Петербурзькі повісті М. В. Гоголя: основні теми та проблеми. Побутовий, психологічний і філософський плани повісті «Шинель». Зарубіжна література
Перебіг заняття Петербурзькі повісті М. В. Гоголя: основні теми та проблеми. Побутовий, психологічний і філософський плани повісті «Шинель». Зарубіжна література
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
1) Інтерактивна вправа «Сонечко»
- Схарактеризуйте городничого та Хлестакова за допомогою схеми «Сонечко».
Очікувані відповіді
2) Сприйняття творів інших видів мистецтва
- Презентуйте створені вами ілюстрації до комедії М. В. Гоголя «Ревізор». (Охочі демонструють свої ілюстрації, учитель коментує й оцінює роботи учнів.)
3) Творча робота
- Презентуйте складені вами ситуативні оповідання про сучасних «ревізорів». (Охочі зачитують свої оповідання, учитель коментує й оцінює роботи учнів.)
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В одній із Петербурзьких повістей Гоголь зображує трагедію чиновника — «маленької людини» Акакія Акакійовича Башмачкіна, життя якої цілковито безпросвітне. Ідеться про повість «Шинель», із якою ми починаємо знайомитися сьогодні.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ
1. Міні-лекція
Ще 1833 р. М. В. Гоголь задумав книгу під назвою «Місячне світло в розбитому віконці горища на Василівському острові в 16-й лінії» — відображення соціальних протиріч великого міста, що «стирає межі між дійсністю й ілюзією в загальному таємничому колориті».
У Петербурзьких повістях («Невський проспект», «Ніс», «Портрет», «Шинель», «Записки божевільного») сюжети зосереджено довкола одного місця — столиці російської імперії, Петербурга. Наскрізна тема Петербурзьких повістей — оманливість зовнішнього блиску столичного життя, його уявної пишноти, за якою ховається низинна й вульгарна проза. «О, не вірте цьому Невському проспекту!.. Усе облуда, усе мрія, усе не те, чим здається!» — ці слова з повісті «Невський проспект» можуть слугувати епіграфом до всього циклу.
Замість людей Невським рухаються «франтівський сюртук з найкращим бобром… грецький прекрасний ніс… прегарні бакенбарди… пара гарненьких оченят і чудесний капелюшок… перстень з талісманом на випещеному мізинці… ніжка в чарівному черевичку. галстук, що викликає подив»1, тощо. Тут Гоголь перетворив людину на річ: бездуховний світ омертвів і розсипався на деталі, на речі, зрештою людину замінив предмет.
У цьому циклі відбилися перші враження й перші розчарування митця від північної столиці, усі градації почуттів, починаючи від уявлення про Петербург як осередок розмаїтої людської діяльності, місця застосування сил і здібностей, аж до картини міста меркантильного й розкішного, у якому гине все чисте й живе. Гоголь змалював Петербург як дивне місто, що живе обманом і брехнею: ними просякнуті його вулиці, вони володіють душами його мешканців.
Зі звичайного, непримітного життя несподівано виникає фантастика, дивина, нічим не вмотивована, безпричинна. І тут виявляється, що в темній безодні петербурзького світу прихована страшна та похмура романтика: дійсність сповнена злом, що здатне набувати найфантастичніших форм і виглядів. Така подвійність зображення, коли реальність перетворюється на фантастику, а фантастика обертається на реальність, коли фантастичне й реальне неподільні, оголює примарність дійсності. Цю примарність Петербурзьких повістей Микола Васильович створив за допомогою гротеску.
Пригадаймо історію літератури: поміж героїв різних літературних епох ми вже зустрічали образи «сильної людини», «зайвої людини», «маленької людини». Образ «маленької людини» М. В. Гоголь майстерно створив у «Шинелі» — одній із Петербурзьких повістей.
Якось письменник почув історію про бідного чиновника, який дуже полюбляв полювати. Ціною жорсткої економії й виснажливої понаднормової праці він зібрав гроші та придбав зрештою дорогу рушницю. Але першого ж дня, коли він на човні вирушив Фінською затокою, рушниця впала у воду. Утрата так засмутила чиновника, що він захворів і перебував на межі життя та смерті. Товариші дізнались про цю пригоду, зібрали гроші й купили йому таку саму рушницю. Із цієї історії виник задум написати повість, у якій розповідалось би про бідного чиновника, що виплекав собі мрію, а потім утратив бажане. Цією чудовою повістю Гоголь увів у літературу образ «маленької людини», яка живе безпросвітним життям і позбавлена елементарної поваги до себе,— образ Акакія Акакійовича Башмачкіна.
2. Складання опорного конспекту
- За прослуханою міні-лекцією вчителя складіть опорний конспект.
3. Аналіз тексту й образів літературного твору
- Прочитайте повість М. В. Гоголя «Шинель» від початку твору до епізоду, коли Башмачкін одягнув нову шинель і пішов до департаменту. Прокоментуйте прочитане. Випишіть цитати до образу Башмачкіна.
