ВИЯВ ПОСТМОДЕРНІЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ОСТАННЬОГО ЧАСУ. СУЧАСНІ ЧАСОПИСИ ТА АЛЬМАНАХИ, УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ВИЯВ ПОСТМОДЕРНІЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ОСТАННЬОГО ЧАСУ. СУЧАСНІ ЧАСОПИСИ ТА АЛЬМАНАХИ, українська література

«…Постмодернізм — це там, де кожен із нас опинився сьогодні; це така обставина часу і місця, від якої нікуди нам не подітися».
Ю. Андрухович

Хід заняття ВИЯВ ПОСТМОДЕРНІЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ОСТАННЬОГО ЧАСУ. СУЧАСНІ ЧАСОПИСИ ТА АЛЬМАНАХИ, українська література

1. Слово вчителя
Кінець XX ст. низкою дослідників культури визначається як епоха постмодернізму або постмодерну. Постмодерн — широка культурна течія, що охоплює філософію, естетику, літературу, мистецтво, гуманітарні науки.
Терміном «постмодернізм» користуються під час аналізу явищ культури, що виникли після модернізму (звідси й назва) і внаслідок розвитку модернізму.
Світ уявляється постмодернізму складним, хаотичним, багатоманітним, тому кращий спосіб його засвоєння — ігровий, естетський. Звідси така характерна риса постмодерністської культури, як іронія, насміхання. На думку постмодерністів, у сучасну епоху все відносне: немає істини, немає реальності (її з успіхом замінює віртуальна реальність, у якій люди вже не тільки спілкуються та проводять наукові конференції, а й освідчуються в коханні). У наш час «немає нічого живого та святого», що колись піддавалося модерністській критиці та засудженню, отже, залишається лише глузувати та насміхатися над цим дивним світом.
Найхарактернішим представником сучасної постмодерністської філософської думки є всесвітньо відомий італійський учений Умберто Еко. У його бестселерах «Ім’я рози», «Маятник Фуко» та інших органічно поєднуються філософський підтекст, пародійний аналіз культурної плутанини сучасної свідомості, іронічне осмислення минулого та попередження про небезпеку розумової деградації.
Одним із головних принципів постмодерну стала «культурна опосередкованість», або коротко — цитата. «Ми живемо в епоху, коли всі слова вже сказані»,— помітив філософ С. Аверінцев. Отже, залишається лише повторювати відомі істини, цитувати відомі вислови. Цитатами говорять політики. Цитати є елементами художньої творчості. Десятки, якщо не сотні цитат складають культурний багаж сучасної людини.
Виникає справедливе запитання: а що ж далі? Тут слід прислухатися до слів Д. Лихачова: «Мистецтво на межі XXI століття не закінчується, воно вступає в перехідний період хаосу, а хаос завжди народжує нове».
Герой літератури постмодернізму — людина, яка загубилася в повсякденному бутті, утратила зв’язок із Всесвітом, гостро переживає власну відчуженість і втрату духовних орієнтирів. Вона не відає, куди йти, у що вірити, навіть про що думати й що відчувати, оскільки її думки й почуття здеформовані під впливом трагічної дійсності. Постмодернізм в образно-символічній формі відтворює загальній абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв’язків у світі, падіння людства в безодню, де немає шансів на спасіння.
Надзвичайної актуальності в літературі постмодернізму набув прийом естетичної гри. Гра письменників з реаліями буденності та літературними архетипами (прообразами) порушує глибинні зв’язки. У багатьох творах життя постає страшним театром, якимось апокаліптичним карнавалом. Літературна гра дає можливість переосмислити дійсність, більше того — переграти певні ситуації, щоб знайти відповіді на складні питання. А коли гра поєднується зі сміхом, вона перетворюється на протистояння загальному абсурду. Відомий теоретик і практик постмодернізму У. Еко вважає, що, «коли вже минуле неможливо знищити, оскільки його знищення веде до німоти, його слід переосмислити іронічно, без наївності», позбавляючи людину страху від жахливого буття.
Сюжет у постмодерністських творах, як правило, розпадається на велику кількість мікросюжетів, відступів, коментарів тощо.
Характерною ознакою постмодернізму є поєднання комічного й фантастичного. Пародія, гротеск, художнє передбачення допомагають авторам оволодіти логікою абсурду, зазирнути за межу реального, протиставити суцільному хаосу «сміх життя».
Нерідко представники постмодернізму застосовують елементи різних напрямів і течій — реалізму, натуралізму, «потоку свідомості», експресіонізму, сюрреалізму та ін., які активізують пошук засобів боротьби з трагічністю буття.
Постмодернізм розвивається в жанрах фантастичної притчі, роману-сповіді, антиутопії, оповідання, міфологічної повісті, соціально-філософського й соціально-психологічного роману та ін. Жанрові форми можуть поєднуватися, відкриваючи нові художні структури.
У другій половині XX ст. активізується жанр наукової фантастики, який у своїх кращих зразках поєднується з прогностикою (прогнозами на майбутнє) та антиутопією.
У цей період у прозі, поезії, драмі посилюється тенденція до поглиблення інтелектуалізму. Інтелектуалізація літератури другої половини XX ст. виявляється в посиленні уваги до складних філософських проблем (людина й світ, природа й цивілізація, техніка й культура, прогрес і мораль тощо), а також у схильності персонажів, оповідача, ліричного героя до розумових рефлексіи, самоаналізу, у розбитті драматизму процесу мислення, у тяжінні до певних розумових абстракцій. Розвиток і протиборство ідей, понять стає рушійною силою сюжету. У цей період інтелектуалізм визначив розвиток притчі, філософського роману, драми ідей, філософської лірики.

