КОНКУРС НА КРАЩОГО ДЕКЛАМАТОРА ПОЕЗІЇ, українська література
Без почуття й мистецтво все даремне,
коли ж говорить в вас думка,
То слово щире і буремне
Усі людські серця зруша…
Коли немає серця в вас Гете
Хід заняття КОНКУРС НА КРАЩОГО ДЕКЛАМАТОРА ПОЕЗІЇ, українська література
II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
- Що ми розуміємо під виразністю читання?
- Які засоби виразного читання ви знаєте?
- Чим повинен володіти читець під час виразного декламування твору перед аудиторією ?
- Для чого необхідно знати специфіку техніки виразного читання?
- Яка роль надається розділовим знакам під час виразного читання?
- Чому в процесі читання потрібно дотримуватись пауз?
- Як на вашу думку, для чого читцеві під час виконання того чи іншого твору необхідно пройнятися ним, зрозуміти і сприйняти його героїв?
- Яке значення приділяється інтонації під час виразного читання?
IV. Сприйняття засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя
Сьогодні на у році ми вирушимо у подорож «Світ виразного поетичного слова», під час якої зустрінемося з прекрасними ліричними творами, які приваблюють нас своїм лаконізмом, щирістю, емоційністю, образністю поетичної мови. Своєрідність лірики полягає в тому, що в центрі уваги поета і читця перебувають не події, факти, люди, а людські переживання, думки, виражені в конкретно-чуттєвій формі.
Завдяки глибокій емоційності поезія може активно впливати на слухача, змушувати його хвилюватися, переживати, радіти, співчувати, але не залишатися байдужим. Емоційний стан слухача залежить від емоційного заряду читця, який конче повинен з’ясувати для себе важливі питання. Що стосується задуму твору і його змісту,— що схвилювало автора і стало зерном дослідження поета? Яким настроєм перейнятий ліричний герой (поет)? З якою метою написаний твір?
Поезія примушує нас жити напруженим емоційним життям і прагне навчити сприймати дійсність як опосередковану через поетичне слово.
Виразне читання є одним із засобів перевірки розуміння нами твору. Щоб вияснити, як глибоко вплинула поезія на нас, журі під час виявлення кращого декламатора поезії може поставити кілька питань. Наприклад: Яким настроєм пройнятий твір? Що сподобалося вам у цьому вірші? Чи можна порівняти цю поезію з музичним твором і з яким?
Для вироблення в учнів відчуття правильності виразного читання доцільно зіставити кілька варіантів читання у класі. Звертається увага на лексику вірша, готується партитура окремих строф, якщо виникають ускладнення в осмисленні тексту.
2. Образні уявлення за допомогою виразності читання поетичного твору
Бачення автора — це посередник між життям і твором у процесі його написання. Завдяки баченню встановлюється зв’язок між поетичним твором і його виконавцем. І, нарешті, бачення допомагає встановити контакт між виконавцем (читцем) та слухачем.
Звичайно, бачення поета, читця та слухача можуть бути схожими, але ніколи не бувають тотожними, бо вони неодмінно пропускаються крізь призму індивідуальних сприйнять кожного з них.
Поезія дає змогу митцеві впливати за допомогою різноманітних засобів: і відтворенням зорових картин, і безпосереднім висловленням важливості думки, ідеї, і змалюванням психічного стану (переживання, почуття, настрою, афекту), і використанням символів і підбором звуків. Мова поезії діє на людей у різних аспектах: ідея — на розум, почуття — на душу (психіку), образ — на уяву, музика — на слух.
3. Поетична милозвучність.
У поетів процес творчості супроводжується переживанням музики звуків, яку буває нелегко відчути і важко відтворити. М. Гоголь у статті «Про малоросійські пісні» писав: «Поезія думок більше доступна кожному, ніж поезія звуків, або, краще сказати, поезія Поезії! Її тільки один обранець, один справжній в душі поет розуміє».
Декламація поетичного твору вимагає і виховання почуття музичності поетичної мови та мовних звуків, і вміння відтворити їх музичність, а тому і деяких знань засобів милозвучності.
У поетичній мові підбір слів певного звукового складу зумовлюється як законами ритмізації, так і вимогами звукопису.