Очікувана відповідь
Образ А. А. Башмачкіна у цитатах
(за I умовною частиною повісті М. В. Гоголя «Шинель»)
Категорія | Цитата |
Зовнішність | «Низенький на зріст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навіть на вигляд підсліпуватий, з невеличкою лисиною на лобі, із зморшками по обидва боки щік, із кольором обличчя, як то кажуть, гемороїдальним» |
Посада | «Він був те, що називають довічний титулярний радник, з якого, відома річ, наглузувалися та накепкувалися вволю різні письменники, що мають похвальний звичай наполягати на тих, хто не може кусатися» |
Ім’я | «На прізвище чиновник був Башмачкін. Уже з самого імені видно, що воно колись пішло від башмака…»; «…Акакій Акакійович <…> …народився… проти ночі… під 23 березня. <…> Породіллі дали на вибір, одне з трьох [імен]… Мокія, Сосія, чи. Хоздазата. <…> Щоб догодити їй, розгорнули календар в іншому місці; знову вийшли троє імен: Трифілій, Дула і Варахасій. <…> Ще перегорнули сторінку — вийшли: Павсикахій та Вахтисій. «Ну, я вже бачу,— сказала стара,— що, видно, така його доля. Коли вже так, нехай краще зватиметься, як батько його. Батько був Акакій, то нехай і син буде Акакій». Таким ото чином і пішло Акакій Акакійович» |
Ставлення до героя оточуючих | «В департаменті не виявляли до нього ніякої пошани. Сторожі не тільки не вставали з місця, коли він проходив, але навіть і не дивились на нього, немов через приймальню пролетіла звичайна муха. Начальники поводилися з ним якось холодно-деспотично. Який-небудь помічник столоначальника просто тикав йому під ніс папери, не сказавши. як заведено в благопристойних службах. Молоді чиновники підсміювалися й глузували з нього» |
Ставлення героя до оточуючих | «Тільки коли занадто вже нестерпний був жарт, коли штовхали його під руку, заважаючи робити своє діло, він промовляв: «Облиште мене, навіщо ви мене кривдите?» І щось чудне було в словах і в голосі, яким їх проказувано. В ньому чулося щось таке, схиляюче до жалю, що один молодий чоловік, недавно призначений, який, за прикладом інших, дозволив був собі посміятися з нього, раптом зупинився, немовби вражений, і відтоді ніби все змінилося перед ним і набрало іншого вигляду. якась неприродна сила відштовхнула його від товаришів, з якими він познайомився, вважаючи їх за пристойних світських людей. І довго потім, серед найвеселіших хвилин, уявлявся йому низенький чиновник з лисинкою на лобі…» |
Ставлення героя до своєї роботи | «І він брав [папери], поглянувши тільки на папір, не дивлячись, хто йому поклав і чи мав на те право. Він брав і одразу ж прилаштовувався писати його»; «Навряд чи де можна було знайти людину, що так жила б у своїй посаді. Мало сказати: він служив ревно, ні, він служив з любов’ю. Так, у цьому переписуванні йому ввижався якийсь свій розмаїтий і приємний світ. Насолода відбивалась на обличчі його: деякі літери у нього були фаворити, до яких коли він добирався, то був сам не свій: і підсміювався, і підморгував, і допомагав губами, так що в обличчі його, здавалося, можна було прочитати кожну літеру, яку виводило перо його. Коли б відповідно до його старанності давали йому нагороди, він би, на диво собі, може, навіть потрапив би у статські радники; але вислужив він, як висловлювалися дотепники, його товариші, пряжку в петлицю та нажив геморой у сідницю»; «Написавшись досхочу, він лягав спати, усміхаючись заздалегідь від думки про завтрашній день: що то Бог пошле переписувати завтра» |
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Евристична бесіда
- До якої атмосфери Петербурга потрапляє читач повісті «Шинель»?
- Яким ми бачимо головного героя повісті? Зачитайте його портрет.
- Про що свідчить його зовнішність? (Непомітний.)
- Як звати героя повісті? розкажіть історію отримання цього імені. Що означає це ім’я? (Сумирний, син сумирного.)
- Що спонукало Гоголя написати про Башмачкіна? (Анекдот.)
- Опишіть повсякденне життя Акакія Акакійовича.
- Як би ви назвали його, зважаючи на рід його діяльності та ставлення до своєї роботи? (Людина-ксерокс.)
- Що наповнювало внутрішній світ Башмачкіна?
- Яким було його зовнішнє оточення?
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ
Сприйняття творів інших видів мистецтва
- Перегляньте фрагменти кінофільму 1959 р. «Шинель» із Роланом Антоновичем Биковим у головній ролі (режисер Олексій Володимирович Баталов) та мультфільму «Шинель» (режисер Юрій Борисович Норштейн почав знімати його 1981 р. й остаточно не завершив і досі). А яким ви уявляли головного героя твору М. В. Гоголя?
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: знати зміст І умовної частини повісті М. В. Гоголя «Шинель»; уміти переказувати, аналізувати; дібрати цитатний матеріал до образу Акакія Акакійовича.
Творче: підготувати інсценування «Акакій Акакійович і “значна особа”».
Петербурзькі повісті М. В. Гоголя: основні теми та проблеми. Побутовий, психологічний і філософський плани повісті «Шинель». Зарубіжна література
Повернутися на сторінку Зарубіжна література