Оксана Сенатович «Малий віз». Коротка розповідь про письменницю, українська література
Хід заняття Оксана Сенатович «Малий віз». Коротка розповідь про письменницю, українська література
І. Актуалізація опорних знань
Учитель. Діти, на сьогоднішньому уроці ми продовжимо знайомство з літературними казками. Пригадайте, який твір називається казкою?
Учень. Казка — це невелике оповідання про вигадані, часто фантастичні події. Казки бувають народні й літературні.
Учитель. Назвіть різновиди казок.
Учень. Є казки про звірів, пригодницькі, фантастичні.
Учитель. Пригадайте, з яких частин складаються казки?
Учень. Народні казки обов’язково мають зачин, кінцівку; для них характерний національний колорит.
Учитель. Поясніть різницю між народними і літературними казками.
Учень. Літературні казки відрізняються від народних тим, що у них є автор-письменник. Саме авторська уява, її розуміння добра і зла створюють особливий вид літературних казок. Літературна казка виражає в першу чергу погляд на світ, притаманний конкретному письменнику, а не всьому народові.
Учитель. На попередньому уроці ми опрацювали казку І. Нечуя-Левицького «Запорожці». Пригадайте, кого називали козаками-запорожцями.
Учень. Запорожці — це козаки, які жили в Запорізькій січі. Вони обороняли наші землі від нападів турецьких і татарських орд.
II. Оголошення теми і мети уроку. Пояснення нового матеріалу
Учитель. Під час уроку нам потрібно виконати наступні завдання:
1) ознайомитись із життєвим і творчим шляхом письменниці О. П. Сенатович;
2) навчитись виразно і вдумливо читати казку;
3) вміти цікаво розповідати про героя казки Дмитрика і його фантастичну пригоду;
4) навчитись коментувати роль художніх засобів у творі;
5) навчитись відтворювати в уяві картини чарівного сну хлопчика;
6) розвивати свою творчу уяву.
Вчитель. Переконана, що з поставленими завданнями легко справимось. А зараз подивіться на портрет письменниці. Проникливий і відвертий погляд очей, спрямований вдалечінь, прямий ніс, міцно стиснуті вуста. Обличчя округле, вольове. Зачіска коротка, надзвичайно скромна. Перед вами — портрет маловідомої письменниці Оксани Сенатович, яка дуже багато писала для дітей і про дітей.
До речі, сьогодні Оксана Павлівна присутня у нас на уроці. Вона коротко розповість вам про себе.
Учениця (в ролі письменниці). Приїхала я до вас зі славного міста Львова, а народилася на Тернопільщині, у містечку Бережани. Можливо, ви чули про славнозвісну Бережанську гімназію. Мої батьки були вчителями. Цілими днями вони клопоталися шкільними справами, тому змалечку привчали мене до самостійності. Найбільше мене приваб-лювала таїна навчання. Іноді батьки дозволяли мені побувати на уроках, звісно, за умови, що сидітиму тихо. До першого класу пішла в с. Литвинові, а середню школу закінчила в с. Завалові.
Після закінчення школи продовжила навчання у Львівському політехнічному інституті. Деякий час працювала інженером. З часом зрозуміла: справжнє моє покликання — література. Ще в інституті я відвідувала літературну студію, якою керував Микола Петренко. Почала писати поетичні твори для дітей і дорослих. Перший свій вірш для дітей під назвою «Дорога» надрукувала у журналі «Барвінок» у 1969 році. Він обійшов усі збірки-читанки, перекладався різними мовами.
Дитячі збірочки-поезії з’являлися з великим інтервалом у часі тому що я не поспішала з публікаціями, обдумувала, виважувала кожне слово. Дивосвіт дитинства допомагав мені творити.
Мій чоловік Володимир Лучук — теж письменник. Нашу справу продовжують діти. Син Іван — знаний як цікавий поет, а Тарас — серйозний перекладач. Гадаю, що казка, яку ви сьогодні прочитаєте, западе глибоко у ваші дитячі серця, нікого не залишить байдужим, бо в ній йдеться про тісний зв’язок минулого із сучасним, про наше славне історичне минуле.
Учитель. Дякую за цікаве повідомлення. Діти, відкрийте підручники і розпочнемо читати казку.