4. Рима.
Рима виконує у вірші виключно важливу функцію як ритмічну, так і композиційну та смислову. Рима загострює увагу на словах, які нею зв’язані. Вона повертає нас до попереднього рядка, актуалізує, змушує пригадати його, змушує усі рядки, що оформляють одну думку, триматися вкупі…
Відомо, що рима не повинна сковувати читання, не повинна звучати настирливо, бездумно заявляти про себе. Разом з тим римою не можна нехтувати, особливо в тонічних віршах, де вона грає значнішу роль у ритмічній організації, ніж у віршах силабо-тонічних. Іноді забувають, що рима — ритмотворчий елемент.
5. Ритм.
Накреслюючи теоретичні основи декламації, дослідники виходять з того, що основним мистецтвом читання поетичних творів має бути ритм, і завдання виконавця — пробуджувати реакцію слухача на ритм.
Щоб оволодіти ритмом, його треба відчувати, або, як кажуть, вловити. Ритм — це основна сила, основна енергія вірша. У процесі читання важливо відчути ритмічну своєрідність твору. Ритм як розмірена повторюваність певних одиниць становить найголовнішу ознаку віршової мови на відміну від прозової.
6. Малювання інтонацією.
Логічну мелодію, ритм, темп, намір, підтекст, словесну дію — усе це об’єднує інтонація і живий потік людської мови.
Уміння відтворювати зміст художнього твору, здійснюючи усі згадані вимоги декламаційного мистецтва, називають іще умінням живописати інтонацією, або малювати інтонацією.
Малювати інтонацією означає передусім засвоїти авторський текст настільки, щоб він став своїм, щоб слова автора вимовлялися від себе, як свої власні.
Таким чином, обов’язок виконавця — малювати інтонацією, тобто технічно грамотно, логічно правильно, зримо та емоційно насичено відтворювати ідейний зміст тексту, збуджуючи уяву слухача, впливаючи на нього своїми почуттями та вольовими імпульсами.
Вчитуючись у твір, декламатор намагається уявити собі живі картини і живих героїв, змальованих автором, збагнути найголовнішу ідею, висловлену у творі. Осмислити свою виконавську позицію та свій виконавський намір. Поділити твір на частини.
Встановити виконавські завдання для кожної із частин, виявивши їх підтекст. Вдатися, якщо у цьому є потреба, до партитурних знаків для розмітки найскладніших частин, періодів мовних тактів. Скористатися, якщо є така можливість, фонозаписом. І, нарешті, вправлятися у виразному читанні.
7. Партитурні знаки.
Ось реєстр партитурних знаків, які ставляться над рядками (знаки, що ставляться над рядками, помічені зірочкою), в рядках і під рядками.
8. Проведення конкурсу на кращого декламатора поезії.
Участь у конкурсі пропонується взяти всім учням класу. За пропозицією школярів класу обирається журі, яке буде оцінювати конкурсантів за 12-бальною системою такі позиції: вміння тримати себе перед аудиторією, виразність, чіткість; грамотність, цікавість обраної поезії, її актуальність; артистизм, дотримання інтонацій, пауз, розділових знаків, тембр тощо.
9. Декламування поезії.
10. Підбиття підсумків журі, нагородження переможців.
V. Закріплення опанованого теоретичного матеріалу
Запитання:
1) Хто такий декламатор? Яким знанням він повинен володіти?
2) Яке значення мають образні уявлення для виразного читання поезії?
3) Чому декламація поетичного твору вимагає виховання почуття музичності поетичної мови та мовних звуків?
4) Яка роль приділяється римі під час виразного виконання поезії?
5) Як зрозуміти, що ритм — це основна сила, основна енергія вірша? (Прокоментуйте)
6) Яким чином під час виразного читання поетичного твору здійснюється малюнок інтонацією?
7) Для чого нам необхідно знати партитурні знаки декламуючи поетичний твір?
VII. Домашнє завдання
Прочитати твір Г. Тютюнника «Дивак», підготувати малюнок «Олесь і світ природи».
КОНКУРС НА КРАЩОГО ДЕКЛАМАТОРА ПОЕЗІЇ, українська література
Повернутися на сторінку Українська література