ОСНОВНІ ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ. ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ, ІСТОРІЯ

ОСНОВНІ ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ. ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ, ІСТОРІЯ

ХІД ЗАНЯТТЯ ОСНОВНІ ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ. ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ, ІСТОРІЯ

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

ХХ ст. позначилося в історії людства кривавими подіями двох світових війн, численними локальними збройними конфліктами, НТР і виходом землян у космічні простори, глибокими політичними та природними змінами на планеті. У третьому тисячолітті виникли проблеми, які стосуються життєвих інтересів не тільки окремих держав і регіонів, а й усього людства. Вони мають планетарний, глобальний характер, і від їх розв’язання залежить доля земної цивілізації. Глобальні проблеми є наслідком діяльності всіх попередніх поколінь, їхнього історичного розвитку. Вони тісно взаємопов’язані між собою.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Основні глобальні проблеми сучасності

Робота над поняттям

Глобалізація — це взаємодія держав, народів, етносів, соціальних спільнот у єдиній системі відносин на планетарному рівні; це система відкритого культурного обміну, запозичення зразків поведінки та адаптація культурних стереотипів; це розширення кордонів спілкування в усіх галузях людської діяльності та виникнення єдиного економічного, екологічного, інформаційного простору, що зумовлює необхідність вироблення узгоджених дій між народами та державами.

Глобальними називають проблеми, що зачіпають життєво важливі інтереси всіх народів та країн світу і породжені загальними законами існування й розвитку людства. До глобальних належать проблеми війни і миру, економічної і культурної відсталості багатьох країн світу, катастрофічне забруднення навколишнього середовища, повітря та Світового океану, вичерпання природних ресурсів, поява нових захворювань, енергетична, сировинна та продовольча проблеми, міграційні процеси та демографічна ситуація, етнічні конфлікти, міжнародний тероризм. Всі вони тісно пов’язані між собою, умовно їх можна поділити на екологічні, військово-політичні та соціально-економічні.

Робота з таблицею

Глобальні проблеми сучасності

Екологічна проблема

Суть:

суперечності між продуктивною діяльністю людства і стабільністю природного середовища його проживання. Діяльність людей завдала значних збитків природі. Порушилася здатність природи самовідтворюватися:

1. Забруднене повітря окислами сірки, азоту, вуглекислим газом. Це спричинило зміну клімату — глобальне потепління за рахунок «парникового ефекту».

2. З’явились озонові дірки, кислотні дощі.

3. Забруднені джерела питної води

Проблема збереження природних і енергоресурсів

Вичерпуються запаси корисних копалин планети. НТР та індустріалізація підвищили попит на окремі рідкісні ресурси. Через те за збереження існуючого річного зростання їх видобутку на 2,5 % хрому на планеті вистачить на 80 років, алюмінію — на 63, нікелю — на 43, срібла — на 17. Швидко вичерпуються запаси нафти і газу

Соціально-економічна проблема

Суть проблеми — наявність на планеті двох полюсів: бідних і багатих країн (проблема «Північ–Південь»). Основна маса «однодоларових» країн, де люди в день отримують не більше 1 долара, знаходиться в Азії, Африці, Латинській Америці (хоча останнім часом деякі країни Східної Європи, у тому числі й Україна, також опинилися в цій зоні). 20 % жителів планети представляють розвинені країни, 80 % — відсталі

Демографічна проблема

У другій половині ХХ ст. прискорено зростає населення планети (щорічний приріст 2,5 %, через кожні 30 років за рахунок демографічного вибуху в країнах Азії, Африки і Латинської Америки воно подвоюється). При цьому збільшення населення в окремих регіонах Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки, як правило, не супроводжується створенням умов для життя людей. Лише окремі країни (Китай, Японія, Південна Корея) проводять тактовну і вивірену демографічну політику. Збільшення кількості населення призводить до посилення навантаження на природні ресурси, прискорює їх вичерпування, створює небезпечну для загального миру ситуацією на планеті

Продовольча проблема

Суть проблеми — хронічне недоїдання людей (в Азії, Африці). Відомо, що постійно 450 млн чоловік на планеті голодують, а декілька сотень мільйонів одержують недостатню кількість їжі

Проблеми невиліковних хвороб

Найбільш поширені: СНІД, рак, депресії, хвороби серцево-судинної системи, малярія, алкоголізм, наркоманія і т. ін. 1,5 млрд людей на планеті не мають елементарної медичної допомоги. Ті хвороби, які є виліковними у багатих країнах, можуть бути смертельними у бідних країнах

Військово-політична проблема

Суть проблеми — загроза війни із застосуванням зброї масового знищення (термоядерної, хімічної, бактеріологічної), що може призвести до ліквідації людської цивілізації. Загроза неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї по всьому світові, використання її терористами в своїх цілях. Загроза переростання локальних збройних конфліктів у світову війну

