Урок 75. Сенсорні системи смаку й нюху, біологія, 9 клас

Урок 75. Сенсорні системи смаку й нюху, біологія, 9 клас

Цілі уроку: сформувати загальне уявлення про сенсорні системи смаку й нюху, розглянути їх будову й особливості функціонування.

Обладнання й матеріали: таблиці зі схемами структури сенсорних систем, схема розміщення нервових центрів у корі головного мозку людини, таблиці зі схемою будови смакового й нюхового аналізаторів.

Базові поняття й терміни: смакова сенсорна система, нюхова сенсорна система, нюх, смак, порогова концентрація, пахучі речовини, смаковий поріг.

 

 

Хід уроку 75. Сенсорні системи смаку й нюху, біологія, 9 клас

 

I. Організаційний етап

 

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Де розташовано орган рівноваги людини?

2. З яких частин складається орган рівноваги?

 

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

Нюхова сенсорна система

Рецепторний апарат нюхового аналізатора знаходиться всередині носа. В області верхнього носового ходу й задньої верхньої частини носової перегородки слизова оболонка відрізняється своєю товщиною й жовтокоричневим забарвленням. Рецепторний апарат нюхового аналізатора складається із трьох типів клітин: нюхових, опірних та базальних, які утворюють нюховий епітелій. Кірковий відділ нюхового аналізатора розміщений в області складок морського коня. Нюхові центри пов’язані з багатьма нервовими центрами проміжного й середнього мозку.

Гострота нюху характеризується порогом відчуття, тобто мінімальною кількістю пахучих речовин, які здатні викликати відчуття запаху. Гострота нюху щодо однієї й тієї самої пахучої речовини широко варіює в різних людей. Вона змінюється також у однієї й тієї самої людини в широких межах залежно від багатьох умов.

Особливо різко виражені зміни гостроти нюху, пов’язані з адаптацією. Добре відомо, що люди, які працюють з різними неприємними запахами речовин, настільки швидко звикають до них, що перестають їх відчувати. У разі тривалого вдихання пахучої речовини однією половиною носа адаптація настає не тільки на цій стороні, але й на другій. На основі цього можна зробити висновок, що процес має місце і в центральних відділах нюхового аналізатора. У разі повної адаптації до одного запаху, тобто повного зникнення здатності відчувати його, гострота нюху інших запахів може залишатися без змін.

Смакова сенсорна система

Периферичний, або рецепторний, апарат смакового аналізатора знаходиться в порожнині рота. З допомогою смакового аналізатора здійснюється випробування їжі після її безпосереднього дотику зі слизовою оболонкою порожнини рота. Крім того, з рецепторного поля порожнини рота за участі смакового аналізатора рефлекторно пускається в хід складний механізм апарата травлення.

У слизовій оболонці ротової порожнини є особливі утворення — смакові цибулини, що є специфічними кінцевими апаратами, які сприймають смакові подразники. У дорослої людини смакові цибулини розміщуються на кінчику язика, на боковій його поверхні, а також на передній і задній поверхні надгортанника, на задній стінці глотки, на передньому та м’якому піднебінні. У старості їх кількість зменшується.

Іннервація смакової області дуже складна. У хребетних тварин немає окремих смакових нервів, як для рецепторів нюху. Смакові цибулини різних областей слизової оболонки порожнини рота одержують нервові волокна від чотирьох різних нервів.

Усі смакові волокна входять до складу одиночного пучка довгастого мозку й закінчуються в області його ядра.

Подразнювачами смакових рецепторів є найрізноманітніші речовини у водних розчинах. Речовини, нерозчинні у воді, не мають смаку; не має смаку також дистильована вода. Існують три групи смакових речовин, які викликають чотири види перших відчуттів смаку: кислого, солоного, гіркого й солодкого.

Відчуття кислого виникає в разі подразнення смакових закінчень кислотами або кислими солями. За одним смаком неможливо відрізнити хлоридну кислоту від сульфатної або нітратної. Якщо водна концентрація йонів однакова, відчуття кислого смаку є також однаковим.

Відчуття гіркого викликають майже всі алкалоїди, а також цілий ряд інших речовин, як то глюкозиди й пікринова кислота.

До групи речовин, які викликають відчуття солодкого, належать двохатомні спирти, багатоатомні спирти, моносахариди, дисахариди й полісахариди.

Поверхня язика неоднаково чутлива до різних видів смакових подразників: солодке краще відчувається на верхівці язика і слабше — біля основи, для гіркого — максимальне відчуття в основі, а мінімальне — у верхівці язика.

Розлади смаку

Утрата смаку спостерігається в разі різних захворювань; найчастіше трапляється зниження смакової чутливості — гіпогевзія. Описано випадок, коли всі смакові речовини викликають тільки одне смакове відчуття — солоне. Нерідко спостерігаються випадки збудженості смаку (парагевзія), коли хворі їдять різні речовини, які викликають у здорових людей відразу. У разі захворювання скроневої долі головного мозку можуть розвиватися смакові галюцинації.

 

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Питання до учнів

1. Яку будову має нюховий аналізатор?

2. Яку будову має смаковий аналізатор?

 

V. Домашнє завдання

Урок 75. Сенсорні системи смаку й нюху, біологія, 9 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків біології 9 клас

Комментарии закрыты.