СТИЛІ МОВЛЕННЯ, ЇХ ПІДСТИЛІ. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ТЕКСТІВ КОЖНОГО ЗІ СТИЛІВ, ЇХ ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗАСОБИ, ОСНОВНІ ЖАНРИ, УКРАЇНСЬКА МОВА

СТИЛІ МОВЛЕННЯ, ЇХ ПІДСТИЛІ. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ТЕКСТІВ КОЖНОГО ЗІ СТИЛІВ, ЇХ ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗАСОБИ, ОСНОВНІ ЖАНРИ, УКРАЇНСЬКА МОВА

ХІД ЗАНЯТТЯ СТИЛІ МОВЛЕННЯ, ЇХ ПІДСТИЛІ. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ТЕКСТІВ КОЖНОГО ЗІ СТИЛІВ, ЇХ ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗАСОБИ, ОСНОВНІ ЖАНРИ, УКРАЇНСЬКА МОВА

ІІІ. Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів

Стратегія «Незакінчені речення»

Пригадайте, що вам відомо про стилі мовлення, жанри? Доповніть подані визначення.

Стилістика — розділ мовознавства, що вивчає… (сутність і специфіку стилів, їх розвиток і сучасне призначення).

Стиль (від лат. — загострена паличка для письма) — це своєрідна сукупність мовних засобів (лексичних, морфологічних, синтаксичних та ін.), що свідомо використовуються мовцем… (за певних умов спілкування, у тій чи іншій сфері людської діяльності — політика, наука і техніка, художня література, право, діловодство).

Жанри — різновиди текстів певного стилю, що різняться… (метою висловлювання, сферою спілкування та іншими ознаками).

Стилістика мови (описова) вивчає… (стилістичніресурси всіх мовних рівнів; такі поняття, як синоніми (лексичні, граматичні — морфологічні і синтаксичні), їх стилістичне забарвлення).

Стилістика мовлення (функціональна) вивчає… (стилі мовлення — розмовний і книжні: публіцистичний, науковий, офіційно-діловий, художній; їх загальні ознаки)

Стратегія «Прес»

Як ви розумієте вислів? Свою позицію обґрунтуйте.

Стиль — це властиві слова на своєму місці (Д. Свіфт).

ІV. Процесуально-діяльнісний етап

Робота з таблицею

Проаналізувавши матеріал таблиці, пригадайте стилі мовлення. Впишіть назви стилів мовлення у відповідний рядок.

Стилі мовленняНайхарактерніші мовні засоби

лексичні

граматичні

(Розмовний)

Розмовні слова і фразеологізми (читалка, брести, вийти із себе); емоційно-оцінювальні слова (розумниця, матінка)

Прості речення, різні за метою висловлювання, неповні речення, окличні речення, звертання, вигуки

(Науковий)

Слова з узагальнювальним (абстрактним) значенням (опади, властивість), терміни, віддієслівні іменники (значення, докази)

Складні речення із сполучниковим зв’язком, з дієприкметниковими зворотами; розповідні речення, питальні — для звертання уваги; вставні слова (по-перше, таким чином); похідні прийменники (у зв’язку)

(Офіційно- діловий)

Офіційні слова і вирази (комунальна квартира, міський транспорт), мовленнєві штампи (доводжу до Вашого відома), віддієслівні іменники (доручення, проживання)

Розповідні речення; речення з рядами однорідних членів, дієприкметниковими зворотами; складні з підрядними умовними; похідні прийменники; складені сполучники

(Публіцистичний)

Суспільно-політична лексика (мітинг, демократія), висока лексика (почин, патріот), слова з різко негативним значенням (запроданець, зрадник)

Спонукальні речення; окличні речення; риторичні запитання; поширені речення

(Художній)

Слова з конкретним і переносним значенням; емоційно-оцінювальна лексика (жахливий, пречудовий)

Найрізноманітніші синтаксичні конструкції; використання дієслів одного часу чи способу в значенні іншого

Аналіз мовного матеріалу

Прочитайте тексти, з’ясуйте їх тему, основну думку. Визначте стилістичну належність поданих текстів. Які мовні (лексичні, синтаксичні) особливості притаманні текстам?