Екстремізм і міжнародний тероризм

Загострилася проблема цивілізаційної взаємодії, взаємної адаптації суспільства з різною культурою. На зміну ідеологічним конфліктам приходять конфлікти релігійні і етнічні. Саме ці конфлікти є головним джерелом напруженості і фанатизму, екстремізму (міжнародного тероризму). Зараз існує ряд міжнародних терористичних організацій, які несуть загрозу миру на планеті (пропалестинські терористичні організації — «ХАМАС», «Мученики Алякса», «Хезболлах», «Ісламський джихад», міжнародні мусульманські — «Аль каїда» на чолі з У. Бен Ладеном, баскська терористична організація — ЕТА). Жертви тероризму вимірюють десятками тисяч

Запитання та завдання

1. У зв’язку з чим виникають глобальні проблеми людства?

2. Назвіть три найстрашніші, на вашу думку, проблеми людства. Поясніть свій вибір.

Робота з документами

Савчук Н. В. Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, Україна «Глобальні проблеми людства: минуле і сьогодення»

«Демографічна проблема є найбільш поширеною причиною загострення глобальних проблем через інтенсивне зростання останніми роками народонаселення планети… До того ж (він) супроводжується нерівномірністю зростання чисельності населення в різних країнах та регіонах, причому найвищий приріст населення спостерігається в країнах з низьким рівнем розвитку продуктивних сил.

Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, протягом XX ст. складали близько 2,5 % на рік, то в розвинених країнах вони не перевищували 1 %. Це стало причиною того, що в Африці, Азії та Латинській Америці близько 1 млрд осіб живуть в умовах абсолютної бідності, близько 250 млн дітей хронічно недоїдають, а від голоду і недоїдання щорічно помирає майже 40 млн осіб.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична».

Запитання та завдання

1. Чому демографічну проблему автор документа вважає причиною виникнення інших глобальних проблем?

2. Як ви ввавжаєте, чому демографічна проблема характерна для країн, що розвиваються, а не для розвинених?

Шляхи розв’язання глобальних проблем

Під егідою ООН розпочалася робота зі збереження навколишнього середовища (у грудні 1997 р. в Японії міжнародна конференція ООН прийняла рішення про загальне скорочення на 5,2 % викидів в атмосферу так званих «парникових газів»). Важливе значення надається екологічному вихованню зростаючого покоління.

Людство шукає альтернативні джерела енергії (сонця, вітру і т. ін.).

Періодично збираються форуми «Північ–Південь», де обговорюється питання створення справедливого світового господарського порядку (через відмову від протекціонізму і дискримінації товарів країн, що розвиваються; збільшення активів МВФ і МБРР; анулювання боргів слаборозвинених країн).

Китай, Японія, Південна Корея проводять тактовну і вивірену демографічну політику.

Країнам, у яких голодує населення, надають допомогу через місії ООН, створення інфраструктури робочих місць (за можливості) і т. ін.

Тривають пошуки нових ліків та методів лікування.

ООН прийняла ряд рішень про заборону випробування і поширення ядерної, хімічної, біологічної зброї, але ці рішення окремі держави не завжди виконують. Знищення запасів ядерної зброї вимагає значних політичних зусиль і величезних коштів.

Усі цивілізовані країни ведуть боротьбу з міжнародним терроризмом об’єднавши у цьому напрямі свої зусилля (конференції, семінари, спецслужби різних країн дедалі активніше координують свої зусилля через Інтерпол).

Необхідна консолідація зусиль усього людства для розв’язання глобальних проблем.

ЮНЕСКО — організація, що має великий досвід у розв’язанні проблем у галузі культури, збереження культурної спадщини народів Азії та Африки, ліквідації неписьменності, поширення медичних знань та ін.

Всесвітня організація охорони здоров’я — успіхи з ліквідації деяких небезпечних хвороб.

Програма ООН з охорони навколишнього середовища — зосередження уваги на ліквідації наслідків екологічних катастроф.

Дитячий фонд — піклування про долю найбільш незабезпечених дітей-сиріт, про їхнє навчання та захист прав і т. ін.

Зважаючи на динамічний характер і складність глобальних проблем сучасності, можна припустити, що, попри спільні зусилля держав не обов’язково слід сподіватися на повсюдне і цілковите їх розв’язання. Зокрема, дедалі зростаючі потреби держав у мінерально-сировинних ресурсах зумовлюють загострення цієї проблеми протягом найближчих десятиліть, а господарська діяльність у багатьох країнах поки що не дає змоги досягти відчутного поліпшення екологічної ситуації.