2. Аналіз сучасних часописів та альманахів
На жаль, сьогодні не кожна бібліотека має у своїх фондах достатньо творів сучасних українських письменників. Ця література може подобатися чи не подобатися. Проте вона є. Щоб існування літератури було повним, її треба читати, про неї треба говорити й писати. Тому джерелами ознайомлення з нею можуть стати часописи «Сучасність», «Київ», «Березіль», «Дніпро», «Україна», «Вітчизна» та ін. Для детального ознайомлення із сучасним літературним процесом України, його напрямами та течіями варто скористатися літературознавчими матеріалами, що друкуються на сторінках видань «Літературна Україна», «Дивослово», «Культура і життя», «Слово і час», «Українська мова і література в школі», «Дзеркало тижня» тощо.

Сучасні часописи та альманахи

Назва	Статус	Спрямування
«Вітчизна»	Літературно-художній та громадсько-політичний місячник Спілки письменників України	Найстаріший провідний часопис українських письменників. Створений у січні 1933 р. в Харкові під назвою «Радянська література». Друкує літературну критику, публіцистику
«Хроніка-2000»	Український культурологічний альманах	Завдання — відновити історичну справедливість. Головний редактор — Юрій Буряк. Виходить 4 рази на рік
«Київ»	Літературно-художній та громадсько-політичний збірник	Новий, часом несподіваний погляд на нашу історію та видатні постаті націє- й державотворення. Зберіг щомісячний вихід, кольорові художні сторінки, усі жанри
«Дзвін»	Літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис	Національної спілки письменників України Містить статті про письменників, критиків, літературознавців, перекладачів, бібліографів, фольклористів, а також про літературні течії, об’єднання, музеї, видавництва, періодичні видання, альманахи тощо
«Сучасність»	Література, наука, мистецтво, суспільне життя. Часопис незалежної думки	Є містком між українськими представниками літературної творчості в Україні та поза її межами, пробуджує наукову й творчу думку в Україні та висвітлює діяльність культурних сил діаспори
«Слово і час»	Журнал теорії, історії й критики літератури	Друкує статті й розвідки з питань теорії й історії української літератури, компаративістики, зарубіжних і слов’янських літератур, текстології, літературного джерелознавства, літературної критики
«Дніпро»	Щомісячний літературно-художній та громадсько-політичний ілюстрований журнал	Надзавдання діяльності видання — пошук і пропагування творчості українських здібних письменників — творців сучасної української літератури. Почав виходити 1927 р. в Харкові під назвою «Молодняк». Головними редакторами були: П. Усенко, А. Малишко, М. Руденко, 0. Підсуха, Д. Ткач, І. Стативка, Ю. Мушкетик, В. Бровченко, В. Коломієць, з 1984 р.— М. Луків
«Нова проза»	Альманах сучасної української літератури	Це нова сучасна проза, проза, що твориться новим поколінням, «Гаряча десятка» найінтригуючих текстів сучасної України: Андрухович «12 обручів», Іздрик «Воццек», Прохасько «Непрості», Жадан «Порно», Бондар «Масскульт», Кононенко «Імітація» та ін.
«Березіль»	Недержавний літературно-художній та суспільно-політичний часопис	Єдиний україномовний журнал такого спрямування на Слобожанщині. Видається з 1956 р. (до 1991 р. виходив під назвою «Прапор»). Співзасновники: Спілка письменників України та трудовий колектив редакції. Основні розділи: публіцистика, художня література, критика, сатира, гумор. Початкова мета: популяризація кращих зразків красного слова літераторів і журналістів Слобожанщини й України
