Урок 74. Сенсорна система рівноваги, біологія, 9 клас

Урок 74. Сенсорна система рівноваги, біологія, 9 клас

Цілі уроку: сформувати загальне уявлення про сенсорну систему рівноваги, розглянути її будову й особливості функціонування.

Обладнання й матеріали: таблиці зі схемами структури сенсорних систем, схема розміщення нервових центрів у корі головного мозку людини, таблиці зі схемою будови органа рівноваги.

Базові поняття й терміни: сенсорна система рівноваги, вестибулярний апарат, півколові канали, отоліти, хвороба руху.

 

 

Хід уроку 74. Сенсорна система рівноваги, біологія, 9 клас

 

I. Організаційний етап

 

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Які частини входять до складу слухового аналізатора?

2. Які функції виконує середнє вухо?

3. Які фактори можуть спричиняти погіршення слуху?

 

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

В організмі людини внутрішнє вухо виконує подвійну роль: сприйняття звуків (завитка зі спіральним органом), а також регулювання положення тіла в просторі, збереження рівноваги. Остання функція забезпечується вестибулярним апаратом, що складається з двох мішечків — овального і круглого — і трьох півколових каналів, розширених у своїй основі. Канали й мішечки сполучені між собою й заповнені рідиною. На внутрішній поверхні мішечків і розширень півколових каналів розміщені чутливі волоскові клітини. Від них відходять волокна нервів.

Кутове прискорення сприймається головним чином рецепторами, розміщеними в півколових каналах. Вони збуджуються під тиском рідини каналів. Прямолінійні прискорення реєструються рецепторами мішечків. Чутливі волоскові клітини занурені в желатиноподібну речовину — мембрану отолітів. Верхня частина цієї мембрани має вкраплені в неї кришталики кальцій гідрогенкарбо-нату — отоліти. Під впливом прямолінійних прискорень ці кришталики дією своєї маси змушують мембрану згинатися. При цьому відбувається деформація волосків, і в них виникає збудження, яке передається по відповідному нерву в центральну нервову систему.

Система рівноваги

Система рівноваги

Хвороба руху

Хвороба руху являє собою стан, що характеризується загальним нездужанням, відчуттям дискомфорту в області шлунка, втратою апетиту, блідим і холодним потом, запамороченням, нудотою, іноді блювотою. У разі важких форм заколисування людина зазнає жорстоких страждань і стає зовсім безпомічною.

Хвороба руху також включає такі поняття, як кинетоз, заколисування, автомобільна, морська, повітряна, залізнична хвороба. Розлади, що нагадують заколисування, можуть відзначатися в деяких осіб під час хитання на гойдалці, на різних розважальних атракціонах, каруселях, під час вальсування, навіть під час підйому й спуску в ліфті.

За визначенням англійського дослідника Бенсона, хвороба руху «є нормальною реакцією здорової людини, що не має яких-небудь органічних або функціональних порушень, на вплив незвичного виду рухів певної інтенсивності й тривалості». При цьому термін «хвороба» не несе патологічного змісту, а використовується лише для характеристики синдрому вестибуловегетативних і вестибулосенсорних порушень, викликаних різними видами реального або гаданого руху.

Незважаючи на різноманіття форм хвороби руху, основні характеристики факторів, що є причиною цих розладів, та їхні клінічні прояви є практично однаковими, що дозволяє використовувати універсальний термін «хвороба руху» в разі всіх видів заколисування. Провідним симптомом хвороби руху є нудота, а основними ознаками — блідість, потовідділення й блювота (іноді багаторазова).

 

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Питання до учнів

1. Де розташовано орган рівноваги людини?

2. З яких частин складається орган рівноваги?

3. Що може викликати «морську хворобу» та інші форми хвороби руху?

 

V. Домашнє завдання

Урок 74. Сенсорна система рівноваги, біологія, 9 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків біології 9 клас

Комментарии закрыты.