ми вийшли на чистий піщаний висип. Перед нами була тиха широка Десна. За річкою крутий берег, а далі, праворуч, другий висип і лози. За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.
Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар, що насувалися з заходу на все небо. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зовсім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над нашими головами, було написано шаленими крученими криваво-червоними і жовтими мазками. Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли, не вгасаючи, між шарами хмар. І все це одбивалося у воді, і здавалося, що ми стояли не на землі, що ріки немає, а міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо було надзвичайне. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.
Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині. Десь за нами і ліворуч попід хмарою носилися ракети, мов змії. Було видно. Світило жовтуватим відблиском жовтої корони хмар. Гриміли гармати. Ми стояли нерухомі. Було щось надзвичайне, урочисте і грізне. Усі примовкли і розгубилися, немов перед якоюсь виключною подією.
— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уже повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.
Ми розсілися у човні мовчки, і кожний думав свою невеселу думку.
— У тебе готово, Савко?
— Можна.
— А хмар наперло… Ач, що робиться! Страшний суд, чи що, починається? — Дід Платон подивився на небо і плюнув у долоню. Потім він узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.
Савка з онуком гребонули опачинами.
Човен був великий і старий-престарий. Він увесь був просмолений смолою і покарбований часом.
Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворого кормчого діда, що піднімався наді мною на фоні урочистого неба (О. Довженко, 460 сл.).
Робота над змістом і структурою тексту
• Визначити, про що розповідається в тексті. З’ясувати його тему й основну думку. Назвати стилістичні особливості висловлювання.
• Яка картина постала у вашій уяві після прочитання тексту? Чи доводилося вам коли-небудь перебувати у подібній ситуації та обставинах?
• Виділити структурні частини прослуханого. Назвати ключові слова і словосполучення, що розкривають його тему.
• Як авторові вдалося описати місцевість?
• Поміркувати, яку роль у тексті відіграє діалог.
• Поділити текст на смислові частини і визначити мікротеми.
• Самостійно скласти складний план.
Мовностилістичний аналіз тексту
• Назвати власні назви і пояснити їх правопис.
• З’ясувати лексичне значення слів хропачі, дрижаки, опачини, вінець.
• Дібрати синоніми до слів кормчий, нагромадження, велетенський, шалений.
• Назвати художні засоби, використані письменником для розкриття теми, основної думки тексту та опису місцевості.
• Визначити типи мовлення, поєднані в тексті. Довести свою думку.
Повторне прослуховування тексту
► Учні ще раз усвідомлюють зміст прослуханого, уточнюють для себе художні засоби, за допомогою яких автор передає опис місцевості, запам’ятовують послідовність викладення думок тексту художнього стилю.
Усний стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості
► Восьмикласники стисло переказують художній текст за самостійно складеним планом.
VI. Домашнє завдання
1. Написати стислий переказ тексту, опрацьованого на уроці.
2. Пригадати ситуацію, коли ви були на відпочинку, у подорожі, на екскурсії, та вас вразила побачена місцевість. Скласти й записати план майбутнього тексту й підготувати висловлювання з елементами опису місцевості в усній формі.
Усний стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі, українська мова
Повернутися на сторінку Українська мова