«Книга пісень» Г. Гейне («На півночі кедр одинокий…», «Коли розлучаються двоє…»): особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи (образи, мотиви, символи, жанрові ознаки пісні та ін.). Утілення високого почуття кохання у віршах митця. Особливості поетичної мови творів. Зарубіжна література
Перебіг заняття «Книга пісень» Г. Гейне («На півночі кедр одинокий…», «Коли розлучаються двоє…»): особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи (образи, мотиви, символи, жанрові ознаки пісні та ін.). Утілення високого почуття кохання у віршах митця. Особливості поетичної мови творів. Зарубіжна література
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання. Виразне читання напам’ять
- Складіть літературний портрет Г. Гейне.
- Виразно прочитайте напам’ять вірш Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною…» за складеною партитурою. (Коментар. Можна провести як конкурс на найкращого декламатора.)
III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ
Лірика — особливий різновид літератури, де здебільшого зображено внутрішнє життя людини. На відміну від епічного та драматичного, ліричний образ спочатку впливає емоційно — на почуття, настрій, а вже потім — на думки читача. Одна з основних ознак ліричного твору — відображення життя через сприйняття його ліричним «я». Якщо основою епічного твору є зображення об’єкта, то лірика пов’язана із суб’єктом: ліричні твори — найсуб’єктивніші витвори мистецтва.
Ліричний герой — друге ліричне «я» поета, його художній двійник, образ тієї людини, думки й переживання якої висловлює автор. ліричний герой є близькою авторові людиною, це певною мірою і авторська особистість, і водночас — узагальнюючий характер.
«Розповісти можна прозою; повідомити можна гарною публіцистичною мовою. Але викликати захоплення, змусити завчити, затвердити на все життя думку можуть тільки вірші»,— сказав поет М. Асєєв. І в цьому ми переконаємося, ближче познайомившись із поезією Г. Гейне.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ
1. Компаративний аналіз поетичного твору
- Порівняйте різні переклади й переспіви вірша Г. Гейне «На півночі кедр одинокий…». Який переклад вам сподобався найбільше? Чому?
- Який із віршових розмірів перекладів ближчий до оригіналу?
2. Коментар
— Вірш Г. Гейне «На півночі кедр одинокий…» можна вважати зразком романтичної поезії. через образи природи автор передає свої почуття. Ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поету зі своєю коханою. Здавалося б, ми читаємо про звичайні події з життя людини. Але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському оточенні. Перед нами постають образи — символи самотності.
У німецькій мові сосна — чоловічого роду, тому вірш усе-таки про сосну й пальму. Щоб зберегти зміст, українські перекладачі дібрали слово кедр (близький родич сосни). М. Лермонтов змінив тему та надав віршу більш трагічного й узагальненого змісту — замість теми нещасливого кохання, суму за коханою з’являється мотив самотності взагалі.
Але більше за всіх, здається, зберіг задум німецького поета Леонід Первомайський: він вдало показав самотність чоловіка, його сум за жінкою, яка могла б (сподівався він) розділити з ним радість життя, піднести його дух… «Справжня символіка там, де окреме є часткою більш загального…» — відзначав письменник.
3. Сприйняття творів інших видів мистецтва
- Розгляньте репродукцію картини І. І. Шишкіна «На півночі дикій», порівняйте з мотивами поезії Г. Гейне «На півночі кедр одинокий…». (Шишкін зобразив сосну нічної пори. Дерево самотнє, дрімотне. Тьмяне світло місяця вихоплює сосну з темряви ночі. Рослина ніби напружена, ніби мріє…)
- Прослухайте аудіозапис народної пісні на слова вірша Г. Гейне «Коли розлучаються двоє…», обміняйтеся враженнями.
4. Коментар
— Центральна тема вірша «Коли розлучаються двоє…» — тема розлуки, прощання. Відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо якщо йдеться про нерозділене кохання. Ліричний герой любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю.
Ми говорили про два сильних аспекти в поезії Г. Гейне. Це ліричний та сатиричний. Послухаймо ще один вірш — пролог до прозаїчного твору «Подорож на Гарц».
У цьому вірші повною мірою виявляється знаменита іронія митця. Поет сміється над «порядним товариством», «вищим світом» — причепуреним, у блиску прикрас, але лицемірним, зрадливим, захопленим «тугими гаманцями». Навіть їхні почуття здаються ліричному героєві фальшивими, надуманими, без серця. Тому замість людей називає предмети їхнього одягу — «білі глянцеві манжети, чорні фраки і панчохи» та дії — «ніжна мова, поцілунки». До речі, у літературі такий художній засіб називається метонімією (назва характерної частини чогось у значенні цілого). За допомогою двох-трьох таких деталей письменник змальовує яскравий портрет «вишуканого товариства». У другій частині вірша поет вустами свого ліричного героя висловлює мрію про вільне життя серед прекрасної природи, про справжні, не фальшиві почуття. Останні чотири рядки сконцентровано виражають романтично забарвлений конфлікт ліричного героя та світу.
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ
1. Заключне слово
— Отже, «Книга пісень» Г. Гейне — це лірична сповідь закоханого нещасливого героя, який страждає не лише від нерозділених почуттів, а й від недосконалості світу. У його віршах відчутні фольклорні мотиви, що виражаються в народнопоетичних символах, пісенності та мелодійності.
2. Інтерактивний прийом «Мікрофон»
- Завершіть речення: «Ліричний герой Гейне — це…».
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: навчитися виразно читати, аналізувати поезії Г. Гейне. Індивідуальне: підготувати повідомлення про Дж. Ґ. Н. Байрона та сучасну йому добу.
Творче: підготувати монолог-інсценування від імені письменника.
| Переклад Л. С. Первомайського | Переклад М. Т. Рильського | Перевод М. Ю. Лермонтова |
| Самотній кедр | На півночі кедр | На севере диком стоит |
| на стромині | одинокий | одиноко |
| В північній стоїть | В холодній стоїть | На голой вершине сосна. |
| стороні, | вишині, | И дремлет, качаясь, |
| І кригою, й снігом | І сніжною млою | и снегом сыпучим |
| критий, | повитий, | Одета, как ризой, она. |
| Дрімає і мріє вві сні. | Дрімає і мріє вві сні. | И снится ей всё, что |
| І бачить він сон | Він мріє про пальму | в пустыне далёкой, |
| про пальму, | чудову, | В том крае, где солнца |
| Що десь у південній | Що десь у східній землі | восход, |
| землі | Самотньо і мовчки | Одна и грустна на утёсе |
| Сумує в німій самотині | сумує | горючем |
| На спаленій сонцем | На спаленій сонцем | Прекрасная пальма |
| скалі. | скалі. | растёт. |
| Переклад М. П. Старицького | Переклад С. В. Руданського | Переклад М. О. Упеника |
| На півночі млистій, в заметах у кризі, Один собі кедр дріма, Куняє у срібній, пуховистій ризі,— В яку його вбрала зима. І марить той кедр про південь блискучий, Де мліє палка сторона, Де теж в самотині, в пустелі пекучій, Красується пальма сумна. | Стоїть сосна одинока На голій вершині, І під снігом на півночі Сниться сиротині Все полудень ясний, теплий, Долина глибока, Та джерела живучії, Та пальма висока. | На півночі дикій стоїть в самотині На голій вершині сосна, І тихо дрімає, і снігом сипучим, Як ризою, вкрита вона. І мариться їй, що в далекій пустині, Де сонце встає золоте, Одна і сумна на камінні горючім, Красуючись, пальма росте. |
Ein Fichtenbaum steht
einsam
Im Norden auf kahler
Hoh’.
Ihm Schlafert;
mit weiBer Decke,
Umhullen ihn Eis und
Schnee.
Er Traumt von einer
Palme,
Die, fern im Morgenland,
Einsam und schweigend
trauert
Auf brennender
Felsenwand.
КОЛИ РОЗЛУЧАЮТЬСЯ ДВОЄ…
Білі глянцеві манжети,
Чорні фраки і панчохи,
Ніжна мова, поцілунки,—
Ох, коли б їм серця трохи!
Серця в груди, і в те серце
І любові, і страждання.
Ох, мене вбиває щебет
Про фальшивий біль кохання.
Хочу я податись в гори,
Де хати на кручах мліють,
Де зітхають вільно груди,
І вітри на волі віють.
Хочу я податись в гори,
Де стоять стрункі смереки,
Мчать струмки, птахи співають,
Хмари в світ пливуть далекий.
Прощавайте, пишні зали,
Пишні фраки, пишні дами!
Хочу я податись в гори —
І сміятися над вами.
Переклад Л. С. Первомайського
«Книга пісень» Г. Гейне («На півночі кедр одинокий…», «Коли розлучаються двоє…»): особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи (образи, мотиви, символи, жанрові ознаки пісні та ін.). Утілення високого почуття кохання у віршах митця. Особливості поетичної мови творів. Зарубіжна література
Повернутися на сторінку Зарубіжна література