Україна і світове господарство. Зовнішні економічні зв’язки, географія
Хід заняття Україна і світове господарство. Зовнішні економічні зв’язки, географія
I. Актуалізація опорних понять
- Що називають територіальним поділом праці? Які наслідки територіального поділу праці? Що називають спеціалізацією?
II. Мотивація навчальної діяльності
Проведіть дослідження мобільних телефонів учнів класу. Які фірми та яких країн світу є виробниками мобільних телефонів? Чи є мобільні телефони українських виробників? Уявіть ситуацію, що економіка України є закритою (самодостатньою): тоді б в Україні не було мобільного зв’язку? Яке значення для сучасного життя мають зовнішньоекономічні зв’язки? Зробіть висновки.
III. Вивчення нового матеріалу
Поняття про світове господарство та міжнародний поділ праці
Сукупність національних економік в їх взаємозв’язку становить світове господарство.
Основою виникнення й розвитку світового господарства є поглиблення міжнародного територіального поділу праці. Цей процес полягає у спеціалізації національних економік на виробництві певних товарів та послуг і як наслідок — у безперервному зростанні обсягів обміну ними.
Міжнародний поділ праці (МПП) — вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва деякої продукції в окремих країнах.
Факторами міжнародного поділу праці є:
1. Природні: відмінності в наявності природних багатств; кліматичні умови; географічне положення; розмір трудових ресурсів тощо.
2. Рівень розвитку продуктивних сил різних країн.
3. Конкурентоспроможність як спроможність країни протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку та на ринку «третіх країн».
Тривалий час міжнародний поділ праці виражався в поширенні міжнародної торгівлі. На певній стадії розвитку його проявом стають міжнародні потоки капіталу й робочої сили, а також виробнича кооперація між підприємствами різних країн, яка особливо активізувалася з другої половини XX ст. під впливом науково-технічного прогресу. Виробнича кооперація здійснюється у формі не лише обміну деталям, вузлами і технологіями між фірмами, але й створення спільних підприємств. Усе це є стимулом для розвитку міжнародної економічної інтеграції, в процесі якої взаємодії національних економік настільки посилюються й ускладнюються, що вони стають невід’ємним органічним доповненням, додатком одна до одної.
Форми міжнародного поділу праці
| Міжнародна спеціалізація | Напрями | Виробнича | Міжгалузева |
| внутрігалузева | |||
| Спеціалізація окремих підприємств | |||
| Територіальна | Спеціалізація країн, груп країн, регіонів на виробництві окремих товарів та їх складових для світового ринку | ||
| Спеціалізація кооперування | Види | Предметна (виробництво продуктів) | |
| Подетальна (виробництво частин компонентів продуктів) | |||
| Технологічна, або стадійна (здійснення окремих виробничих процесів) | |||
| Процес стійких виробничих зв’язків між самостійними підприємствами незалежно від того, відбувається він усередині країни чи на міжнародному рівні. (Вертикальна модель МПП) | |||
| Сфери | Виробничо-технологічне співробітництво торгово-економічні процеси, пов’язані з реалізацією кооперованої продукції. Після продажне обслуговування техніки | ||
| Методи | Здійснення спільних програм, а саме: підрядне виробниче кооперування та спільне виробництво; договірна спеціалізація (розмежування виробничих програм між учасниками виробничого кооперування); спільні підприємства (поєднання капіталів декількох учасників для реалізації окремих взаємоузгоджених цілей) | ||
Система господарських зв’язків національних економік являє собою міжнародні економічні відносини. Це зв’язки торговельні, виробничі, валютно-фінансові, кредитні, науково-технічні, культурні. Зміцнення економічних зв’язків між країнами, посилення їх розмаїтості, поширення їх на нові сфери діяльності й регіони земної кулі призводить до інтернаціоналізації світового господарства.
Інтернаціоналізація як процес має такі основні прояви:
- інтернаціоналізація виробництва;
- інтернаціоналізація капіталу (або фінансів);
- утворення транснаціональних корпорацій.
Інтернаціоналізація виробництва полягає в установленні стійких виробничих зв’язків між фірмами різних країн. Ці зв’язки ґрунтуються на поглибленні спеціалізації й кооперування. Сьогодні практично жодній країні немає сенсу виробляти абсолютно всі товари та послуги, що споживаються нею; вона спеціалізується на таких, які виробляються з витратами, нижчими за середньосвітові, а решту одержує на світових ринках. Це економить кошти, робочу силу, час і ресурси. Багато є галузей народного господарства, де ефективним є тільки масове виробництво товару; велика його кількість не може бути поглинута внутрішнім ринком, і тому виробництво заздалегідь орієнтується значною мірою на ринки інших країн. Це ще більше підсилює спеціалізацію, яка, у свою чергу, стимулює виробниче кооперування. Міжнародні кооперативні зв’язки охопили велику кількість підприємств. Особливого розмаху вони досягли в машинобудуванні. Так, у виробництві автомобіля німецької чи французької великої фірми беруть участь машинобудівні підприємства майже всіх країн ЄС, а також американські та японські фірми. Міжнародне виробниче кооперування має широке поширення також в електронному машинобудуванні, аерокосмічній техніці.
Інтернаціоналізація виробництва призводить до взаємозалежності національних економік як на рівні окремих підприємств, так і на галузевих рівнях. Залежність буває прямою, коли підприємства двох або декількох країн вступають у безпосередні виробничі контакти, і опосередкованою. Прикладом останнього типу залежності може стати випадок, коли металургійний завод однієї країни, кооперуючись з машинобудівним підприємством іншої країни, постачає йому певні профілі прокату; машинобудівельне підприємство, у свою чергу, окремі деталі й вузли постачає для збірки агрегату на завод третьої країни. „Ланцюг” кооперування може бути досить довгим. Таким чином, до опосередкованих виробничих зв’язків утягується численна кількість підприємств світу.
Інтернаціоналізація капіталу має прояв у посиленні міжнародного руху капіталу, в переливі капіталу за національні межі країни, у зміцненні контактів між великими банками різних країн, у контролі за рухом капіталу з боку транснаціональних банків, у формуванні великих ринків і центрів операцій з валютою. Інтернаціоналізація виробництва й капіталу створює умови транснаціоналізації міжнародних економічних відносин. Сплетіння виробництва й капіталу у великих масштабах веде до виникнення потужних корпорацій, головна компанія яких належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьох країнах світу. Такі корпорації одержали назву транснаціональних (ТНК).
На сучасному етапі розвитку для міжнародного поділу праці характерні такі особливості:
1. Розвиток спеціалізації та кооперування виробництва науково місткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення виробництва базових галузей).
2. Поглиблення спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації.
3. Інтернаціоналізація сфери послуг.
4. Загострення конкуренції на міжнародних ринках, глобалізація її змісту, зростання значення інтернаціональних конкурентних переваг.
IV. Первинна перевірка засвоєних знань
Завдання. Заповніть таблицю прикладами із сьогодення, які ілюструють форми міжнародних економічних відносин.
| Торговельні | Виробничі | Валютно-фінансові | Кредитні | Науково-технічні | Культурні |
| Валютний транш МВФ на подолання фінансової кризи в Україні | Концерт Пола Маккартні в Києві, гастролі Ф. Кіркорова | ||||
V. Домашнє завдання
Читати відповідний матеріал підручника.
Україна і світове господарство. Зовнішні економічні зв’язки, географія
Повернутися на сторінку географія