ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ КИТАЮ, ГАЛУЗІ МІЖНАРОДНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ. ОСОБЛИВОСТІ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ГОСПОДАРСТВА. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ. ВІДМІННОСТІ МІЖ ЗАХІДНИМ І СХІДНИМ КИТАЄМ, ГЕОГРАФІЯ
Хід заняття Особливості економічної політики Китаю, галузі міжнародної спеціалізації. Особливості галузевої структури господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Відмінності між Західним і Східним Китаєм, географія
II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок
Завдання 1. Назвіть головні ознаки ЕГП Китаю та поясніть, як і чому змінилося ЕГП Китаю у другій половині ХХ ст.
Завдання 2. Назвіть географічні, природні та соціальні чинники, які сприяють розвитку певних галузей господарства Китаю.
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
З давніх часів ця країна дивувала європейців не лише своєю національною самобутністю, а й досягненнями у різних сферах життя. Китайці подарували світу чимало винаходів, серед яких компас, сейсмограф, прилад для вимірювання відстаней, порох, папір і паперові гроші. Всесвітньої популярності набула вишукана ки-тайська порцеляна. Країна є батьківщиною шовківництва — ця галузь існує вже чотири тисячоліття.
Нині Китай є безперечним світовим лідером за виплавленням сталі, виробництвом цементу, одним із лідерів за виробництвом свинцю, алюмінію, цинку, мінеральних добрив та текстилю. Мало не всі європейські, американські та азіатські країни завалені дешевими китайськими товарами повсякденного ужитку. А ще Китай випускає автобуси, автомобілі, судна, трактори, літаки, верстати, ліки, продукти харчування. У 90-х роках китайці «перехворіли» на «комп’ютерну лихоманку» й почали активно збирати комп’ютери, а в районі Хайдіан, неподалік від Пекіна, створили власну «силіконову долину».
Причини «китайського економічного дива» шукають науковці багатьох країн.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Особливості економічної політики Китаю
Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. керівництво країни проголосило курс на економічну реформу, на побудову соціалістичного ринкового господарства. У 2008 р. економічній реформі в Китаї виповнилося 30 років. За такий короткий термін китайці змогли примножити свій економічний потенціал у вісім разів, а доходи населення — у шість.
Зараз КНР — індустріально-аграрна соціалістична країна, темпи розвитку якої залишаються високими. За даними Світового банку, у 2008 р. ВВП країни сягнув 7,9 трлн дол. (2-е місце у світі після США). А середній річний приріст ВВП на одну особу в період з 2000 по 2008 р. в середньому складав 9,5 %. Це один з найвищих показників приросту у світі.
Ще одним свідченням великих досягнень китайської економіки стало те, що за окремими базовими показниками КНР наближається до рівня США та Японії, а за деякими навіть перевищує їх. Економічну могутність Китаю підтверджує і те, що він зміг піднести свою науку і техніку до такого рівня, що це забезпечило виготовлення вітчизняного ракетоносія і перший політ китайського космонавта.
Серед факторів, що зумовили швидке економічне зростання КНР, китайські вчені та політики виокремлюють передусім такі:
- по-перше, «соціалізм з китайською специфікою». В основі економічної системи КНР лежить державна, колективна, приватна та індивідуальна власність на засоби виробництва. Державна власність представлена великими та середніми підприємствами промисловості, транспорту, зв’язку, сільського господарства, а також фінансовими установами. Тобто державний сектор є провідним. Колективна власність представлена дрібними підприємствами у місті і на селі, великими колективними підприємствами з високим рівнем усуспільнення і чисельністю зайнятих понад тисячу осіб, виробничо-кооперативними групами. Приватну власність представляють дрібні підприємства, на яких працюють більше 7–8 найманих працівників. Їх нараховується близько 800 тис. Індивідуальну власність репрезентують підприємства, що базуються на праці власників та членів їх сімей. Ці підприємства найбільш поширені в сільському господарстві, побутовому обслуговуванні населення, будівництві, культурі, роздрібній торгівлі тощо;
- по-друге, ефективна економічна політика держави. Виходячи з урахування багатоукладності економіки, китайське керівництво подбало про оптимальне поєднання централізованого планового керівництва економікою і ринкових механізмів. Про це переконливо свідчить аграрна політика Китаю. Маючи 21 % населення світу і лише 7 % орних земель планети, КНР змогла не лише розв’язати продовольчу проблему, а й експортувати сільськогосподарську продукцію до багатьох країн світу. Розширюючи господарську самостійність промислових підприємств і дозволяючи нові їх форми, держава водночас продовжує жорстко контролювати їх діяльність через різноманітну систему економічної відповідальності. Не менш ефективною в умовах є зовнішньоекономічна політика китайського керівництва. Поетапно делегуючи право займатися зовнішньоекономічною діяльністю територіальним державним органам, галузевим і місцевим зовнішньоторговельним компаніям, створюючи спеціальні економічні зони тощо, держава створює модель зовнішньоекономічної відкритості настільки, наскільки це вигідно для національної економіки, для її швидкого стабільного зростання. В економіку Китаю інвестовані величезні кошти західних і японських компаній. Територіальна політика реформ передбачає перенесення «економічного центру тягаря» зі сходу країни на її захід, що дозволить структурно перебудувати слаборозвинені райони;
- по-третє, так само як політико-економічна стабільність суспільства, відносно високими є виконавська дисципліна виробничого персоналу, розміри та можливості національної економіки, залучення політико-економічного потенціалу китайської діаспори для розвитку країни, створення привабливого клімату для іноземних інвестицій, невходження до двосторонніх чи багатосторонніх структур, що потенційно могло б негативно позначитися на економічних інтересах та економічній безпеці країни.
