МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИИ «ПЕРША КОЛИСКОВА», «ХОДІМТЕ В САД...», «САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ...», УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИИ «ПЕРША КОЛИСКОВА», «ХОДІМТЕ В САД…», «САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ…», українська література

…Той любов’ю повниться до світу,
Хто рідну землю має під собою…
Микола Вінграновський

Хід заняття МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИИ «ПЕРША КОЛИСКОВА», «ХОДІМТЕ В САД…», «САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ…», українська література

II. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів

Учитель. До нас у гості завітала казка, яку ви вчили ще в молодших класах. Проходь, Казочко, з героями своїми! А ми з вами, діти, чи впізнаємо її?

Інсценізація вірша Миколи Вінграновського «Іде Кіт через лід…»

Виходить Кіт, що манірно роззирається довкола, впевнено, але перевальцем іде вперед. Збоку Кіт чує голос Зими: «Ти чого йдеш через лід і лишаєш чорний слід?»

Кіт їй у відповідь: « Бо я чорний, тому й лишаю чорний слід. А як ти біла сама, то білій тут дотемна!» — і почимчикував собі далі. А Зима засмутилась, бо слід у слід за Котом ступала Весна.

(Дійові особи: Кіт, Зима іВесна, одягнені відповідно до образу.)

Інсценізація вірша Миколи Вінграновського «Грім»

Кругом чути звуки грому. Серед групи дітей в сірому (Хмара) пломеніє Грім. Одцалік стоять діти, що зображують дерева в саду, — Слива, Груша. Грім підбігає до них і розхитує зі сторони в сторону, Дерева стають радіснішими, а Грім віддаляється, поступово затихає і звук.

(Дійові особи: Грім, Три—чотири учні — Хмара,Слива, Груша.)

Коли інсценівки завершені, учитель звертається до учнів з питанням про те, що вони побачили. Діти повинні розказати. І, можливо, пригадають, що вони вивчали в молодших класах вірші, де йшла мова про ці події, які щойно показали їм їхні товариші. Але учитель повинен все рівно підготувати заздалегідь двох учнів, що прочитають напам’ять вірші М. Вінграновського «Іде кіт через лід» та «Грім».

III. Повідомлення теми та мети уроку

1. Робота в парах з епіграфом до уроку.

Завдання: епіграф до уроку розшифрувати з цього «сонячного» тайнопису і записати в зошит. (Епіграф записаний на великій таблиці у формі криптограми, що розміщена на дошці, окремих аркушах, що роздаються дітям на парти.)

2. Розповідь учителя про М. Вінграновського.

Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Богопіль (нині м. Первомайськ) Миколаївської області. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджував, що змалечку пам’ятав лише степ; скрізь, куди не глянь, — степ, степ і степ. Не знав він тоді ще ні Дніпра, ні лісів, ні Десни, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.

М. Вінграновський закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії, працював на Київській кіностудії імені О. Довженка.

Писати вірші почав у студентські роки, а у 1958 році вони були надруковані у журналі «Дніпро» та «Жовтень» (тепер — «Дзвін»), Але справжнього розголосу принесла добірка віршів, надрукованих 7 квітня 1961 року у газеті «Літературна газета» під заголовком «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано 15 віршів.

М. С. Вінграновський — автор багатьох видань і поезії, і прози. У дитячу літературу М. Вінграновський прийшов з оповіданнями «Бинь — бинь — бинь» та «Чорти», що були надруковані в журналі «Ранок». Для дітей побачили світ збірки «Андрійко-говорійко», «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч», «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів». У цих та інших книгах він проявив себе тонким і ніжним ліриком, справжнім майстром слова і знавцем людської душі.

«Космос, людство, земля, народ, доба, Україна — ось який масштаб узяла поетична мова М. Вінграновського, ось у яких вимірах жив його ліричний герой» (Іван Дзюба).

Добре відомий Микола Степанович і як актор, режисер, сценарист. Це не лише його фах, спеціальність. Це і характер мислення, стиль написання.

Одного разу кореспондент «Літературної України» поцікавився, чим викликане звертання М. Вінграновського до різних жанрів літератури і мистецтва. Відповідь була така: «Воно виходить у мене, сказати б, само по собі. Це не моя примха, не спеціальна запрограмованість. Справді, десь воно само у мене йде — і дитячі книжки, і твори для дорослих, і режисура, і ті ролі, що їх зіграв як актор. Це не обтяжує і не заважає. Навпаки, якось міняється ритм твого внутрішнього життя».

