Аналітичне дослідження віршів Поля Верлена та Артюра Рембо, зарубіжна література
Я усвідомив себе поетом. Це не моя провина. Помилкою було б говорити: я думаю. Слід радше сказати: мене думає… Я є хтось інший. Тим гірше шматкові дерева, як він розуміє, що він — скрипка…
А. Рембо
Хід заняття Аналітичне дослідження віршів Поля Верлена та Артюра Рембо, зарубіжна література
II. Мотивація навчальної діяльності
«Я усвідомив себе поетом. Це не моя провина. Помилкою було б говорити: я думаю. Слід радше сказати: мене думає… Я є хтось інший. Тим гірше шматкові дерева, як він розуміє, що він — скрипка…» — писав про себе Артюр Рембо (звернення до епіграфа уроку). Через експерименти, часто небезпечні, страждання, муки творчості він став таки «скрипкою», щоправда, зовсім ненадовго. В унісон із ним творив і його старший товариш Поль Верлен. Справжня слава прийшла до них уже після смерті, і тисячі прихильників,— як поетів, так і читачів,— подивувалися новизні й таємничій, багатозначній красі поетичного слова. Спробуймо й ми зануритися у цей неповторний світ поезії символістів.
ІV. Розвиток мовлення
1. Виступи із повідомленнями про французьку поезію символістів («Від П. Верлена до А. Рембо»)
2. Виразне читання поезії «Осіння пісня» П. Верлена (у різних перекладах)
3. Порівняння прочитаних творів, висловлення своєї думки з аргументацією «моє відчуття», потім «моє розуміння»; аналізування поезії
4. Евристична бесіда
- Яке враження справила на вас поезія?
- З чим асоціюється у поета осінь? Чому?
- Який настрій переданий в «Осінній пісні»?
- Визначте кольори, звуки осені й душевні стани ліричного героя.
Осіння пісня
| Переклад Г. Кочура | Переклад М. Рильського | Переклад М. Терещенка |
| Неголосні Млосні пісні Струн осінніх Серце тобі Топлять в журбі, В голосіннях. Блідну, коли Б’є годинник: Линуть думки В давні роки Мрій дитинних. Вийду надвір — Вихровий вир В полі млистім Крутить, жене, Носить мене З жовклим листям | Ячать хлипкі Хрипкі скрипки Листопада… Їх тужний хлип У серця глиб Просто пада. Від їх плачу Я весь тремчу І ридаю, Як дні ясні, Немов у сні, Пригадаю: Кудись іду У даль бліду З гір у долину, Мов жовклий лист Під вітру свист — В безвість лину | Скорбне ридання Скрипок до рання, Пісня осіння — Серце вражає, Втомно гойдає Мов голосіння. Весь я холону, Стигну від дзвону, Блідну з одчаю. Згадки ж юрбою Мчать наді мною — Тяжко ридаю. Вийду я з хати Вітер проклятий Серце оспале Кидає, крає, Наче змітає Листя опале |
5. Проміжні підсумки
Осінь для поета — не тільки сумна пора року, завмирання, засинання природи, але й символ людської зрілості, переддень старості, коли втіхою і розрадою стають спогади. Годинник, що дзвонить, символізує невпинний біг часу.
П. Верлен змальовує у вірші не просто осінній пейзаж, а передає свій настрій, почуття, відчуття, створюючи «пейзаж душі», тобто внутрішній стан ліричного героя у певний момент життя.
6. Виразне читання віршів П. Верлена «Сентиментальна прогулянка» та «Сентиментальна розмова»
СЕНТИМЕНТАЛЬНА ПРОГУЛЯНКА
Захід дотлівав. Багряніли хмари,
Вітер колихав білі ненюфари,
Квіти колихав між очеретів,
Над сумним ставком стиха шарудів.
Я бродив один із жалем кривавим,
Між похилих верб понад сонним ставом,
Де густий туман уставав з низів,
Де, мов великан, привид чийсь сизів,
Де ридав відчай в тужних криках сойки,
Де пливли сичів жалісливі зойки.
Між похилих верб, де бродив один
Я з своїм жалем, не лічив годин…
І упала ніч, і погасли хмари,
Мла оповила білі ненюфари,
Тільки над ставком, між очеретів,
Вітерець сумний стиха шарудів.
Переклад М. Лукаша
СЕНТИМЕНТАЛЬНА РОЗМОВА
В старім саду серед нічної мли
Дві постаті непевнії пройшли.