2. Проблеми розвитку китайської економіки
Високі абсолютні показники Китаю потрібно співвіднести з багатомільйонним населенням країни. Щодо доходів і виробництва промислової та сільськогосподарської продукції на душу населення Китай поки залишається порівняно бідною державою: ВВП на душу населення складає близько 2,5 тис. дол.
Сільське господарство країни ще залишається слабким місцем національної економіки, особливо у віддалених районах. Вихід з цієї ситуації китайське керівництво вбачає в укрупненні дрібних господарств, створенні аграрно-промислово-торговельних комплексів. Ще однією проблемою є нерівномірність розвитку економічних районів Китаю. З метою вдосконалення територіального планування в Китаї були виділені три економічних зони: Східна, Центральна та Західна.
Результатами реформ і відкритості економіки країни більшою мірою скористався Східний Китай. Цей район займає 1/4 території країни, тут мешкає 1/3 населення, середній прибуток на душу якого в чотири рази перевищує прибуток у внутрішніх провінціях Китаю. Глибинні райони відстають від Східного Китаю також тому, що вони є постачальниками сировини та енергії, тоді як приморські провінції виробляють готову продукцію.
3. Промисловість
Завдання 3. За допомогою карт атласа і тексту підручника визначте основні галузі спеціалізації Китаю та райони/центри розміщення. Поясніть чинники розміщення підприємств. Результати роботи оформіть у вигляді таблиці.
Структура ВВП Китаю наближається до структури ВВП індустріально-аграрних розвинених країн: частка промисловості і сільського господарства співвідносяться як 1/2 до 1/3.
Швидкими темпами розвивається енергетика, країна посідає 1-е місце у світі за видобутком вугілля й 2-е за виробленням електроенергії. Розвиток чорної металургії спирається на значні запаси залізної руди й вугілля. Китай виробляє більше ніж 500 млн т сталі. За цим показником країна посідає 1-е місце у світі, випереджаючи Японію, що перебуває на 2-ому місці, майже в п’ять разів. Багато галузей і виробництв в машинобудуванні за останній час стали визначати міжнародну спеціалізацію Китаю. Це верстатобудування, виробництво електроніки й побутової електротехніки. У країні розширюється виробництво тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, автомобілів, суден та інших видів транспорту. У Південній частині Китаю розвиваються трудомісткі виробництва, а у Північно-Східній — важке машинобудування.
Галуззю міжнародної спеціалізації Китаю є легка промисловість. Половину всіх бавовняних, значну частину вовняних і шовкових тканин, а також одягу виробляють у Шанхаї.
1-е місце у світі посідає китайська рисоочисна й борошномельна промисловість. У значних обсягах виробляється олія, крупи, цукор. Розвиваються й інші виробництва, але експортне значення має тільки чайна, найбільше значення має зелений чай.
4. Сільське господарство
Завдання 4. За допомогою карт атласа і тексту підручника визначте спеціалізацію рослинництва й тваринництва Китаю. Укажіть райони їх розміщення. Відповідь оформіть у вигляді таблиці. Рівень продуктивності праці в сільському господарстві набагато нижчий, ніж у промисловості. За різноманітністю сільськогосподарської продукції КНР посідає 1-е місце у світі. Основний напрям китайського сільського господарства — зерновий. Збір усіх видів зерна сягає 500 млн т, що складає світовий рекорд. Основна продовольча культура — рис, за обсягами його збору — 180 млн т — Китай також є рекордсменом.
Тваринництво в Китаї відіграє другорядну роль. Почасти це пояснюється браком пасовищ у найбільш густонаселених районах і традиційним переважанням вегетаріанської їжі в раціоні китайців. Найбільше розводять свиней, дрібну й велику рогату худобу. У приміських районах сучасною індустрією стає птахівництво. Китай посідає 1-е місце у світі за поголів’ям свиней і домашньої птиці.
5. Транспорт
Раніше транспортна мережа Китаю головним чином забезпечувала зв’язок морських портів з внутрішніми районами країни. Велика частина вантажів транспортувалася річками і каналами, а також гужовим транспортом. Зараз збільшився вантажо- і пасажирообіг сучасних видів транспорту.