26 травня 2004 року на 68 році життя серце видатного письменника, кіноактора і режисера, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, премії Фундації Антоновичів (США), літературної премії «Благовіст», премій імені Володимира Вернадського та Олександра Довженка, заслуженого діяча мистецтв, одного зі славної когорти по-етів-шістдесятників Миколи Степановича Вінграновського перестало битися.

3. Читання вірша «Перша колискова» учителем.

Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
В теплих снах ідуть в поля жита,
і зоря над ними йде висока.
Рідна Україна. Світ природи
Спи, моя гіллячко голуба,
Тихо в моїм серці і щасливо.
За вікном хлюпочеться плавба
Твоїх літ і долі гомінливої.
Спи, моя дитинко, на порі.
Тіні сплять і сонна яворина…
Та як небо в нашому Дніпрі,
Так в тобі не спить хай Україна.
Хай вона не спить в тобі повік,
Бо вона — для тебе і для світу…
Люлі, мій маленький чоловік,
Капле сон сріблястий з верховіту…

4. Самостійне читання вірша учнями.

5. Бесіда за питаннями.

Як ви думаєте, хто співає колискову дитині — тато чи мама?
Як ви вважаєте, діти, чому навіть уві сні за дитиною йдуть жита і зоря? (Жита — життя, зоря — доля. «У кожного своя доля і свій шлях широкий» (Тарас Шевченко).)
Чому автор називає дитину «гіллячко голуба»? (Голуба гіллячка — це виняток, а може, такої й зовсім немає, тобто кожна людина виняткова, неповторна і красива.)
Як розуміти слова: «Та як небо в нашому Дніпрі, // Так в тобі не спить хай Україна?
До кого звернена колискова? Підтвердити це рядками з вірша.
Що це за «сріблястий сон з верховіту»? Чому ви так думаєте?

У ході бесіди діти повинні дійти висновку, що у цьому світі непросто жити, але є найрідніші люди, що завжди захистять і допоможуть, і є рідна земля Україна, яка подарує хліб і до хліба, з якою ти будеш вільним і якій треба подякувати за щастя жити серед її прекрасного народу, і яку треба прославити у світі, тобто зробити так, щоб твоя зоря-доля стала високою.

6. Поетична хвилинка

Учитель. Дорогі діти, заплющте, будь ласка, очі! Уявіть собі зоряне небо. Кругом тихо-тихо. На землі панує мир і спокій, і у ваших душах теж. Лиш у високому небі мерехтять зірки. І чути мій голос. (Читає вірш.)

Країно чорних брів й важких, повільних губ,
Темнавих губ, що їх не процілуєш!..
Як тепло ти лежиш! Як тепло ти німуєш!
І понад нами місяць — однолюб.
Він тихо знає й тихо чути хоче
У тій легкій безмежності своїй,
Як до душі душа притислася й шепоче,
Говорить щось, відоме тільки їй,
Як очерет навстоячки щось пише,
Навпомацки по шепітній воді,
А над водою й очеретом тиша
Виводить в небо зорі молоді…
(М. Вінграновський)

Тепер розплющіть очі. Подивімось на наше «зоряне небо» у нас на дошці. (Зі зворотного боку дошки «приклеєні зірки» з написаними на них словосполученнями із вірша «Перша колискова».)

Завдання: «зібрати зорі» з епітетами з вірша «Перша колискова». Перед цим пригадаймо, що називається епітетом.

IV. Робота з текстом вірша «Сама собою річка ця тече…»

Учитель. Ви побачили, діти, яка багата наша мова. Вона тече, як ріка: у маленьких — вона маленька, з кожним наступним роком життя стає все повноводіша й повноводіша, переростає у велику ріку — ріку любові до життя, до своїх рідних, до батьківщини й Батьківщини.

1. Читання вірша «Сама собою річка ця тече…» учителем.

2. Самостійне читання вірша учнями.

3. Хорове читання вірша.

Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще.
Вона тече в городі в нас під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Цвіте над нею небо здоровенно
Солодкими хмаринами з дощем.
Ця річечка тече для клена і для мене,
її й тоді я бачу, коли сплю.
Я річечку оцю в городі в нас під кленом
Як тата й маму і як мед люблю.

