ПАВЛО ТИЧИНА «БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА», УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Павло ТИЧИНА «БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА», українська література

Від душі всієї, від всього серденька
Люблю тебе, рідна Україно-ненько.
Марко Лукинюк

Хід заняття П. Г. ТИЧИНА «БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА», українська література

I. Вступне слово вчителя

Кажуть, що поет починається, як і річка, з джерела. П. Г. Тичина своєю першою збіркою «Сонячні кларнети» ввійшов в українську літературу як весняна повінь. Чи мав він своє джерело? Так! Це волелюбний рідний край, напоєна мудрістю і силою давня і загадкова Чернігівська земля із зачарованими поліськими гаями і галявинами, чарівна мова земляків, які говорили, як співали, мову і мелодію сплітаючи воєдино. Саме цей куточок мальовничої України відображено в поезіях П. Тичини, з якими ми познайомились на попередньому уроці.

II. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання. Виразне прочитання учнями віршів «Гаї шумлять», «Не бував ти у наших краях!».

Мені здається, що такі чудові вірші спроможні надихнути кожну, люблячу свій край людину на створення власних поетичних рядків. Думаю, вам це вдалося. (Учні читають власні вірші за даним початком: «Не бував ти у наших краях…») (Додаток 1)

Окремі учні зуміли виразити свою любов до рідного краю, використовуючи різнобарв’я кольорів.

2. Захист малюнків учнями.

П. Тичина був наділений здатністю надзвичайно тонко відчувати природу, її красу. Спілкування з нею збуджували найтонші емоції, світлі, життєствердні. Природа відкривалася йому такими гранями, як, можливо, нікому іншому. Недарма ж він дивувався:

«О, скільки у природи немудро-мудрих літер!
О, скільки у людини невміння прочитать…»

Хочете в цьому переконатись? Давайте завітаємо в гості до літнього неба. Згадайте, якого воно кольору? Ніжно-блакитного, бездонно-синього, синьо-фіолетового, свинцево-сірого чи, може, блідо-рожевого? Як вам здається? Дати відповідь на це питання допоможуть вам ілюстровані матеріали.

ХМАРИНКА В НЕБІ ГОЛУБІМ

Ранок. Після короткого перепочинку на небі з’явилось сонечко. Воно сонним оком кинуло на землю перші промінчики. Здавалось, ніщо не могло порушити його спокою, але раптом дихнув легенький вітерець і з-за обрію виглянула хмаринка…

3. Самостійна робота учнів. (5—7 хв)

Для П. Тичини, мені здається, небо було ніжно-блакитного кольору, бо залишило в серці поета трепетні почуття. Ось що він записав у щоденнику:

«…А хмари все котяться, як великі кораблі, наставивши вітрила — блискучі, опуклі, — пливуть вони в блакитнім небі гордо, урочисто. Пливуть на рідні села, на степи далекі, щоб там росою впасти на світанку, щоб десь поплакати над лісом.

Хотів би я полинути за ними: зустріти сонце за горою, зазнати ласку вітру на просторі. Я так давно уже не бачив поле. Я так давно уже не чув, як перед бурею шумить діброва, а дощ коріння ополоскує. Ах, тоді так вільно дихають груди! Веселка барвиста місточок перекине між небом і землею; ку-ку! — озветься хрипко десь зозуля…»

Можливо, саме ці враження спонукали до написання поезії «Блакить мою душу обвіяла…» Це один із найперших віршів поета.

3. Прочитання твору учителем. (Додаток 2)

4. Бесіда з учнями.

1) Яка основна думка вірша? (Залюбленість у природу, радісно-тремтливе ставлення до неї, органічно поєднується з любов’ю до рідного краю — України.)

2) Яка риса характеру притаманна ліричному герою? Доведіть думку рядками з твору (Патріотизм)

3) Яка картина постала перед вами після прочитання поезії? (Усне малювання.)

Ваша уява створила чудові усні малюнки. З усього видно, що це пейзажі.

4) Що називається пейзажем? (Опис природи в художньому творі.) Поезія відзначається високою художньою майстерністю.

5) Чим же вона досягається?

5. Робота в групах.

Перша група — виписати метафори. (Блакить душу обвіяла, душа сонця намріяла, хвилюють поля…)

Друга група — виписати порівняння. (Струмок як стрічечка, метелик мов свічечка…)

1) Чим же досягається мелодійність поезії? (Співзвучним закінченням рядків.)

2) Визначити римування однієї зі строф (запис на дошці).

Струмок серед гаю як стрічечка, (а)
На квітці метелик мов свічечка, (а)
Хвилюють, маюють, квітують поля, (б)
Добридень тобі, Україно моя! (б)

Римуються: 1—2 — рима точна, 3—4 — рима неточна Римування а а б б — суміжне. Вид строфи — катрен.

3) Що називається римою? Які види римувань ви знаєте? (Рима — співзвучне закінчення віршованих рядків; римування є кільцеве, суміжне, перехресне.)

