Індивідуальні особливості поведінки людини, біологія
Хід заняття Індивідуальні особливості поведінки людини, біологія
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності
1. Яку будову має нервова тканина?
2. Які властивості притаманні нейронам?
3. Як нейрони взаємодіють між собою?
III. Вивчення нового матеріалу
Стародавній лікар Гіппократ (460-377 рр. до н. е.) вважав, що оптимальне співвідношення чотирьох «соків тіла» (крові, лімфи, жовчі та «чорної жовчі») визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.
Виходячи з учення про «соки тіла» Клавдій Гален (129-201 рр. н. е.) розробив першу класифікацію темпераментів, яку виклав у трактаті «De temperamentis» (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій).
Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, земля, повітря й вода є спільною основою всіх речей. З дев’яти визначених і описаних Галеном темпераментів лише чотири пройшли випробування часом, оскільки кожен з них зумовлений переважанням в організмі одного із «соків».
На думку Галена, якщо в організмі людини переважає «гаряча» кров sanguis, то в її поведінці яскраво виявляються риси сангвіністичного темпераменту — енергія, впевненість, рішучість. Якщо ж цю «гарячу» кров охолоджує «надлишковий слиз» (phlegma), то це призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.
Їдка жовч (chole) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої «чорної» жовчі (melan chole), це приводить до формування меланхолічного темпераменту. Аристотель також пов’язував меланхолію з «чорною» жовчю.
Майже до середини XVIII ст. більшість дослідників дотримувалися класифікації Галена, вбачаючи анатомо-фізіологічну основу темпераменту в будові та функціях кровоносної системи.
У наш час реальність різниці між м’язовими й церебральними типами конституції людини вважається встановленою, тобто реальність саме психічних зв’язків не викликає сумніву.
Ідея зв’язку темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях І. П. Павлова, який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак — сили, урівноваженості та рухливості нервових процесів.
Отже, темперамент — індивідуально-типологічна характеристика людини й вищих тварин, що виявляється в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу їхніх психічних процесів.
Типи нервової системи (темпераменту)
Жвавий тип (сангвінік) має сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси жвавого типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.
Спокійний тип (флегматик) має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій.
Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.
Нестримний тип (холерик) має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про неврівноваженість нервових процесів із переважанням збудження. Саме через це для характеристики цього типу не використовується поняття рухливості нервових процесів.
Слабкий тип (меланхолік) вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів не застосовуються. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників.
Тип нервової системи, є природженим, і змінити його повністю нікому не під силу. Проте, іще І. П. Павлов довів можливість корекції окремих типологічних властивостей.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь
1. Як Гален пояснював виникнення різниці в поведінці людей з різним темпераментом?
2. Які характеристики нервової системи використав І. П. Павлов для виділення типів темпераменту?
Індивідуальні особливості поведінки людини, біологія
Повернутися на сторінку Біологія