ПРОСВІТНИЦЬКА ІДЕЯ ОБ'ЄДНАННЯ ЛЮДСТВА В ОДІ «ДО РАДОСТІ» ЙОГАННА КРІСТОФА ФРІДРІХА ШИЛЛЕРА. ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості» Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера. Зарубіжна література

Перебіг заняття Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості» Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера. Зарубіжна література

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ

Німецький поет, драматург, історик і філософ Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер увійшов до історії світової літератури як один із найяскравіших представників німецького просвітницького руху. Шиллер був палким борцем проти будь-якої тиранії та пригнічення людини, «благородним адвокатом людства», «видатним поетичним генієм». У його грудях билося гаряче серце, що не могло миритися з обставинами, у яких жив митець. Усвідомлення неможливості ствердження просвітницьких ідеалів у сучасній йому дійсності наклало трагічний відбиток на життя поета.

Ні, для моїх високих ідеалів
Сторіччя поки не дозріло.
Я громадянин тих століть,
Що прийдуть,—

писав Ф. Шиллер про себе.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Експрес-опитування

Назвіть хронологічні межі доби Просвітництва.
Які ідеї були провідними у Просвітництві?
Опишіть роль літератури у ХVIII ст.
Назвіть найвідоміших просвітників.
Якою була роль Й. В. Ґете в розвитку ідей Просвітництва?
Виразно прочитайте вірші Ґете «Травнева пісня» та «Прометей» (один за вибором), визначте мотиви поезії, зв’язок із фольклором; висловіть своє ставлення до проблем, порушених автором у творі.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ

1. Міні-лекція

— Біографія Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера дуже насичена й цікава. Він був чудовим драматургом, поетом, видатним представником романтизму. Крім того, Шиллер був військовим лікарем. Його можна вважати творцем національної літератури Німеччини Нового часу. Також Шиллер був знавцем історії, теоретиком мистецтв, філософом. Золотий фонд драматургії не був би повним без творів митця, популярних не тільки в Німеччині, а й у всій Європі.
За спогадами Ґете, «він був величний у розмові за чайним столом, і так само величним був би він, безперечно, і в державній раді. Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту думки. Усі свої великі плани він творив вільно. Це справжня людина. <…> Статура його, постава, хода, навіть кожен його рух були сповнені гордості. І лише очі в нього були ніжними. І талант його був таким же, як його зовнішність. Він сміливо брався за сюжет, досліджував його звідусіль, розглядав з усіх боків». Сучасниця Шиллера, Г. Герц, згадувала: «Був високим на зріст. Верхня частина його обличчя вражала одухотвореністю, хоча його блідість та рудувате волосся дещо псували загальне враження. Під час розмови його обличчя пожвавлювалося, на щоках проступав легкий рум’янець, а в блакитних очах з’являвся блиск, і тоді весь його образ набував гармонії».
Фрідріх Шиллер народився в місті Марбах-на-Неккарі 1759 р. Його батько був полковим фельдшером, а мати — донькою сільського булочника. У незаможній родині переважала атмосфера релігійності. Першу освіту хлопчик здобув у латинській школі Людвіґсбурга, куди потрапив завдяки пасторові містечка Лорха 1764 р. За розпорядженням герцога Вюртемберзького Фрідріха зарахували до військової академії. В академії, за словами Шиллера, з людей намагалися зробити каміння. Юний Фрідріх ніяк не міг підкоритися безглуздій муштрі. Уся система навчання тут була спрямована на те, щоб виховати безвільних, позбавлених власної думки людей. За найменшу провину карали різками, саджали на гауптвахту.
У своїх мріях Фрідріх Шиллер бачив себе священиком. Але спробувати себе в цій сфері йому не вдалося, оскільки він вивчав юриспруденцію. Уже пізніше, 1776 р., він перейшов на медичний факультет. Шиллер згадував: «Доля жорстоко терзала мою душу. Через печальну похмуру юність вступив я в життя, і безсердечне, безглузде виховання гальмувало в мені легкі, прекрасні порухи перших народжуваних чуттів…» Рятували лише захоплення літературою та власна творчість.

Фрідріх Шиллер

Перший твір Шиллера — оду «Завойовник» — було опубліковано в журналі «Німецькі хроніки». Двома роками раніше він одержав диплом і здобув першу професію — військового лікаря. Не менш цікава подія сталася 1781 р., коли він уперше видав за позичені гроші драму «розбійники». П’єса вийшла друком без підпису, проте ім’я автора одразу стало відомим. 13 січня 1782 року на сцені Мангеймського театру (у сусідньому курфюршерстві Пфальц) відбулася прем’єра трагедії. Шиллер потайки відвідав цю тріумфальну прем’єру: за весь час існування театру такого успіху не мала жодна п’єса, до того ж на афіші вперше було написане ім’я автора. Пізніше, у революційні роки, письменник дістав за цей твір звання Почесного громадянина Франції. Тріумф «Розбійників» пояснювався насамперед їхньою актуальністю: у цій трагедії глядачі знайшли відповіді на багато питань сучасності. 1783 року, за чергову спробу потрапити на поставлену за його власною драмою виставу, Шиллера заарештували. Про другу поїздку Шиллера до Мангейма повідомили герцога, так само як і особливо уїдливі цитати із «Розбійників». За самовільний від’їзд Шиллер мусив сплатити «штраф» — двотижневий арешт. До того ж отримав наказ у майбутньому нічого не писати, окрім медичних трактатів.
Шиллер прийняв відчайдушне рішення — втекти з Вюртемберґа до Мангейма. У ніч на 23 вересня 1782 року, скориставшись сум’яттям пишних святкувань на честь російського цесаревича Павла Петровича, Фрідріх разом із другом, музикою Штрайхером, залишив Штутґарт та оселився у Беєрбаху під чужим ім’ям у маєтку знайомої.
Керівник княжої трупи, дипломатичний барон фон Дальберґ, не поспішав підтримувати молодого автора, який опинився в ролі політичного втікача: тільки 1783 року він уклав з Шиллером трирічний контракт на постановку трьох нових п’єс. Дві з них — «Змова Фіаско у Генуї» та «Підступність і кохання» — було поставлено на сцені (1784). Робота над третьою — історичною трагедією «Дон Карлос» — тривала кілька років і була завершена вже після того, як митець залишив Мангейм.
Письменник часто жив надголодь, працював ночами. Від боргової в’язниці Шиллера врятував господар квартири — муляр, який віддав поетові всі свої заощадження.
Повернутися до Мангейма Фрідріхові вдалося лише 1784 р. Тоді ж він почав підготовку до постановки нових п’єс, завдяки яким зажив слави першого драматурга країни. Незважаючи на те що його перебування в Мангеймі стало легальним, він вирішив переїхати спочатку до Лейпциґа, а потім — до невеликого села Лошвіц.
1790 року Шиллер побрався із Шарлоттою ленґефельд із родини зубожілих дрібнопомісних дворян. Оскільки поет не любив публічних урочистостей, то свідками церемонії вінчання в тихій сільській церкві були лише сестра й мати нареченої. Одруження не принесло Шиллерові ані спокою, ані статків: щоб прогодувати себе й молоду дружину, він мусив працювати по 14 годин на добу.
1791 року письменник занедужав на туберкульоз, через що відмовився від читання лекцій; і доти нестійке матеріальне становище родини було зруйноване остаточно. рятували лише добрі друзі, які допомагали йому протягом усього життя.
Потоваришувавши з Ґете, він разом із новим другом започаткував Веймарський театр, творчо змагалися в написанні балад. Шиллер переїхав до Веймара. Відчуваючи дефіцит знань, поглиблено вивчав філософію, естетику й історію. результатом такої скрупульозної роботи стала «Історія відпадання Нідерландів», завдяки якій Шиллер покращив у дослідницьких колах свою репутацію вченого. Його переїзд до Єни був пов’язаний з отриманням завдяки друзям звання екстраординарного професора історії та філософії. 1799 року Шиллер розпочав роботу над «Історією Тридцятирічної війни».
Помер письменник навесні 1805 року.

2. Сприйняття творів інших видів мистецтва

На майданчику перед будинком Національного театру в місті Веймарі височіє пам’ятник: на гранітному постаменті — двоє, що простували поряд — у житті недовго, а у безсмерті — вічно, і досі дивляться у глибину століть: неосяжний Ґете і мовчазний Шиллер.

Який із пам’ятників, споруджених на честь Ф. Шиллера у світі, подобається вам найбільше? Чому?