«Берегиня»	Всеукраїнський народознавчий часопис	Народознавчий квартальник,що висвітлює історію,звичаї, традиції українського народу. Журнал взяв на себе сміливість репрезентувати найголовніші напрямки народознавчих студій: звичаї й обряди, вірування і світогляд, повсякденні форми моралі та філософії, звичаєве право тощо
Сучасна українська драматургія	Альманах	Друкують твори як відомих, так і авторів-початківців, яких об’єднує Всеукраїнський благодійний фонд «Гільдія драматургів України». Завдання — відродити українську сучасну драматургію
«Всесвіт»	Літературно-художній та громадсько-політичний журнал	Це найстаріший український літературний журнал, який видається від січня 1925 р., заснований видатними українськими письменниками Василем Елланом-Блакитним та Миколою Хвильовим і художньо редагований Олександром Довженком. За 80 років свого існування часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв’ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу
ЛітАкцент	Альманах	Видання, покликане бути провідником у світі сучасного письменства. Фаховий погляд на проблеми розвитку сучасної літератури (української та світової), критичні відгуки на книжкові новинки, а також серія інтерв’ю з популярними письменниками
«Літературна Україна»	Газета письменників України	Єдина й найдавніша газета, відома своєю високою громадянською позицією й відстоюванням національних ідеалів. Довкола видання гуртується національна творча еліта. Заснована 1927 р. в Києві. Протягом 1941-1942 рр. виходила в Харкові, Луганську, Уфі, Москві й називалася «Література і мистецтво». Із 1945 р.— знову «Літературна газета», а з 1962 р.— «Літературна Україна». Обов’язки головного редактора газети виконували Б. Коваленко, І. Ле, П. Усенко, І. Кочерга, Л. Новиченко, А. Хижняк, Д. Цмокаленко, П. Загребельний, І. Зуб, В. Виноградський, А. Хорунжий, П. Перебийніс, Б. Рогоза, В. Плющ. На її сторінках друкують інформацію про творчу діяльність письменства України, нові літературні твори, критичні статті та рецензії

VII. Підбиття підсумків
Бесіда з учнями
• Назвіть визначальні риси постмодернізму. (До визначальних рис постмодернізму слід віднести поєднання різних стильових
тенденцій, частково опозиційність, універсальність проблематики, позачасовість і позапросторовість зображення, епатажність, зміну функцій автора та героїв, прагнення поєднати істини різних культур; іронічність, пародійність тощо)
• Чи існує сучасна українська література?
• Чи можна вважати сучасну українську поезію новаторською?
• Якою є сучасна українська проза?
• Якою мовою пишуть сучасні українські письменники?
• Постмодернізм — смерть літератури чи відкриття нової літературної доби?
• Які тенденції розвитку сучасного літературного процесу в Україні? (Чітко окреслилися основні тенденції розвитку сучасної української літератури:
1. Розвиток літературно-мистецьких і гуманітарних часописів в умовах свободи творчого самовиявлення («Основа», «ї», «Вежа», «Кур’єр Кривбасу» та ін.).
2. Повернення до літературного життя творів раніше заборонених авторів різних періодів української літератури.
3. Співтворчість у єдиному літературному контексті авторів вітчизняних і діаспори.
4. Співіснування різних мистецьких течій, шкіл, напрямів.
5. Подолання тематичної «неповноти» літератури, спроби вийти у світовий контекст, віддаючи належне глобальним проблемам людства й конкретної людини)

IX. Домашнє завдання
Написати реферат на одну із запропонованих тем: «Мотиви сучасної української поезії»; «Здобутки сучасної української прози»; «Творчі пошуки сучасних українських драматургів»; «Особливості мови творів української літератури кінця XX — початку XXI ст.»; «Постмодерні групи кінця XX ст.».