3/4 всіх вантажоперевезень забезпечує залізничний транспорт, однак його значення знижується. За довжиною залізниць Китай посідає 5-е місце у світі після США, Росії, Індії і Канади. Розвиток сучасної транспортної інфраструктури — частина економічної стратегії Китаю.
У внутрішніх перевезеннях зберігається значення річкового транспорту: на басейн Янцзи припадає 65 % судноплавних шляхів, 30 % вантажоперевезень і 80 % вантажообігу всього річкового транспорту. Важливе значення має давній Великий канал, що простягнувся майже на 2500 км від Шанхаю до Тяньцзіня. Зростання зовнішньоторговельного обороту Китаю обумовило швидкий розвиток в останні роки морського транспорту. У забезпеченні зовнішньої торгівлі беруть участь 116 портів, основними серед яких є сім найбільших — Шанхай, Далянь, Ціндао, Хуанпу, Циньхуандао, Чжаньцзян, Тяньцзінь.
6. Зовнішньоекономічні відносини
Китай завдяки наявності дешевої робочої сили є експортером трудомісткої продукції (3/4 експорту). Провідне місце в експорті посідають одяг і текстильні вироби, товари широкого споживання. 25 % вартості експорту припадає на машинно-технічне обладнання — верстати, швейні машини, електронну апаратуру.
В імпорті Китаю переважають продукція машинобудування (обладнання, верстати, електроніка), транспортні засоби (автомобілі, літаки). Зростає ввезення промислової сировини і напівфабрикатів.
Найбільшими торговими партнерами Китаю є Японія, США, ФРН, держави Південно-Східної Азії. Швидко розвивається торгівля з Росією.
7. Загальний стан розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною та КНР
Виступи учнів з повідомленнями
Китай традиційно входить до десятки найбільших зовнішньоторговельних партнерів України. Так, за даними китайської статистики, товарообіг між Україною та КНР за 12 місяців 2008 р. склав 8 660 858 дол. США, що на 32,6 % більше, ніж за 12 місяців 2007 р. Імпорт товарів з України склав 1 185 604 дол. США, що на 78,1 % більше, ніж у 2007 р.
Основну частину українського експорту до КНР складають мінеральні продукти (76,8 % від загального експорту), перш за все руди, шлаки, сажа, хімічна продукція (органічні хімічні сполуки), некоштовні метали і вироби з них (в основному мідь і вироби з неї).
Основну частину українського імпорту з Китаю за 2008 р. Склали машини, обладнання і механізми, електротехнічне обладнання, їх частини, звукозаписувальна і звуковідтворювальна апаратура (27,7 % від загальної кількості імпорту), текстиль та текстильні вироби (18,8 %), засоби наземного транспорту, крім залізничного і трамваїв; їх частини і обладнання (11,21 %). Загалом, нарощуван ня обсягів поставок китайської продукції в Україну спостерігалося практично по всіх товарних групах.
V. Закріплення нових знань, умінь та навичок
Завдання 5 (робота за варіантами). За картами атласа визначте особливості господарської спеціалізації трьох економічних зон Китаю.
Запитання для обговорення
- Чим пояснюються відмінності галузей спеціалізації промисловості і сільського господарства східної і західної частин Китаю?
- Чому приморські провінції Китаю в економічному розвитку випередили провінції і райони Західного Китаю?
- Які види економічних відносин можуть бути взаємовигідними для України і Китаю у майбутньому? Чому? Які транспортні засоби і шляхи сполучення доцільно використати в разі такої співпраці?
VI. Підсумок
- Китай — індустріально-аграрна соціалістична країна, провідними галузями господарства якої є вугільна, металургійна, текстильна, машинобудівна, хімічна і харчова промисловість. Основною галуззю сільського господарства є рослинництво, яке спеціалізується на вирощуванні зернових культур.
- У Китаї продовжується економічна реформа, завдяки якій співіснують різні форми власності. За абсолютними показниками господарської діяльності Китай посідає одне з перших місць у світі, проте з урахуванням кількості населення ВВП на душу населення ще залишається відносно низьким.
- Однією з найважливіших задач КНР є стирання різниці в рівнях соціально-економічного розвитку між «морським» і «континентальним» Китаєм.
- Відкриття економіки зовнішньому світу залучило Китай до світового господарства й активізувало його економічні зв’язки. Китай є одним з найбільших торговельних партнерів України.
VII. Домашнє завдання
1. Підручник, опрацювати § __.
2. Соціогеографічний практикум. Визначити, які предмети та речі, що вас оточують у повсякденному житті, зроблені в Китаї. Оцінити їх якість. Поміркувати, чи можна було б замінити їх товарами українського виробництва.
3. Випереджальне завдання. 1-а група учнів готує 10-хвилинне повідомлення про Індію; 2-а група — питання про Індію.
Особливості економічної політики Китаю, галузі міжнародної спеціалізації. Особливості галузевої структури господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Відмінності між Західним і Східним Китаєм, географія
Повернутися на сторінку географія