ЗНИЩЕННЯ ПРИРОДИ, ЦИВІЛІЗАЦІЇ І КУЛЬТУРИ ЯК НАСЛІДОК БЕЗДУХОВНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ, ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Знищення природи, цивілізації і культури як наслідок бездуховного науково-технічного прогресу, зарубіжна література

Там пусто так, как будто этот город
Давно погиб. Лишь здания стоят.
Он никому не нужен и не дорог.
Бесстрастный город, словно мертвый сад!..
Л. Резниченко

Хід заняття Знищення природи, цивілізації і культури як наслідок бездуховного науково-технічного прогресу, зарубіжна література

І. Мотивація навчальної діяльності

Читання учителем поезії Л. Резніченко «Город равнодушных людей»

Город равнодушных людей

Там солнце не восходит, не садится,

Там нет ни летних, ни весенних дней.

Плоды не зреют, не щебечут птицы,

Деревья там привыкли каменеть.

А капли превращаются в крупинки,

А реки погибают подо льдом.

Там осенью в туманно-серой дымке

Фонарь тоскливо стонет за углом.

Там пусто так, как будто этот город

Давно погиб. Лишь здания стоят.

Он никому не нужен и не дорог.

Бесстрастный город,

Словно мертвый сад!..

— Що поєднує місто байдужих людей і місто в новелі Р. Бредбері «Усмішка»? Наведіть цитати з вірша.

ІІ. Актуалізація опорних знань

(Перевірка домашнього завдання.)

1. Опитування

— Що таке новела?

— Які твори називають фантастичними?

2. Стислий переказ учнями новели Р. Бредбері

ІІІ. Робота над темою

1. Робота з текстом

— Коли відбуваються події, описані в творі? (2061 року, у майбутньому)

— Зачитайте цитати, в яких описується, як виглядають люди і місто майбутнього? («Червоні, обвітрені руки», «засмальцьований, з цупкої мішковини одяг», «надщерблені філіжанки з несправжньою кавою», «страхітливий одяг», «брудні капелюхи», «зруйновані будинки», «замість міст — звалища мотлоху, вулиці від бомб ніби після корчування дерев, а половина полів уночі світиться від радіації».)

Висновок Тома: «Ми ненавидимо усіх і все».

— Чи подобається вам таке майбутнє?

— Як ви гадаєте, що трапилося на Землі, що спричинило такі зміни у житті людства? (Війна, екологічна катастрофа могли призвести до руйнації цивілізації, загального розчарування в цивілізації.)

2. Бесіда

— Навіщо так рано на вулиці вишиковується черга? (Щоб сплюндрувати шедевр)

— Чому прийшов хлопчик? (Можливо, з цікавості)

— Що він знає про картину? (Картину написано дуже давно; жінка, зображна на полотні, посміхається.)

— Як сприймаються читачем слова Грігсбі про те, що хлопець розуміється на мистецтві?

(Спочатку з іронією, а потім упевнюється в тому, що це є правдою)

3. Виразне читання уривка за особами від слів «Том завмер перед картиною» до слів «схлипуючи, Том побіг геть…»

— Чим Том відрізнявся від натовпу людей? (Він розумів красу і силу мистецтва, не міг сплюндрувати прекрасне.)

— Чому хлопчикові дісталась саме посмішка Джоконди? (Це найбільша загадка у картині Леонардо да Вінчі, вона не підлягала знищенню, вона мала бути врятована, щоб дати надію людству на відродження.)

— На яку людину очікують у черзі? («Ще з’явиться тямуща людина, яка її [цивілізацію] підлатає. Запам’ятайте мої слова. Людина з головою… Людина, у якої душа лежить до прекрасного».)

— Хто може стати такою людиною? (Том, який має якості справжньої людини, який вміє цінувати прекрасне, а краса, як відомо, може врятувати світ.)

4. Читання вірша М. Лисянського «Улыбка Джоконды»

Улыбка Джоконды

Летел в её улыбку камень,

Вонзали нож по рукоять.

Посмотрит тёмными зрачками —

И улыбается опять.

Из Лувра выкрали. И даже

На Пикассо упала тень,

Но вновь она на вернисаже

Улыбкою встречает день.

Смеялись флейты,

Пели скрипки

На всех сеансах год подряд,

Чтоб вызвать этот миг улыбки,

Непостижимый этот взгляд.

Умолкло всё, всё притаилось,

На всех ветвях, на всех кустах,

Когда улыбка появилась

У Моны Лизы на устах.

Постичь до дна улыбку надо,

Чтоб увидать её в венце

Измученного Леонардо

С улыбкой на худом лице.

Левша, он сам сработал раму,

Сам врезал в рамку вензеля.

С тех пор улыбкой этой самой

Интересуется земля.

Джоконда властно и коварно

Сквозь линзы стёкол четырёх

Глядит с улыбкой лучезарной

Равно на умниц и дурёх.

Смеётся флейта,

Плачет скрипка —

Не расставались будто с ней,

А легендарная улыбка

Меж тем с годами всё ясней,

Не меркнет и не угасает,

Светлее дня,

Сильнее тьмы.

Джоконда, видно, что-то знает,

Чего ещё не знаем мы!

5. Слово вчителя

— Сьогодні б Джоконда плакала, вважає С. Швіндлерман, доктор біологічних наук, академік Української екологічної Академії наук. «Якби великий художник малював Джоконду зараз, через п’ять віків, то вона б плакала. «Сльози” Джоконди ми бачимо у повенях і селях, «облисілих” Карпатах, у Чорнобильському вибухові, за мить до якого, безпосередньо під 4-м реактором був епіцентр мікроземлетрусу — Природа немовби вказує на людські помилки. Про це варто замислитися всім, на кого дивиться (або в чию душу заглядає) Джоконда».

V. Домашнє завдання

Письмово відповісти на запитання: «Чи врятує краса світ?»

Знищення природи, цивілізації і культури як наслідок бездуховного науково-технічного прогресу, зарубіжна література

Повернутися на сторінку Зарубіжна література