Для розуміння суті і шляхів розв’язання глобальних проблем необхідно з’ясувати їхнє походження і природу, причини загострення протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що з ними, але не в глобальному, а в локальному (чи регіональному) масштабі людство зіткнулося ще за часів своєї молодості і вже тоді змушене було шукати шляхи їх розв’язання. До певного часу спостерігалась деяка гармонія у діях протилежних процесів: одні з них порушували природну рівновагу, інші — відновлювали. Доки незрілими залишалися суспільні відносини, а також засоби праці, зберігалась відносна гармонія між людиною і природою. Але у міру розвитку продуктивних сил людина дедалі більше оволодівала мистецтвом боротьби зі стихійними силами, підкоряючи собі природу, прагнула таких змін у природі, які відповідали б її зростаючим потребам.

Тісний взаємозв’язок у відносинах між людиною і природою, суспільством і природою та всередині суспільства почав сприйматися як загальна закономірність.

Римський клуб — впливова громадська організація, що створена у 1968 р. групою вчених для обговорення проблем виживання людської цивілізації, якій загрожує ціла низка глобальних проблем.

Тривалий час главою клуба був італійський громадський діяч Ауреліо Печчеі. Саме Печчеі сформулював основні завдання організації: розробка досліджень у галузі екології, вичерпності ресурсів, економічного зростання, демографічного вибуху тощо. Серед засновників клуба був Едуард Пестель, відомий німецький учений, спеціаліст у галузі теорії системного аналізу та автоматизованих методів управління. Перша доповідь Римського клубу була названа «Межі зростання», її було підготовлено науково-дослідницькою групою під керівництвом Денніса і Донели Медоуз, співробітників Массачусетського технологічного інституту (США), й опубліковано 1972 року. У доповіді засуджувалося нестримне зростання виробництва у світі. Друга доповідь з’явилася 1974 р. і називалася «Людство на перехресті». Його укладачами були Е. Пестель і М. Масарович.

У ній, на відміну від першої, як перспективна для людства була висунута концепція органічного зростання, яка ототожнювала світ з живим організмом, де кожен регіон має свої функції у межах єдиного цілого.

Третя доповідь Римського клубу була укладена відомим нідерландським економістом Яном Тінбергером і його групою. Вона називалася «Перебудова міжнародного порядку» (РІО). Проект РІО спирався на ідею взаємозалежності усіх країн і народів, необхідності змін у соціально-економічній, політичній і культурній сферах і формуванні нового світового порядку. Мета цього порядку повинна полягати в тому, щоб, координуючи інтереси всіх країн, яки розвинених, так і тих, що розвиваються, створити ефективну систему регулювання міжнародних відносин. Для цього повинна бути розв’язана проблема держав-кредиторів і держав-боржників. Тим з них, які у принципі не здатні сплатити накопичені за десятиліття нерівноправного існування на світовому ринку борги, їх слід списати.

Світ повинен стати більш справедливим, інакше у нього мало шансів на виживання. Потрібно припинити гонку озброєнь. Немає сенсу і безперспективно витрачати величезні засоби и сили на створення зброї, необхідно спрямувати всі зусилля на раціональне використання ресурсів Землі, збереження природного балансу, досягнення всіма людьми достойного рівня життя.

Крім Римського клубу, існує Пагуоський рух, заснований рядом сучасних вчених (Бертран Рассел, Альберт Швейцер та ін.). Головним завданням цього руху є обговорення проблеми відповідальності вчених за долю своїх винаходів і відкриттів: вони не можна використовувати для зла, вони мають служити на благо людству.

Запитання

  • Чи погоджуєтеся ви із твердженням англійського священника й економіста XVIII ст. T. Мальтуса, що зростання народонаселення на Землі відбувається у геометричній прогресії, збільшення виробництва продовольства — в арифметичній, а голод, епідемії та війни є регуляторами чисельності населення?

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які проблеми людства називають глобальними?

2. У чому полягають причини виникнення цих проблем?

3. У чому полягають особливості глобальних проблем сучасності?

4. Охарактеризуйте найголовніші («зовнішні» і «внутрішні») глобальні проблеми сучасного людства.

5. Порівняйте рівень гостроти цих проблем у світі та в Україні. Через які негативні явища проявляються ці проблеми у вашому регіоні? Що вже роблять і що, на вашу думку, потрібно зробити для подолання цих явищ?

6. Поясніть, чому тільки спільними зусиллями народи Землі можуть розв’язати глобальні проблеми?

7. Чи виключає необхідність формування планетарної або глобальної свідомості потребу у розвитку національної свідомості? Обґрунтуйте свою відповідь.

Підсумок. У третьому тисячолітті перед людством відкриваються нові перспективи і нові проблеми, нові події і нові тривоги. Воно не приречено ні на позитивний, ні на негативний кінець. Навіть вірячи в історичний прогрес, не можна забувати, що він відбувався не сам по собі, а був «справою рук людських».

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

ОСНОВНІ ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ. ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ, ІСТОРІЯ

Повернутися на сторінку Історія

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *