ПОНЯТТЯ «ГЕОЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ». ОСНОВНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ГЕОГРАФІЯ

Поняття «геоекологічна ситуація». Основні забруднювачі навколишнього середовища, географія

Хід заняття Поняття «геоекологічна ситуація». Основні забруднювачі навколишнього середовища, географія

IV. Вивчення нового матеріалу

Геоекологія — наукова дисципліна, що досліджує взаємодію лю­дини з навколишнім середовищем (вплив середовища на людину і людини на природу) в просторі — проживання і життєдіяльність у географічній оболонці, ландшафтах та їх компонентах. Геоекологія вирішує взаємопов’язані завдання оцінки проживання і різноманітної виробничої діяльності людини, а також прогнозування стійкості при­роди і її реакції на різні антропогенні дії.

Антропогені фактори — фактори, зумовлені впливом діяльності людини на окремі компоненти і природні комплекси.

На екологічну ситуацію в країні впливають не­сприятливі природні процеси і явища (паводки, лісові пожежі, смерчі, посухи тощо), нераціональна господарська діяльність лю­дини, інтенсивна діяльність промислових та сільськогосподарських підприємств.

Екологічну безпеку довколишнього середовища характеризують гранично допустимі нормативи екологічної безпеки:

• концентрація забруднюючих речовин у навколишньому середо­вищі;
• рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного впливу на природне середовище;
• вміст шкідливих речовин у продуктах харчування;
• викиди та скиди в природне середовище забруднюючих хімічних речовин.

Завдання. Геоекологічний стан в Україні оцінюється як кризовий. Необхідно назвати характеристики кризового екологічного стану та з’ясувати причини кризи.

Основні моменти відповідей

Прояснює ситуацію із забрудненням території України карта «Геоекологічна ситуація». За результатами вивчення забрудненостіповітря, води, ґрунту умови проживання населення класифікуються як: катастрофічні, напружені, погіршені, задовільні, помірно спри­ятливі, сприятливі. В цілому на території України можна виділити такі ареали: 1) відносно комфортні екологічні території з незначним перевищенням допустимих нормативів забруднення; 2) екологіч­но некомфортні території з перевищенням допустимих нормативів; 3) екологічно дискомфортні території зі значним перевищенням до­пустимих нормативів.

Аналіз карти дозволяє зробити висновки, що території екологічної катастрофи охоплюють понад 15 % території країни. Це 30-ти км зона Чорнобильської АЕС, північна частина Криму, частина Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Миколаївської, Херсонської, Запо­різької, Кіровоградської, Чернівецької областей.

Однією з найголовніших причин кризової екологічної ситуації в Україні є забрудненість її навколишнього середовища.

Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частин­ки. При цьому частка газів складає 90 %, а тверді частинки — 10 % від всієї маси забруднювачів. До природних забруднювачів належать пилові бурі, виверження вулканів, космічний пил тощо. Джерела антропогенного забруднення — теплоелектростанції (сірчистий та вуг­лекислий гази), металургійні підприємства (викидають оксиди азоту, сірководень, сірковуглець, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, ртуть, миш’як), хімічні, цементні заводи та інші підприємства.

За аналізом даних мережі спостережень Держкомітету з гідроме­теорології України, середньорічні концентрації шкідливих речовин у повітрі 49 міст України в 1992 p. перевищували санітарні норми: формальдегіду — у 4, фенолу і аміаку — у 2, діоксиду азоту — у 1,5, фтористого водню — у 1,2 раза.

Основними забруднювачами атмосфери є підприємства металургії (30,7 %), енергетики (28,9 %), вугільної (17,2 %) та нафтохімічної про­мисловості (5 %). Зокрема, найбільше оксидів азоту (72 %) викидають підприємства енергетики та металургії, сірчистого газу (82,4 %) — під­приємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості.

Потужним забруднювачем повітря є автотранспорт. Понад 40 % від загальної кількості його викидів припадає на оксиди вуглецю і вуглеводні, більш як 30 % — це оксиди азоту. Частка викидів авто­транспорту в загальних викидах у Донецькій області становить 13 %, в Івано-Франківській — 24 %, в Криму — 80 %. Найбільша вона у ве­ликих містах — 75–90 %.

Забрудненими є також атмосферні опади. Так, вміст у них сульфа­тів у різних областях коливається в межах 6–24 мг/л, а максимальні значення (19–24 мг/л) виявлено в Донецькій, Львівській, Луганьській областях.

Найбільший відсоток відхилень з водойм за мікробіологічними по­казниками: в Луганській області — 59,09 %, Закарпатській — 53,24 %, Одеській — 41,70 %, Чернівецькій — 34,09 %, Житомирській — 31,9 %, м. Київ — 28,95 %, Дніпропетровській області — 27,27 %, Кіровоград­ській — 26,47 %, за середнього показника у державі 22,88 %.

Через високий рівень мікробного забруднення морської води за­боронялось водокористування в купальний період на усіх пляжах м. Одеси, а також у курортних зонах Татарбунарського (Лебедівка, Катранка, Расейка) і Білгород-Дністровського районів. Не покращи­лась ситуація і в Запорізькій області.

Внаслідок господарської діяльності зменшуються запаси та по­гіршується якість підземних вод. Їх інтенсивне використання для промислових потреб, зрошення, відкачування в шахтах призвели до значних і глибоких просідань гірських порід у Кривбасі, Західному Донбасі, в долині Сіверського Дінця, на територіях Криму, Запорізької області. Водночас збільшується вміст у підземних водах солей важких металів, органічних речовин, нафтопродуктів, нітратів, пестицидів, підвищується їх загальна мінералізація.

Особливо погіршується якість підземних вод в економічно роз­винутих районах, у районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва, розміщення військових частин і об’єктів військово-про­мислового комплексу. Значна зміна концентрацій розчиненого кисню найбільш характерна для поверхневої і придонної частин Дніпровсько-Бузького лиману, північно-західної частини Чорного моря (Сухого лиману і порту Одеса), Азовського моря (порт Маріуполь).

Води Чорного моря найбільш забруднені міддю, ртуттю, марган­цем, цинком, нікелем, але їх середні річні концентрації не переви­щують ГДК (за винятком Ялтинської і Гурзуфської заток).

В Україні існує проблема виснаження та забруднення ґрунтів. Вна­слідок науково необґрунтованих меліоративних заходів відбувається перезволоження, заболочування, засолення, закислення, висушування, водна і вітрова ерозія ґрунтів. Недосконалі технології використання хімічних добрив та засобів боротьби з шкідниками порушують хіміч­ний баланс в ґрунтах, збільшується концентрація хімічних речовин у рослинах, що призводить до отруєння тварин та людей. Ґрунти забруднюються також промисловими викидами підприємств. Значні земельні площі зайняті звалищами побутових та промислових від­ходів. Одним з найбільших забруднювачів ґрунтів є гірничодобувна промисловість, у результаті діяльності якої виникають антропогенні форми рельєфу — терикони, що складають з відходів.

VII. Домашнє завдання

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

Поняття «геоекологічна ситуація». Основні забруднювачі навколишнього середовища, географія

Повернутися на сторінку географія