4. Бесіда за питаннями.

Чому маленька синя донечка-річка ще не має імені? (Можливо, ще не зробила чогось суттєвого у житті?)
Чому наша хата пахне її борщем? (Бо з цієї простої хати ми вирушаємо у світ. Буде багато пройдено доріг, та спогади дитинства залишаться найяскравішими й найщемнішими.)
Чим для ліричного героя є ця річечка? (Це рідна земля, де народився і яку любиш, як тата й маму, і як солодкий спомин дитинства. І це твій власний світ, душа.)
Чи любите ви той куточок землі, де народились? Як?
Чому річечка впадає у Дніпро? (У розумінні поета кожна людина потрібна Україні. Держава хоче, щоб «кожна маленька синя річка», що має свій талант, сили, знання, віддала все це рідній землі, яка від цього стане багатшою і сильнішою.)
Назвіть, будь ласка, епітети в цьому вірші.
А що таке порівняння? Чи є вони у вірші?

V. Робота з текстом вірша «Ходімте в сад…»

Учитель. Думаю, діти, нарешті настав той час, коли ми заглянемо у сад поета.

1. Читання вірша «Ходімте в сад…» учителем.

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер,
А згорблений Чумацький шлях
Пахучим квітам в очі світить.
Я покажу вам сливи на сучках,
Які з гілок зірвались цеї ночі.
Затисла груша в жовтих кулачках
Із сонця вийняті жовточки.
У полі спить зоря під колоском,
Вслухаючись у думу колоскову.
І тиша втомленим червоним язиком
Шепоче казку все: «Примчали коні».
І кажани… Тривожний їхній ряд
Заплутався в осінніх косах ночі…
Ходімте в сад. Я покажу вам сад.
Його прозріння покажу вам очі.

2. Читання вірша учнями мовчки.

3. Ланцюжкове читання вірша учнями.

4. Бесіда за питаннями.

Діти, про який сад іде мова у вірші? (Одні можуть сказати, що це — людська душа, яка неповторна, виняткова. Інші, що це — сад-дім, де живе родина — народ, де всім затишно і цікаво.)
Діти, чи можемо ми знайти в цьому вірші порівняння? А як змальовує автор природу у вірші? (Вона жива, як людина. Красива, корисна, і людині треба навчитись жити у гармонії з природою, тоді вона віддячить людині у стократ)

VI. Робота з ілюстраціями

Учитель. Діти, подивіться уважно на малюнки Ірини Супрун та на картину Д. Лящук «Пісня для сина».

1. Чи розкривають малюнки суть віршів?

2. Який малюнок вам найбільше сподобався? Чому?

3. Спробуйте намалювати ілюстрацію до вірша самостійно. (Якщо дозволяє час на уроці — усне малювання, якщо ні, — вчитель дає домашнє завдання — намалювати ілюстрації бажаючим.)

VII. Первинне усвідомлення матеріалу

Учитель. Сьогодні ми з вами говорили про те, де ми народились, чим живемо і що нам треба робити, щоб Україна процвітала. Давайте подивимось на криптограму. (На партах — аркуші А 4).

Робота в парах

Завдання: Розгадати зашифроване у криптограмі слово, яке називає поняття, що є у кожного з нас своє і в той же час спільне, що так щиро любив і оспівував поет, яке однакове і трохи різниться у написанні та вимові. (Батьківщина і батьківщина).

VIII. Підсумок уроку

Учитель. Ми з вами говорили про поезію M. С. Вінграновського. Я думаю, що ви помітили, яка вона сонячна, добра, життєствердна, красива… Словом, оптимістична. Сподіваюсь, що ви захочете щось вивчити напам’ять.

Діти, ми завершуємо вивчати українську літературу в 5 класі. Я хочу, щоб ми з вами перевірили набуті знання і заразом розшифрували назву вірша Вінграновського, якого ми вивчили на уроці.

Для цього нам необхідно об’єднатись у групи. Щоб пришвидшити роботу, думаю, варто об’єднатись по п’ять осіб. Роботу малих груп назвемо, скажімо, «Пошук інформації».

Очікувані результати: правильні відповіді на питання кросворду дадуть змогу учням прочитати назву вірша Вінграновського. Як організувати роботу в малих групах.

1. Діти сідають по колу, щоб добре бачити один одного.

2. Розподіляються ролі: Голова, Секретар, Доповідач.