6 Літературна вікторина.

  • Зробити партитуру тексту:
  • Самостійне та колективне прочитання твору.
  • Читання «дощиком», «ланцюжком».
  • Індивідуальне читання поезії. Це не поодинокий вірш, у якому автор висловлює свою любов до України. Якщо перегорнути сторінки усної народної творчості чи порушити спокій старослов’янських книг, то можна знайти цікаві судження щодо походження назви нашої країни, її виникнення.
  • Що вам відомо про це? (Легенда про дівчину-Україну, якій Бог подарував пісню, тощо.)

Назву «Україна» вперше вжито в літописі від 1187р. Україна походить від слова країна, що означає рідний край, земля.

7. Словникова робота.

Топоніміка — наука, що вивчає географічні назви.

Разом з тим, Україна — це велика незалежна держава в Європі. Своїми розмірами вона більша за такі держави, як: Англія, Австрія, Бельгія, Данія, Португалія разом узяті. Україна — це наш край. На світі є багато чудових країн за дальніми морями, за синіми океанами. Але для кожного з нас немає ріднішої над Україну, її майбутнє залежить від нас.

Доберіть до слова Україна епітети, порівняння, метафори.

Уявіть собі, що ви зустрілися з людиною, яка дійсно ніколи не була в Україні. Між вами зав’язалась розмова. Що б ви їй розповіли? (Проблемно-ситуативне або діалогічне мовлення.)

8. Підсумкове слово вчителя.

Поетичне слово П. Тичини ми пронесли крізь свою душу. Саме в ньому поєднались Музика і Живопис. Наслідок — картини заговорили звуками, звуки утворили полотно, слова засяяли барвами. Чи не варто нам прислухатись до цієї Мелодії Природи і поселити її у своїй душі й серці назавжди. Можливо, тоді ми іншими очима подивимося на світ, добрими, чуйними, лагідними, відчуємо смак життя, зрозуміємо, що таке щастя. П. Тичина, як ніхто інший, цінував і любив усе, що пов’язано з ним: землю, по якій ступав, сонце, якому радів, слово, яке залишив для майбутніх поколінь, неодноразово повторюючи: «Молодий я, молодий…» Може, тому велике мистецтво, як сказав М. Ушаков, не вмирає.

III. Домашнє завдання

1. Вивчити один із віршів напам’ять (за вибором учнів).

2. Скласти акровірш зі словом «Україна».

Додаток 1

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ

Не бував ти у наших краях
І не бачив рожевих світанків,
Тих садків, де співав соловей,
І бузкових пахучих серпанків.
Не бував ти у наших краях,
Не чув запаху м’яти й акацій
І розкішних вкраїнських полів
Ти, напевне, ніколи не бачив.
Не бував ти у наших краях
І не чув ти дзюрчання струмочка,
Де уперше маленький Тарас
Написав свої перші рядочки.
Не бував ти у наших краях,
Не купався в Дніпрі голубому
І думками пахучих вітрів
Не вертався до отчого дому.
(О. Дитинюк)

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ

Не бував ти у наших краях,
На Черкащині милій, прекрасній!
Тут широкі родючі поля,
На яких урожаї найкращі.
Ніжна пісня лунає завжди,
Із якою не можна прощаться,
Завітай у черкаські сади —
І відчуєш безмежне ти щастя.
Тут Докія Гуменна жила.
Хто не знає її всіх талантів?
І могутній Дніпро протіка
Через рідні Черкаси і Канів.
Тож якщо ти не був у казковому раю,
То на хвильку заглянь до Черкаського краю.
Тут почуєш мелодію й спів солов’я
А іще прочитаєш рядки з «Кобзаря».
(С. Чернишенко)

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ

Не бував ти у наших краях,
Де розливи пташиного співу,
Де безкраї пшеничні лани
Та зелені чарівні ліси?
Тут дзвіночки тебе зустрічають,
Ніби щастя і долі бажають.
І життя так невпинно біжить,
Що немає зупинки й на мить.
(П. Маринюк)

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ

Не бував ти у наших краях
І не бачив ні степу, ні поля,
І хатів, що стоять край села, —
Все це наша батьківськая доля.
Ти ніколи не бачив весни,
Вечорів в Україні просторій
І Дніпра, що тече в Чорне море, —
Всього цього не бачив ніколи.
Не бував ти у наших краях,
Це я впевнено можу сказати,
Бо хто був в Україні хоч раз,
Буде вічно її пам’ятати.
(І. Деркач)

Додаток 2

БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА…

Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонце намріяла,
Душа причастилася кротості трав —
Добридень я світу сказав!
Струмком серед гаю як стрічечка,
На квітці метелик мов свічечка!
Хвилюють, маюють, квітують поля.
Добридень тобі, Україно моя!

П. Г. ТИЧИНА «БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА», українська література

Повернутися на сторінку Українська література