Текст № 1

Пісня — одна з найдавніших форм народної творчості. Вона зародилася в трудовій діяльності людини і стала виявом почуттів, дум і сподівань найширших народних мас. Тісний зв’язок пісні з трудовою і суспільно-громадською діяльністю людей спричинився до появи багатьох видів і жанрів народних пісень, які відображають історичні періоди в розвитку народу, його боротьбу за соціальне і національне визволення, а також вірування, обряди, побут, родинні відносини тощо (УРЕ. — Т. 11. — С. 219).

Текст № 2

Відомо, що в пісні вилилася вся минула доля, справжній характер України; пісня і дума становлять там народну святиню, краще добро українського життя, у них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; у них дихає і чисте, ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської. …Все коло життєвих насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим (М. Добролюбов).

Текст № 3

Чарівна, ніжна й граціозна українська пісня. Скажу більше: у ній є щось, що хапає за серце, щось глибоко задушевне. Як слушно пригодилися тут ці численні пестливі слова, які неможливо перекласти жодною іншою мовою, навіть і російською. Але не лише на пестливих словах створюється чарівливість української пісні. Ця чарівливість розлита в усьому: у словах і порівняннях, а іноді й просто не знаєш у чому: мило та й годі! (М. Берг).

Текст № 4

І раптом… що це? Вутанька вся аж стрепенулася. Десь близько за перегородкою ніжним, ледве чутним струмочком забриніла пісня. Який знайомий, який рідний мотив! Вутанька ще в якомусь гнітючому палаючому запамороченні приклала руку до лоба: що це за пісня така знайома? Де вона її чула? І не встигла додумати це, як щось уже сяйнуло в пам’яті, гарячою хвилею хлюпнуло в саме серце (О. Гончар).

Текст № 5

ОГОЛОШЕННЯ

10 квітня о 14 годині в актовому залі школи відбудеться конкурс на краще виконання української народної пісні. Охочих узяти участь у конкурсі просимо подати заявки до 5 квітня в учнівський комітет школи. Учком

Заповнення таблиці

Прослухайте повідомлення учнів і заповніть таблицю «Епістолярний стиль мовлення». За зразком накресліть таблицю «Конфесійний стиль».

Основна функціяСпілкування: обмін інформацією, думками з близькими людьми
Мета мовленняРегулювати правові, ділові, виробничі контакти, зв’язки між суб’єктами правових відносин, ділового партнерства та підтримувати стосунки в родинах і товариських колах, групах мовців за інтересами
Сфера використанняОфіційні міжколективні й міжособистісні стосунки та неофіційні особисті зв’язки (ділове листування в установах і приватне листування у родині)
Види листуванняОфіційне, службове, приватне
Жанри, у яких стиль реалізуєтьсяЛисти, щоденники, записники, календарні замітки
Характерні мовні засобиБагатство емоційно-експресивної лексики: живе мовлення з елементами просторіччя, широкий спектр засобів інтимізації, вільне застосування оціннофамільярної лексики і фразеології, система засобів лаконізму, вживання традиційних форм вітання та прощання, звертання та побажання; за ділового листування мовлення лаконічне, чітке, без засобів інтимізації, відсутня емоційно забарвлена лексика, наявні рамки мовленнєвого етикету; за родинного листування: вільне застосування лексичного спектру мови, ніжні ласкаві форми звертання, поради, настанови, застереження, експресивно-емоційна лексика; за листування між друзями: широке коло використання стилістично забарвленої лексики, фразеології, вільне невимушене спілкування, оригінальні дружні звертання, прощання; висловлена гармонія почуттів, своєрідна семантико-синтаксична структура композиції епістолярію, використання здрібніло-пестливої лексики, жартівливих порівнянь, оригінальні кінцеві форми листів; за інтимного листування: особливий піднесений пафос листів, використання пестливих слів, відсутність лаконізму, рис офіційності, наявне багатство художніх засобів; варіантність форм і особливості їх порушення

Зразок повідомлень

Епістолярний стиль української літературної мови розвивався у тісному зв’язку з художнім, оскільки значною мірою обидва орієнтувалися спочатку на народнорозмовне мовлення. Назва стилю походить від грецького «epistole» — «лист, послання»; звідси — епістолярний — значить у формі листа. Епістолярний стиль — це один зі стилів сучасної української літературної мови, у якого є основна функція, сфера використання, реалізується він у певних жанрах із використанням характерних мовних засобів. Це різновид літературної мови, що обслуговує в часі й просторі офіційно-ділове, виробниче, приватне, родинне, інтимне спілкування.

Сфера використання епістолярного стилю мови не має чітко окреслених меж — це побут, інтимне життя, виробництво, політика, наука, мистецтво, справоведення.

Основне призначення епістолярного стилю — обслуговувати заочне, у формі листів, спілкування людей у всіх сферах їхнього життя. Листи — це писемно-оформлені монологи, звернені до певної особи чи осіб.

Тематикою і змістом листи можуть бути найрізноманітнішими залежно від сфери їх використання та інтересів адресатів. Все листування поділяється на два типи: офіційне (службове) та неофіційне (приватне).

Крім листів, до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Офіційним є листування між державними органами, установами, організаціями та між службовими особами, які підтримують офіційні стосунки.

Таке листування входить до сфери офіційно-ділового стилю.

Неофіційне (приватне) листування ведеться між особами, які мають неофіційні стосунки. Воно має переважно побутовий характер — родинний, інтимний, дружній — і перебуває у сфері дії усно-розмовного стилю. Тому не всі стилісти визначають епістолярний стиль, вважаючи його писемним різновидом (підстилем) усно-розмовного.

Конфесійний стиль (від. лат. confessio — визнання, сподівання) виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі. Культові книги почали переклалати з грецької мови старослов’янською і використовували в релігійних обрядах, додаючи окремі українські вимовні і граматичні риси. Науковці вважають, що тексти у XIV ст. вже читали по-українському. Відомо що в XVI ст. у церквах використовували і давню українську мову, про що свідчать численні переклади фрагментів з Біблії, учительних євангелій. Про становлення конфесійного стилю в українській мові свідчить і той факт, що палкий захисник церковнослов’янської мови Іван Вишенський частину своїх послань написав простою українською мовою.

У XVI–XVII ст. в давній українській літературній мові склався і функціонував конфесійний стиль, що задовольняв релігійні потреби українського суспільства. З 1686 р. Росія підпорядкувала українську православну церкву російській, а служба Божа і церковні книги українською мовою були заборонені.

1690-го року Собор російської православної церкви наклав прокляття й анафеми на київські книги видатних українських проповідників і талановитих письменників Симеона Полоцького, Петра Могили, Кирила Ставровецького, Іоаникія Галятовського, Лазаря Барановича та інших і вилучив їх з ужитку.

Складалися суцільні заборони на все українське. 1753-го року було заборонено викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії, яка готувала проповідників вищого духовенства, і далі на цілі століття конфесійний стиль був вилучений з контексту української мови. З того часу з невеликою перервою (1918–1928) і аж до проголошення України незалежною соборною державою конфесійний стиль з відомих причин не мав можливостей для вільного розвитку на етнічних українських територіях.

Однак розвиток нової української мови, зокрема її художнього стилю, на початку ХІХ ст. стимулює і розвиток конфесійного стилю. У 40-х роках ХІХ ст. з’являється український переклад Євангелія Маркіяна Шашкевича, поширюються українською мовою псалми, Псалтир. Філософсько-поетично трансформує біблійні сюжети й образи Тарас Шевченко. У 60-х роках ХІХ ст. переклад Євангелія зробив П. Мурачевський. Разом з Іваном Пулюєм Біблію перекладав Пантелеймон Куліш, а після його смерті працю завершував Іван Нечуй-Левицький. 1821-го року І. Левицький переклав Новий Завіт і частину Старого Завіту. Інтенсивніше став розвиватися конфесійний стиль у зв’язку з діяльністю Української автокефальної православної церкви під орудою Василя Липківського (1920–1928).

У Західній Україні греко-католицька церква використовувала спочатку для окремих жанрів, а потім і для всіх інших українську мову. У 30-х — на початку 40-х років українська мова широко використовувалася як культова. Після ліквідації в Україні комуністичним режимом греко-католицької церкви конфесійний стиль української мови функціонував тільки за кордоном, де були українські релігійні громади. Там видавалися катехізиси, молитовники, проповіді і послання, а 1962 року вийшла українською мовою Біблія у перекладі Івана Огієнка. Сфера поширення конфесійного стилю — культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади, віруючі родини.

Головне призначення конфесійного стилю — допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ із Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.

Головні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми.

До основних мовних стильових засобів конфесійного стилю належить маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною. Це стилістеми Ісус, Різдво, Великдень, Паска, Трійця, піст, архангел, катехізис, хрещення, чернець, гріх, амвон, херувими тощо.

Отже, конфесійний стиль сучасної української літературної мови (усупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформи конструкцій, сталість жанрів (Біблія, Євангеліє, проповідь, молитва, псалом) тощо.

Слово вчителя. У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди — підстилі — для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та розв’язання конкретних завдань.

Стилістичний аналіз мовного матеріалу (у парах)

Виконайте мовностилістичний аналіз тексту за наведеною схемою.

Схема мовностилістичного аналізу текста

1. Тема й основна думка висловлювання.

2. Стиль, підстиль тексту, його основні ознаки:

— мета мовлення (обмін інформацією, думками, враженнями; повідомлення; регулювання офіційно-ділових відносин; обговорення; різнобічний вплив);

— сфера спілкування (побутові відносини, наука, освіта, офіційно-ділові відносини, громадсько-політична сфера, мистецтво слова);

— форма мовлення (писемна, усна);

— форма реалізації стилю (монолог, діалог);

— мовні особливості стилю (лексичні, морфологічні, синтаксичні).

3. Жанр висловлювання, в якому реалізується стиль.

Стиль

Розмовний

Науковий

Офіційно-діловий

Публіцистичний

Художній

ПідстиліВласне науковий, науково-популярний, науково-навчальнийКанцелярський, дипломатичний, законодавчийСтиль ЗМІ, художньо публіцистичний, науково-публіцистичнийЕпічний ліричний, драматичний, комбінований
ЖанрКазка, дума, легенда, переказ, байкаСтаття, лекція, відгук, анотація, рецензія, реферат, дисертація, монографія, підручникЗакон, кодекс, устав, оголошення, доручення,розписка, заява, протокол, наказ тощоВиступ, нарис, памфлет, фейлетон, стаття, дискусіяДрама, роман, повість, оповідання, новела, поема, вірш тощо
Мета мовленняОбмін інформацією, думками, враженнями, прохання тощоПовідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань, роз’яснення явищ тощоРегулювання офіційно-ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій сферахПропаганда суспільно-політичних ідей, вплив на думки й почуття людей, спонукання до діяльностіВплив на думки й почуття людей за допомогою художніх образів
Сфера використанняПобутові стосунки з родичами, друзями, знайомимиНаука, техніка, освітаОфіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному життіГромадсько-політичне життя, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчанняЛітература, мистецтво, культура, освіта
Мовні стіособливостіШироке використання побутової лексики, фразеологізмів емоційно забарвлені слова, вигуки, неповні реченняСпеціальна термінологія, складні синтаксичні конструкції, логічність і точність викладуСтилістично-нейтральні мовні засоби, стандартна лексика, складні речення, відсутність емоційно забарвлених слівСуспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, гнів, радість)Слова в переносному значенні, всі мовні засоби, стилістичні фігури

Текст

25 грудня 1934 р.

Дорога старенька!

Живий і здоровий. Одержав від тебе «передачу»: сіру сорочку, кальсони, три пари панчіх, рушник, хустки, масло, сало й цукерки. І грошей 20 карбованців. Сердечне спасибі. Тільки ти не турбуйся передачами, бо я ж знаю, яке в тебе скрутне матеріальне становище. То «передача» тільки завдаватиме мені невеселого думання. Я тут не голодую й не мерзну. Не одривай у дітей. А що буде потрібно, то я напишу. Привіт. Цілую тебе, дітей і бабушку.

Ваш чоловік-батько. М. Куліш

Черкни про здоров’я твоє й дітей. Адреса: Київ, НКВД УРСР (Інститутська 5), Спецкорпус, Кулішу.

Стратегія «Два — чотири — усі разом»

Розгляньте узагальнювальну таблицю. Визначте особливості підстилів.

Доповніть таблицю даними про епістолярний та конфесійний стилі.

Міні-дослідження

Прочитайте заголовок. Спробуйте за ним визначити стиль тексту. Прочитайте текст, визначте його стиль і жанр. Чи правильними були ваші припущення? Відповідь обґрунтуйте.

УКАЗ

Іде козак дорогою,
Дівку надибає;
Вийняв папір з-за пазухи
Та їй і читає:
«І прочая, і прочая…
По сему указу
Козак должен кожну дівку
Цілувать по разу».
— Чуєш, дівко, що в указі?
— Та чую, козаче.
І вже ж рада та дівчина,
Аж мало не скаче!
— А приглянься-но, козаче,
До того указу:
Чи нема там написано,
Щоб іще по разу?
С. Руданський

Аналіз мовного матеріалу

З’ясуйте різницю між різновидами наукового стилю (власне науковим, науково-навчальним та науково-популярним). Визначте підстиль кожного тексту.

1. Синонімія — тотожність або близькість значень різних за звучанням одиниць одного мовного рівня. Існує також розуміння синонімії як спільності номінацій, тобто здатності різних мовних одиниць позначати одну і ту ж реалію (говорити — балакати — бормотіти — лепетати на позначення акту говоріння). Синонімія здебільшого розглядається як властивість лексики, а також фразеології (З енциклопедії).

2. Різна буває у людей хода. Вона залежить часто від віку, вдачі, настрою тощо. Тому одним дієсловом «ходити» тут не обійдешся. Для кожного випадку знайдеться своє, точне слово: йти, крокувати, прямувати, дибати, шкандибати, чеберяти і багато-багато інших. Слова «з настроєм» звуться емоційними. Серед синонімів деяких слів вони живуть цілими юрбами (А. Матвієнко).

3. Синоніми — слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом. Вони складають синонімічне гніздо, у «центрі» якого міститься стилістично нейтральне слово, оточене іншими, з різними смисловими відтінками, оцінним та емоційним забарвленням (віхола, хурделиця, заметіль, юга, хуга, завія) (Словник-довідник).

V. Контрольно-рефлексивний етап

Репродуктивна бесіда (за стратегією «Вільний мікрофон»)

Які функції виконують висловлювання? {Спілкування, повідомлення, впливу)

Який стиль зумовлений функцією спілкування? (Розмовно-побутовий)

Висловлювання якого стилю служать для повідомлення? (Висловлення наукового стилю містять наукову або технічну інформацію, а офіційно-ділового — правову, адміністративно-розпорядчу, організаційну.)

Які є різновиди наукового стилю? (Власне науковий, науково-популярний, науково-технічний, науково-навчальний підстилі.)

У чому може полягати функція впливу? (Вплив може бути ідейно-політичний, пов’язаний з оцінкою фактів суспільного життя, поведінки людей. Таке завдання висловлювань публіцистичного стилю. Якщо ж метою висловлювання є формулювання естетичних почуттів, образне відтворення явищ життя,— воно належатиме до художнього стилю.)

Укажіть найхарактерніші мовні риси стилів:

1) розмовно-побутового (Наявність ненормативних засобів просторіччя, діалектизмів, жаргонізмів; використання фразеологічних зворотів, експресивної лексики; відхилення від теми, відсутність строгого плану тощо);

2) офіційно-ділового (Використання мовних кліше і штампів, усталених зворотів, стандартних форм, вироблених для кожного виду документів; відсутність образності і переносно вжитих слів);

3) наукового і науково-технічного (Використання спеціальних термінів, формул, цифрових даних; чітке дотримання послідовності викладу; переважання різнорідних речень; поєднання словесного викладу та різного роду ілюстративного матеріалу (особливо в навчальних текстах); обмежене вживання образних засобів (доречне передусім у науково-популярних виданнях);

4) публіцистичного (Поєднання інформативності та образності, вживання емоційно-експресивних засобів — переносного вживання слів, фразеологізмів, суспільно-політичної лексики, синтаксичних засобів увиразнення);

5) художнього (Використання звукопису, колористичної лексики, тропів, синтаксичних фігур увиразнення. У художніх творах із зображальною метою можуть бути використані будь-які мовні засоби, якщо вони відповідають цільовій настанові автора.).

Яке місце серед стилів мовлення посідає епістолярний стиль? У чому його особливість? Що ви можете сказати про конфесійний стиль?

Стратегія «Сніговий ком»

Наведіть приклад тексту конфесійного стилю («Молитва за Україну»).

VІ. Домашнє завдання (на вибір)

Зробити опорний конспект із теми уроку.

Укласти словник лінгвістичних термінів «Стилі і жанри мовлення».

Доберіть приклади текстів, різних за стилістичною належністю, але тотожних за змістом.

Запропонувати тестові завдання для перевірки знань зі стилістики.

СТИЛІ МОВЛЕННЯ, ЇХ ПІДСТИЛІ. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ТЕКСТІВ КОЖНОГО ЗІ СТИЛІВ, ЇХ ХАРАКТЕРНІ МОВНІ ЗАСОБИ, ОСНОВНІ ЖАНРИ, УКРАЇНСЬКА МОВА

Повернутися на сторінку Українська мова

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *