Українсько-московський договір 1654 р. Воєнні дії в 1654–1655 рр., Історія України
Хід заняття Українсько-московський договір 1654 р. Воєнні дії в 1654–1655 рр., Історія України
І. Актуалізація опорних знань
Евристична бесіда
1. Охарактеризуйте становище Української козацької держави у 1653 р.
2. Як на ваш розсуд, що спонукало Богдана Хмельницького звернутися по допомогу до Московської держави?
ІІ . Мотивація навчальної діяльності
Таким чином, московський цар став популярним кандидатом на роль покровителя України. Як уже нам відомо, з початку Національно-визвольної війни Хмельницький умовляв царя в ім’я спільної для них православної віри прийти українцям на допомогу. Але Москва реагувала надзвичайно обережно. Зазнавши тяжких втрат у недавній війні з Польщею, московити вважали за краще почекати, доки козаки й поляки не виснажать одне одного, і вже тоді вдаватися до відповідних дій. Проте у 1653 р., коли українці стали погрожувати тим, що віддадуть перевагу оттоманському варіанту, російський уряд не міг більше зволікати з рішенням.
ІІІ . Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Робота з документами
Документ 1. Із грамоти царя Олексія Михайловича Богданові Хмельницькому про згоду взяти Україну під захист (22 червня 1653 р.)
«І ми, великий государ, увірувавши в Бога благою ревністю і побажавши, аби християнська віра у вас не перевелася, але таки виповнювалася і великого пастиря Христа Бога нашого стадо примножувалося, як каже: і буде єдиним стадо і єдиний пастир, — дозволили вас прийняти під нашу царської величності високу руку, тим то й не будете ворогом хреста Христового для притчі і хули. А ратні наші люди за нашим царської величності указом збираються і до ополчення готуються. І для того надіслали ми, великий государю, до вас стольника нашого Федора Обросимовича Лодиженського, щоб вам, гетьману, і всьому Запорізькому війську наша царська милість була відома. І прислали б до нас, великому государю до нашої царської величності, посланців своїх, а ми, великий государ наша царська величність, надішлемо до вас наших царської величності думних людей».
Завдання
1. Як ви вважаєте, що спонукало російського царя відгукнутися на пропозицію Б. Хмельницького?
2. Як про це сказано в документі? А чи так це було насправді? Сформулюйте свою думку з цього питання.
В останні дні 1653 р. московське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним зустрілося з гетьманом, його полковниками та генеральним штабом Війська Запорозького в Переяславі, неподалік від Києва.
18 січня 1654 р. Хмельницький скликав раду козацької верхівки, на якій було ухвалено остаточне рішення про перехід України під зверхність царя.
При опрацюванні питання про Переяславську раду учні знайомляться з документами та ілюстрацією «Переяславська рада».
Документ 2. М. Аркас про Переяславську раду
«…І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звістка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну прислати військо. Посли московські — боярин Бутурлін, окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 2 00 стрільців приїхали у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський полковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина з усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об 11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська… Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати і від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до присяги. Гетьман зі старшиною домагався, щоб посли московські присяга ли за царя, що він вольності й порядки України порушати не буде й ворогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказали, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьмана і старшину. Не знали, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір’ї… Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо буде вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі московської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізніше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умовляться про українські порядки…» (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991. — С. 70–71)
Завдання
1. Використовуючи документ та ілюстрацію, складіть розповідь про перебіг подій на Переяславській раді в січні 1654 р.
2. Як ви вважаєте, чому Хмельницький і старшина, незважаючи на відмову московських послів, склали присягу?
Документ 3. Із повідомлень українського шляхтича Павша
«Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві… Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі…
Тамтешні міщани, нерадо прийнявши московітів, роз’їхалися по різних містах і містечках… Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому…
Сповіщаю, що Кропив’янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві… Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Переяславі… Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було наказано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від депресії того ж дня… Кияни теж цьому були противні та не хотіли йти до церкви, але їх, наче бидло, гнали козаки до присяги… Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, а після присяги дуже її лаяли. Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духівництво… Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зноситися з Хмельницьким, не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава, і серед тієї України стався розкол». (Власов В. Історія України. 8 клас.: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 131)
Завдання
1. Зіставте інформацію, викладену в обох документах про хід Переяславської ради.
2. Чому серед населення України не було одностайності у сприйнятті подій в Переяславі?
3. Як ви вважаєте, яке значення мала Переяславська рада для України і для Москви?
Таким чином, у Переяславі було узгоджено принципові засади майбутнього договору (антипольський військовий союз України та Росії, протекторат московського царя над Україною, збереження основних прав і вольностей Війська Запорозького) і здійснено усний акт присяги. У березні 1654 р. у Москві козацька делегація передала на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів, спрямованих на збереження української автономії. Після двотижневих переговорів сторони підписали договір. Кількість статей було зменшено до 11, які затверджувалися царською грамотою. Цей українсько-російський договір увійшов в історію під назвою «Березневі статті», або «Статті Б. Хмельницького».
Словникова робота
Протекторат — форма залежності, за якою одна держава перебирає здійснення зовнішніх відносин іншої держави, це нерідко призводить до втручання й у внутрішні справи.
Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах загальнодержавного закону.
Конфедерація — союз самостійних держав, створених з певною метою.
Робота з документом
Документ 4. З «Привілеїв Війську Запорозькому», наданого російським царем Олексієм Михайловичем (27 березня 1654 р.)
«То ми, великий государ, підданого нашого Богдана Хмельницького і все наше Військо Запорозьке пожалували — веліли їм бути під нашою, царського величества, високою рукою, згідно з давнішими їх правами і привілеями, даними їм від королів польських і великих князів литовських, і тих прав і вольностей нічим нарушати не веліли. Судитися веліли їм у своїх старших по давніших правах їх, а наші царського величества бояри і воєводи в їх військові суди мішатися не будуть. Число Запорозького війська, за їх власним проханням, веліли ми означити в 60 000 реєстрових, і щоб завжди се число було повне. А коли б волею Божою прийшла гетьманові смерть, ми, великий государ, лишили Запорозькому Війську вибрати гетьмана самим між собою, по давньому звичаю, а кого виберуть гетьманом, про те писати до нас, великого государя; а той нововибраний гетьман аби вчинив присягу нам, великому государю, при тім, кого ми вкажемо. Також маєтків козацьких і земель, які вони мають для прожитку, від них і від дітей удів, які зостаються по козаках, ми не веліли відбирати, а бути при них по-давньому. А коли почнуть приходити у Військо Запорозьке до гетьмана Богдана Хмельницького посли з котрихось пограничних держав з чимось добрим, ми, великий государ, таких послів гетьманові лишили приймати й відправляти, а нам, великому государеві, зараз писати про все: з яких держав і в яких справах ті посли були прислані і з чим відправлені. А коли б якісь посли були прислані від когось з якоюсь справою, противною нам, великому государеві, — таких послів війську затримувати і також зараз писати про них до нас, а без нашого указу назад їх не пускати. А з турецьким султаном і польським королем без нашого указу зносин не мати.
…Богданові Хмельницькому, гетьманові, і всьому Війську Запорозькому бути під нашою високою рукою… Служити нам. Всякого добра шукати і на наших неприятелів, куди їх буде наш государський наказ, ходити і битися, і всім нам бути в нашій государській волі вовіки». (Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. — Харків: ВГ «Основа», 2004. — С. 122–123)
Завдання
1. Як змінилося становище Української козацької держави після Переяславського договору?
2. В чому, на вашу думку, права України були обмежені?
3. Як би ви визначили суть українсько-російського договору?
а) Росія встановила протекторат над Україною;
б) Україна та Росія об’єдналися в конфедерацію;
в) Україна отримала автономію у складі Росії.
Свою відповідь обґрунтуйте.
Що стосується оцінки Переяславської угоди, то тут історики ніяк не можуть дійти згоди. Існує декілька поглядів з цього питання.
1. На думку російського історика Василя Сергєєвича, угода являла собою персональну унію між Москвою та Україною, за якою обидві сторони мали спільного монарха, зберігаючи кожна свій окремий уряд.
2. Фахівець з російського права Микола Дьяконов доводив, що, погоджуючись на особисте підкорення цареві, українці безумовно погоджувалися на поглинання їхніх земель Московським царством.
3. Український історик Михайло Грушевський вважав, що Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись в її внутрішні справи; українці ж зобов’язувалися сплачувати цареві податки, надавати військову допомогу і т. ін.
4. Ще один український історик В’ячеслав Липинський пише, що угода 1654 р. була нічим іншим, як лише тимчасовим військовим союзом між Москвою та Україною.
5. Радянські історики оголосили, що Переяславська рада стала кульмінаційним моментом у віковому прагненні українців і росіян до возз’єднання і що возз’єднання цих народів було основною метою повстання 1648 р.
Завдання (доцільно виконувати методом «ПРЕС».)
1. Як ви вважаєте, чому виникли такі зовсім різні точки зору щодо Переяславської ради?
2. А яку точку зору з цього питання маєте ви? Свою відповідь обґрунтуйте.
Навесні 1654 р. Росія, як і було передбачено договором, вступила у війну з Річчю Посполитою. Військові дії розгорнулися на території Білорусії. На допомогу росіянам прийшло 18-тисячне козацьке військо на чолі з наказним гетьманом Іваном Золотаренком. У липні козаки зайняли кілька східних білоруських повітів. Тим часом польські загони вторглися в Подністров’я. Навесні вони розпочали криваві рейди по Брацлавщині. Проте під натиском козаків змушені були відступити.
У липні 1654 року Польща і Кримське ханство уклали воєнний союз проти козацької України та Росії. Б. Хмельницький запропонував цареві розпочати великий спільний наступ на поляків, які стягували свої війська під Зборовом. Однак царський уряд вирішує продовжити воєнні дії на території Білорусії. Українське ж козацтво самостійно продовжувало чинити героїчний опір полякам на Брацлавщині.
Таким чином, вступ Росії в 1654 році у війну з Польщею мало позначився на становищі козацької України, оскільки царський уряд дбав про власні стратегічні інтереси. На шляху польсько-татарського війська, що вторглося в Україну, героїчно стали козацькі загони, а також місцеве населення, яке не бажало повернення польсько-шляхетського ярма.
У січні 1655 року Б. Хмельницький таки дочекався підходу полків російського воєводи Василя Шереметьєва. Гетьман повів об’єднане українсько-російське військо у напрямку Умані. Це місто тримали в облозі поляки й татари.
29 січня польсько-татарське військо несподівано напало на козаків і росіян неподалік Охматова. Під час запеклої битви, яка в умовах великого морозу тривала до 1 лютого, з обох сторін загинуло до 30 тисяч осіб. Ніхто з супротивників не отримав переваги.
І все ж наступ коронного війська в глиб Української держави був зупинений. Брацлавщина лежала в руїнах. Там були знищені сотні міст і сіл. Понад 200 тисяч жителів Поділля було забрано в татарський полон.
Улітку 1655 р. становище Речі Посполитої ускладнилося. Продовжуються воєнні дії на території Білорусії, де козацькі полки І. Золотаренка здобули Мінськ, а потім разом з російським військом — Вільно і Гродно.
Варшава і Краків були захоплені шведськими військами Карла Х.
У липні Хмельницький разом з полками В. Бутурліна виступив у похід. 29 вересня українсько-російське військо взяло в облогу Львів. Згодом воно захопило Яворів, Любачів, Люблін та інші міста і вийшло в окремих місцях до Вісли і аж за Сян. Проте цей успіх не сподобався шведському королю, який мав наміри приєднати до своїх володінь Галичину. Хмельницький отримав від нього наказ припинити облогу Львова. До гетьмана дійшла звістка, що проти нього йде з татарами хан Мехмед-Гірей, який, усупереч султанській забороні, виступив у похід. У цей час загострилися стосунки між українським командуванням та В. Бутурліним.
За таких обставин Хмельницький вирішив 8 листопада 1655 р. розпочати відступ у козацьку Україну.
22 листопада між Хмельницьким і Мехмед-Гіреєм була укладена мирна угода, за якою відновлювалися українсько-кримські союзницькі відносини.
Таким чином похід Хмельницького в Галичину не мав бажаних наслідків в результаті втручання шведського короля, який не бажав посилення Української держави.
У ході розповіді вчителя учні продовжують складати хронологічну табличку подій Національно-визвольної війни, розпочату на попередніх уроках, заносячи туди події 1654–1655 рр.
Робота з картою
1. Як розгорталися воєнні дії 1654 р. на території Білорусії?
2. Якими були причини походу Хмельницького на Львів у 1655 р.? Які він мав результати?
ІV. Узагальнення та систематизація знань
Робота з таблицею
Учні поділяються на дві групи і працюють самостійно.
1-а група. Опрацьовує питання «Права».
2-а група. Опрацьовує питання «Обов’язки».
Потім учні презентують результати своєї роботи. Завдання виконується методом «Дерево рішень»
Становище України за умовами Переяславського договору
Критерії для порівняння | Права | Обов’язки |
1. Управління | Збереження ознак управління та території держави | Бути «під високою рукою» російського царя |
2. Гетьман | Виборність гетьмана за старими звичаями | Присяга гетьмана на вірність російському цареві |
3. Суд | Судочинство залишалося за старими звичаями | Невтручання російського уряду в судочинство на Україні |
4. Військова справа | Козацький реєстр 60 тис. козаків | Розміщення у Києві та Чернігові російських воєвод з військовими загонами. Ходити у військові походи за наказом російського царя |
5. Міжнародні відносини | Право на дипломатичні відносини з іншими державами | Доповідати російському царю все про зовнішньополітичну діяльність. Заборона дипломатичних відносин з Польщею й Туреччиною |
6. Фінанси | Збереження власної фінансової системи | Сплачувати грошову данину на користь російського царя |
7. Привілеї | Збереження традиційних станових прав і привілеїв населення, зокрема козацтва | Не займання козацьких прав і привілеїв та землеволодінь |
V. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал за підручником.
2. Повторити матеріал теми й підготуватися до уроку узагальнення та систематизації знань.
Українсько-московський договір 1654 р. Воєнні дії в 1654–1655 рр., Історія України
Повернутися на сторінку Історія