Слухова сенсорна система. Вимірювання порогу слухової чутливості, біологія
Хід заняття Слухова сенсорна система. Вимірювання порогу слухової чутливості, біологія
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності
1. Яку будову має зорова сенсорна система?
2. Як можна запобігти порушенням зору?
III. Вивчення нового матеріалу
Слух — вид чутливості, що забезпечує сприйняття звукових коливань. Гострота слуху в людей неоднакова. В одних вона знижена або нормальна, в інших підвищена. Бувають люди з абсолютним слухом. Вони здатні визначати на слух висоту заданого тону. Музичний слух дає змогу точно визначати інтервали між звуками різної висоти, упізнавати мелодії. Особи з музичним слухом характеризуються почуттям ритму, вміють точно повторити заданий тон, музичну фразу.
Людина сприймає звуки з частотою коливань від 16 до 20 000 Гц. З віком сприйняття високих частот знижується. Знижується сприймання звуку й у разі дії звуків значної сили, високих і особливо низьких частот.
Орган слуху частково розміщений у товщі скроневої кістки черепа і складається з трьох основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. Перші два призначені для проведення звуків, третій містить звукосприймаль-ний апарат.
Зовнішнє вухо представлене вушною раковиною, зовнішнім слуховим ходом. Вушна раковина вловлює і спрямовує звукові хвилі в слуховий хід, однак у людини вона майже втратила своє основне значення. Зовнішній слуховий хід проводить звуки до барабанної перетинки. У його стінках є сальні залози, які виділяють вушну сірку.
Середнє вухо розміщене між зовнішнім слуховим ходом і внутрішнім вухом. Воно складається з барабанної порожнини, яка через євстахієву (слухову) трубу сполучається з носоглоткою. Барабанна порожнина об’ємом близько 1 см3 має барабанну перетинку, слухову трубу, містить три слухові кісточки, сполучені між собою: молоточок, коваделко, стремінце. Ці кісточки передають звукові коливання з барабанної перетинки до овального вікна внутрішнього вуха, зменшуючи амплітуду і збільшуючи силу звуку.
Барабанна перетинка розміщена на межі між зовнішнім і середнім вухом. Вона сприймає звукові коливання. Слухова труба сполучає середнє вухо з порожниною носової частини глотки.
Внутрішнє вухо, що складається з перетинчастого й кісткового лабіринтів, являє собою систему порожнин і каналів, заповнених рідиною. Функцію слуху виконує завитка — спірально закручений канал.
Звукові коливання від барабанної перетинки з допомогою слухових кісточок передаються через овальне вікно рідині. Поблизу від овального вікна, яке закрите основою стремінця, розміщене кругле вікно, закрите еластичною мембраною. Вібруючи, рідина подразнює рецептори, які розміщені в спіральному (кортіївому) органі завитки. Від рецепторів спірального органа збудження надходить по слуховому нерву в підкіркові, кіркові (у скроневій частці) центри слуху.
Гігієна слуху
У зовнішньому слуховому проході накопичується вушна сірка, на ній затримуються пил і мікроорганізми, тому необхідно регулярно мити вуха теплою мильною водою; ні в якому разі не можна видаляти сірку твердими предметами.
Великої шкоди завдають слуху надмірно сильні звуки і тривалий шум, особливо шкідливо діє останній, що призводить до глухуватості та навіть до глухоти. Максимальний рівень гучності звуку, що вже викликає болючі відчуття, становить у середньому 135 Дб (децибел). Деякі інфекційні захворювання (ангіна, грип) викликають запалення середнього вуха. Симптоми захворювання виявляються по-різному, може з’явитися біль у вухах, збільшиться виділення сірки, тобто з’являється «теча», знижується рівень чутності тощо. У такому випадку необхідно звернутися до лікаря. Тривале прослуховування голосної музики також призводить до погіршення слуху й перевтоми нервової системи.
IV. Виконання лабораторної роботи
Вимірювання порогу слухової чутливості
Мета: навчитися визначати поріг слухової чутливості людини.
Обладнання й матеріали: механічний годинник, сантиметрова лінійка, зошит, підручник.
Хід роботи
1. Робота в трійках. Учні по черзі виконують усі три ролі.
2. Піддослідний сидить на стільці із заплющеними очима.
3. Експериментатор повільно наближає годинник до вуха піддослідного, поки він не почує звук його роботи.
4. Асистент експериментатора з допомогою лінійки вимірює відстань, на якій піддослідний почув звук годинника.
5. Дослід для правого та лівого вух повторюють тричі.
6. Дані заносять у зошит та обчислюють середнє значення порогу чутливості.
7. Висновки записують у зошит.
Слухова сенсорна система. Вимірювання порогу слухової чутливості, біологія
Повернутися на сторінку Біологія