Виразне читання казки вчителем. Частину тексту від слів «…я маю справу до Івана Сірка» читають заздалегідь підготовлені учні (вчителька стежить за інтонацією і виразністю читання, темпом читання; виправляє можливі помилки).
Запитання для бесіди
1. Як ви розумієте суть назви твору?
2. Про що йдеться у цій казці? (Мова йде про хлопчика Дмитрика, який потрапив із сучасного в минуле, про його зустріч із козаками.)
3. На скільки умовних частин можна поділити текст казки? (Текст можна поділити на три частини:
1) Мрійливий хлопчик біля озера;
2) Сон Дмитрика: зустріч з козаками.
3) Похід до книгарні у пошуках цікавої книжки про Івана Сірка.
4. Прокоментуйте речення «Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари, а Малий Віз повіз Дмитрика додому». (Хлопчик мав багате уявлення? Він бачив зорі і в плесі озера, і на небі. Дуже хотів покататися на зоряному Возі.)
5. Чи чекали козаки на незнайомця-лежня? Зачитайте рядки з тексту від слов Чекали кого завгодно — турків, татар, друзів до слів — …почали одмахуватись руками від лежачого хлопця».
6. Чи вміли козаки жартувати, глузувати по-справжньому? (Так. Про це свідчать ось які рядки: «Згинь з очей! Кінних, піших приймаємо в свій кіш, а ти котися зі своєю «канапою». Там за лісом пани-ляхи п’ють каву, може, тобі до ліжка й подадуть». Або: «Ще не встиг познайомитись, а вже з моєї ноги стілець собі робиш».)
7. Який епізод казки є підтвердженням того, що козаки завжди відзначалися неабиякою гостинністю? (Козаки спочатку годували гостя, а вже потім говорили про справу, з якою він до них приходив «Сивовусий козак взяв велику ложку і затиснув її у Дмитриків кулак. — Якщо не спиш, то сідай їсти з нами».)
8. Скільки років було козакові, який розмовляв з Дмитриком? (Йому було 303 роки.)
9. Чому так і не вдалося хлопцеві зустрітися з Іваном Сірком? З якою метою він приїхав до козаків? Зачитати рядки «еге, отамана Сірка сьогодні не побачиш. Він зараз у Львові, там один письменник книжку пише про нього. І Сірко днює й ночує на дев’ятому поверсі в його будинку». (Хлопчик прибув до козаків, щоб побачити на власні очі їхні підводні човни.)
10. Яку відповідь отримав допитливий гість? («Багато хочеш знати, — хитро усміхнувся старий козак.— Наш отаман саме радиться у Львові, чи називати ці човни підводними. Незабаром прочитаєш про це».)
11. Чи вдалося Дмитрику побачити підводний козацький човен? (Так. «При березі бився об хвилі човен. Він був подібний до великої жовтої черепашки».)
12. Про що ще вдалось дізнатися хлопчикові? (Йому розповіли козаки про свої ракети.)
13. Як завершився дивний сон? («Козацька ракета вистрелила. Стало ясно-ясно. Підводний човен зблід, занурився у воду і швидко зник».)
14. Чи вдалось Дмитрикові знайти книжку про Сірка? (Звичайно, не вдалось, але він впевнений, що обов’язково її знайде, «а ні, то сяде він на Малого Воза і сам вирушить до Львова».)
Учитель. Цікава і повчальна казка. Чи не так? Давайте поміркуємо, яка її головна думка? (Діти висловлюють власні судження і приходять до висновку: між минулим і сучасним тісний зв’язок; потрібно цікавитись історичним минулим, пишатися ним, продовжувати справу прийдешніх поколінь.
Робота в групах
1 група — мовчки прочитати текст казки і з’ясувати, чому в ній немає традиційного зачину, кінцівки, традиційних триєдиних повторень?
(Літературна казка підпорядкована авторській волі. Читач бачить те, що відбувається, очима автора. Для неї не є обов’язковими традиційний зачин, кінцівка…)
2 група — виписати художні засоби, які зустрічаються в тексті. («Червневе небо обтрушувало зорі» — метафора; «намацав ногою дно неба», «триста десятилітній козак» — гіперболи; «скривився, як середа на п’ятницю» — приказка).
3 група — З’ясувати місце чарівного сну у казці. (Чарівний сон Дмитрика — це умовний літературний прийом, який часто зустрічається в літературних казках для створення фантастичних ситуацій.)
4 група — довести, що у казці уявне, а що фантастичне. (Уявне — зорі на дні озера, зустріч з козаками, написання книжки про Сірка; фантастичне — підводні козацькі човни, ракети, поїздка на Малому чи Великому Возі, козакам по 310 літ)
Учитель уважно заслуховує відповіді представників груп. Якщо потрібно, доповнює, виправляє мовленнєві помилки.
Учитель. У будь-якій казці є багато повчального. Що ви почерпнули для себе з прочитаної казки?
Учень. Казка «Малий Віз» вчить нас не боятися фантазувати, мріяти і здійснювати свої мрії. А ще вчить любити й поважати історичне минуле свого народу, козаччину, яка відіграла неабияку роль в історії України.
Учитель. Хлопчик шукав книгу про Сірка. Як ви гадаєте, чи знайшов він її?
Учень. У тексті сказано, що він її не знайшов, бо такої книги ще не написано. Я вважаю, що він її знайде обов’язково, бо впевнено вірить у це.
Учитель. Діти, мабуть, історія козаччини, особливо відомості про отамана Сірка, вас теж цікавлять. Про нього складено багато легенд, переказів, написано в підручниках з історії.
На нашому уроці присутні юні історики, фольклористи, мистецтвознавці, які ознайомлять нас із цією видатною особистістю докладніше. Послухаємо істориків.
Історик. Іван Сірко народився на початку XII століття на Вінниччині. Він був дуже сміливим козаком. Його 15 разів обирали кошовим отаманом. Сірко провів 60 битв з турецькими й татарськими завойовниками і жодного разу не зазнав поразки. А ще він був непоганим на той час дипломатом: листувався з гетьманами України, московськими царями, польськими королями, правителями Туреччини і Криму.
Іван Сірко — герой багатьох легенд і переказів. (Вчитель оцінює відповідь учня. Оцінку коментує.)
Фольклорист. Фольклорна традиція пов’язує з ім’ям Івана Сірка написання легендарного листа турецькому султану.
Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу турецького султана Мохаммеда IV підкоритись йому запорожці на чолі з Іваном Сірком склали дотепного листа, у якому висміяли правителя, назвали його свинею, катом, злодіюкою. (Зачитує текст листа з підручника «Історія України», 8 клас.) (Відповідь учня оцінюється вчителем.)
Мистецтвознавець. Відомий російський художник Іван Рєпін уявив, як запорожці писали цей лист і намалював картину під назвою «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Перед вами її репродукція. Відомий художник кілька разів звертався до постаті легендарного запорізького отамана. Він залишив два варіанти картини на той самий сюжет. Цей варіант зберігся в російському музеї Санкт-Петербурга. Він цікавий тим, що його персонажі списані з людей того часу. Для образу писаря позував український історик, дослідник козацтва Дмитро Явор-ницький. Для образу Сірка — генерал Драгомиров.
(Відповідь учня оцінюється.)
Учитель. Дякую всім за цікаві і змістовні повідомлення. Вони допомогли нам краще зрозуміти тему сьогоднішнього уроку.
III. Підсумок уроку
Учень. На сьогоднішньому уроці ми ознайомилися з літературною казкою, яка вчить любити і поважати історичне минуле, зрозуміли, що між минулим і сьогоденням існує тісний зв’язок.
Учитель. Казка О. Сенатович «Малий Віз» доповнила і збагатила великий материк українських казок, що їх створили такі видатні майстри слова, як Марко Вовчок, П. Куліш, Ю. Федькович, І. Франко, Леся Українка, В. Близнець, В. Королів-Старий.
IV. Домашнє завдання
Обов’язкова частина: вміти виразно читати казку в особах, переказувати прочитане.
На вибір:
1) написати казкову історію про свою зустріч з визначною історичною особистістю минулого;
2) вигадати казкову історію з вашою участю, записати її у формі розповіді від себе.
Оксана Сенатович «Малий віз». Коротка розповідь про письменницю, українська література
Повернутися на сторінку Українська література