3. Повідомлення

— Фрідріх Шиллер увійшов до історії німецької літератури як «спадкоємець» руху «Буря й натиск», проте його творчість не можна вважати відлунням творчості штюрмерів (представників руху «Буря й натиск»): він чимало засвоїв, але чимало й відкинув із того, що було накопичено поколінням 1770-х років. Отже, у його творчості узагальнено ідею протесту бюргерської молоді проти духовного гніту та поличної тиранії.
Поет розмірковував над багатьма проблемами. Його тепер не задовольняв колишній герой — бунтар-одинак. Він утвердив тип нового героя, здатного дбати про інтереси усього людства.
1794 року, повернувшись із мандрівки, Шиллер удруге зустрівся зі своїм видатним сучасником Й. В. Ґете (перша зустріч — 1788 р.). Відтоді й почалася їхня дружба. Незважаючи на діаметральну протилежність, вони листувалися, гостювали один в одного. Шиллер розповідав Ґете свої творчі задуми, обмірковував найменші дрібниці своїх п’єс. Більше того: вони разом написали цикл сатиричних епіграм «Ксенії», що викликав справжню бурю довкола імен обох авторів. Ґете подарував Шиллерові кілька тем для творів (балада «Івікові журавлі», драма «Вільгельм Телль»). Усі пізні п’єси митця побачив Веймарський театр, яким Шиллер беззмінно керував 26 років.
Новою весною називав Ґете свою дружбу із Шиллером. «Справжнім щастям для мене було те, що я мав Шиллера,— згадував він.— Хоча наші натури були різними, однак ми прагнули того самого, і це налагоджувало між нами настільки тісні взаємини, що, по суті, один з нас не міг “жити без іншого”». Певно, під впливом дружби з Ґете Шиллер після кількох років перерви знову повернувся до поезії. Восени 1795 р. з’явилася низка нових віршів: «Поезія і життя», «Голос в ярмі» та ін. Протягом 1792-1799 рр. Шиллер створив трилогію «Валленштейн».
1797 року письменник придбав невеличкий флігель на тихій, спокійній околиці Єни. Тут він написав свої знамениті балади: «Нурець», «Івікові журавлі», «Полікратів перстень» тощо, у яких оспівував сильних духом героїв. 1799 року Шиллер розпочав роботу над трагедією «Марія Стюарт», у якій засуджував деспотизм королівської влади, викривав ханжество і лицемірство англійських протестантів та їхніх ворогів — католиків. Драматург натякав на те, що влада, яка тримається на крові й насильстві, несправедлива. Захоплений роботою, поет почувався краще. Незабаром він завершив драму «Орлеанська діва», в основу якої було покладено події далекого XV ст. Вершиною творчості Ф. Шиллера стала його остання драма — «Вільгельм Телль» (1804).

4. Складання опорного конспекту

За прослуханими міні-лекцією вчителя та повідомленням однокласника складіть опорний конспект.

Очікувана відповідь

Періоди творчості Ф. Шиллера:

І період (1776-1789) — «штюрмерський»;
ІІ період (1787-1805) — «веймарський».

Ф. Шиллер — драматург, лірик, прозаїк

Драматург

Лірик

Прозаїк

Усього 11 драм.

I період: «Розбійники», «Підступність і кохання».

II період: «Орлеанська діва», «Марія Стюарт», «Вільгельм Телль»

I період. Головні мотиви — щасливе майбутнє, любов. Ода «До радості».

II період. Головні мотиви — ідеалізація античності як символу краси, радості, кохання. «Боги Греції», 1797 рік — «рік балад»: «Нурець», «Полікратів перстень», «Рукавичка»

Дві новели, роман «Духовидець», нариси

6. Аналіз літературного твору

Прочитайте оду «До радості» Ф. Шиллера. Який уособлений, символічний образ перебуває в центрі поезії? чому автор замінив ним образ свободи?
Як побудований цей поетичний твір?
Який ідеал людини, людського співіснування змальовано в цій поезії?

7. Сприйняття творів інших видів мистецтва

Текст Гімну Євросоюзу є частиною вірша Фрідріха Шиллера «До радості», написаного 1785 р. Майже через 30 років Людвіґ ван Бетховен створив музику, яка стала частиною його Дев’ятої симфонії. Українську оду «До радості» перекладав, зокрема, Микола Лукаш.

Послухайте оду «До радості» як Гімн Євросоюзу.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Постановка та розв’язання проблемного питання

Чому в чинному варіанті Гімну Євросоюзу звучить лише музика? (Задля рівноправ’я мов.)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

1. Заключне слово

— Як ми бачимо, мрія всіх письменників-просвітників, поміж яких і Ф. Шиллер,— ідеальне суспільство, побудоване на засадах Розуму, Добра та Справедливості. Минули століття, але вона досі залишається мрією. І нам, і прийдешнім поколінням доведеться розв’язувати серйозні проблеми, але головне — щоб люди мали добру волю та прагнули здійснити свої віковічні мрії.

2. Інтерактивний прийом «Мікрофон»

Прокоментуйте висловлювання Ф. Шиллера: «Слід служити своїм сучасникам, бути тим, чого вони потребують, а не тим, що вони схвалюють».

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: уміти розповідати про Ф. Шиллера та його творчість; вивчити напам’ять оду «До радості».

Творче: скласти свій варіант Гімну Євросоюзу, враховуючи сучасні реалії.

ДО РАДОСТІ
Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода,
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.
Кого доля ощастила
Тим, що другові він друг,
Кого любить лада мила,—
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею —
Йди у іншу сторону.
Радість — всесвіту пружина,
Радість — творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває,
Невідомі мудрецям.
Переклад М. О. Лукаша