В них зір погас, уста у них змарніли
І ледве чутно голоси бриніли.
В старім саду, в зимову ніч сумну
Два привиди будили давнину.
Ти згадуєш, як ми колись любились?
Навіщо нам ті згадки знадобились?
Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
Чи рвешся серцем ти до мене? — Ні.
Як ми колись удвох жили щасливо,
Зливаючи серця й вуста! — Можливо.
Де синь небес, де сяєво надій?
Надії ті пощезли в тьмі густій.
Отак ішли вони у ніч зимову,
І тільки місяць чув чудну розмову.
Переклад М. Лукаша
7. Самостійне аналізування поезій, визначення (за групами) в них рис імпресіонізму та символізму
Риси імпресіонізму | Риси символізму |
| «Культ враження», відчуття; художній образ будується на недомовках і натяках (чому «жаль кривавий», «ридав відчай» та ін.); фрагментарність, етюдність; музичність, ліризм, метафоричність («упала ніч», «погасли хмари», «вітерець сумний» | Образи-символи (зима, тьма, ніч — символи небуття); «відповідність» та аналогії між явищами предметно-чуттєвого та духовного світів на основі містичної єдності всього сущого («привид чийсь сизів», «два привиди будили давнину») |
8. Виразне читання вірша А. Рембо «Моя циганерія»
МОЯ ЦИГАНЕРІЯ
Руками по кишенях обмацуючи діри
І ліктями світивши, я фертиком ішов,
Бо з неба сяла Муза! Її я ленник вірний,
Ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліно море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
А під Чумацьким Возом — банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,
Роса на мене впала, а я собі хмелію,
Бо вересневий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх купаю, як м’ячик).
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
Переклад В. Стуса
9. Обмін враженнями від прочитаного
- Як ви зрозуміли зміст вірша? Який його настрій?
- Як змальовані у творі картини природи?
- Наведіть приклади художніх засобів (метафор, риторичних питань, епітетів та ін.)
10. Словникова робота
Циганерія в перекладі означає «богема», людина богеми; фертом іти — хвацько, бадьоро, безжурно; ленник — васал, підданий; купати — штурхати ногою.
11. Проміжні підсумки
У вірші «Моя циганерія» А. Рембо змалював поетичний спосіб свого життя. Сміливий і безвідповідальний юнак, геній і «фертик», якому «по коліно море», з дірками в кишенях (тобто без грошей), а в голові «лиш рими», мандрує без мети. Голод і холод його не бентежать, у нього є найвище для поета щастя — хмеліти від «вересневого вечора» і «капарити вірші, згорнувшись у калачик». Небо для нього — як господарство у доброго селянина, бо «як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі». Його найбільша любов — Муза, якої він і раб, і володар.
V. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
Поєднайте наведені цитати із творів П. Верлена та А. Рембо із художніми засобами, яким відповідають цитати.
Порівняйте особливості стилів П. Верлена та А. Рембо, знайдіть «точки дотику».
П. Верлен | А. Рембо |
| — Перетворення реалій ландшафту, природних явищ та пір року на символи, що позначають певні стани людської душі («пейзажі душі»); — наявність образів осені, що символізують в’янення, згасання життя; вітру (символ фатуму, який жене беззахисну людину), сутінків (знак непевності людського буття) та ін.; — майстерне зображення відтінків та напівтонів відчуттів, переживань; — переважання настроїв суму, журби, туги, відчаю; — м’який ліризм, музичність, сугестивність поетичної мови; — образи багатозначні; створюється атмосфера хисткості та непевності | — Дух бунтарства проти недосконалості світобудови; — сатиричне викриття потворної буденності; антивоєнні та антиклерикальні мотиви; — тема духовної свободи, чарівного перетворення світу поетом-«ясновидцем»; — створення одухотворених картин природи; — творення нової поетичної мови, яка буде «мовою душі до душі…»; — метафори побудовані на несподіваних поєднаннях «застиглого і миттєвого», матеріально-предметного і невловимо-примарного, побутових деталей і нюансів відчуттів; — оперування яскравими символами, кольорописом, словотворчими новаціями |
VI. Домашнє завдання
Підготуватися до контрольної роботи.
Аналітичне дослідження віршів Поля Верлена та Артюра Рембо, зарубіжна література
Повернутися на сторінку Зарубіжна література