3. Групи повинні дотримуватись певного часу, відведеного для роботи.

4. Робота кожної групи не повинна заважати роботі інших груп.

5. Після роботи діти повинні оцінити свої зусилля. Для цього вчитель роздає картки обліку успішності.

Якщо брак часу не дозволить виконати цю роботу на уроці, учитель може дати її додому або на наступному уроці для перевірки домашнього завдання.

КРОСВОРД «ПЕРША КОЛИСКОВА»

1. Назва казки Василя Короліва-Старого. («Потерчата»)

2. Художнє означення. (Епітет)

3. Давня назва України. (Русь)

4. Великий Кобзар України. (Шевченко)

5. Український поет, який народився на Лемківщині. (Антонич)

6. Назва «незвичайного» весілля, яке описав Л. І. Глібов. (Квіткове)

7. Автор історичної книги «Княжа Україна». (Олесь)

8. Ім’я героя казки В. Симоненка. (Лоскотон)

9. Буква, на яку в українській мові не починаються слова. (И)

10. Те наймиліше, про що казала дівчина Маруся з казки «Мудра дівчина». (Сон)

11. Чоловіче ім’я авторки пісні «Чом, чом, земле моя…». (Костянтина Малицька)

12. Ім’я князя Київської Русі. (Олег)

13. Пора року, однойменна з назвою вірша українського поета Б.-І. Антонича. («Весна»)

14. Ім’я українського історичного письменника, автора оповідання «Михайло-семиліток». (Антін Лотоцький)

Підсумок уроку також можна провести в іншій формі.

Учитель. Твори Миколи Вінграновського перекладено російською, литовською, естонською, грузинською, чеською, словацькою, польською, румунською, англійською, португальською та іншими мовами світу.

Послухайте, будь ласка, як звучать вірші, які ми вчили сьогодні, російською мовою.

Неспешно речка тихая течет,
Речушка узкая — что малая ладошка,
Днепра послушливая маленькая дочка,
Дочурка синяя без имени еще.
Она течет по грядкам мимо яблонь,
И наша хата пахнет ей борщом.
Цветет над нею небо неоглядно
Медлительными тучками с дождем.
Речушка для меня струится и для клена.
Ее я вижу, даже если сплю.
Речушку эту я среди ботвы зеленой,
Как ласку мамы и как мед, люблю.
(Перевод П. Котенко)

Пойдемте в сад. Я покажу вам сад,
Где на коленях яблони спит ветер,
А сгорбленный Чумацкий небоскат
В глаза цветов душистых тихо светит.
Я покажу вам сливы на сучках,
Сорвавшиеся с веток этой ночью.
Зажала груша в желтых кулачках
Из солнца извлеченные желточки.
Во поле спит заря под колоском,
Прислушиваясь к думе колосковой.
И тишина усталым языком
Все шепчет сказку: «Прилетели кони…»
И кажаны… Их беспокойный ряд
Запутался в косе осенней ночи…
Пойдемте в сад. Я покажу вам сад.
Его прозрений покажу вам очи.
(Перевод П. Котенко)

«ПЕРВАЯ КОЛЫБЕЛЬНАЯ»

Спи, мое притихшее дитя,
Кареглазая моя тревога.
В теплых снах касаются тебя
И звезда, и жито, и дорога.
Спи до света, веточка моя,
В моем сердце так светло и тихо.
За окном под жалобу ручья
Об руку со счастьем ходит лихо.
Спи себе тихонько до утра.
Тени спят, и ветер, и калина.
Пусть тебе под синий плеск
Днепра Лунная приснится Украина.
Пусть она не спит в тебе вовек:
Боль ее, и счастье, и невзгода…
Люли, маленький мой человек…
Сон упал звездою с небосвода…
(Перевод Л. Смирнова)

Діти, чи помітили ви різницю у змісті віршів українською та російською мовами?

Який варіант викликав у вас найприємніші почуття?

IX. Домашнє завдання

Може бути багатоваріантним. Наприклад:

1. Підготувати розповідь про поета.

2. Навчитися виразно читати поезію Вінграновського.

3. Вивчити напам’ять один із віршів, що сподобався.

4. Намалювати ілюстрації до творів.

5. Розгадати кросворд, криптограму…

6. Написати твір-мініатюру на одну з тем:

«Україна для мене і для світу…»;
«Моя маленька річечка…»;
«Мій сад…» тощо.