Фенімор Купер — майстер пригодницького роману. Американський романтизм. Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
Фенімор Купер (1789—1851) — класик американського романтизму, історик природи. На відміну від В.Ірвінга, який започаткував американську новелу, Ф. Купер став автором історичного американського роману, засновником «морського роману» у світовій літературі.
У XIX ст. в середовищі американських літераторів ходила жартівлива історія про те, що Фенімор Купер із простого фермера раптом став письменником. Справді, до 30 років він не мав ніякого літературного досвіду, і навіть не мріяв стати письменником.
Батько майбутнього митця Уїльям Купер був американцем у четвертому поколінні. У 1744 р. він одружився з Елізабет Фенімор, яка походила із старовинної заможної родини. Молоді оселилися у невеличкому поселенні Берлінгтон (штат Нью-Джерсі), де вже через декілька років стали багатими землевласниками і мали чимале потомство.
15 вересня 1789 року у них народилася 11-та дитина, син, якого назвали Джеймс. Отже, справжнє ім’я майбутнього письменника — Джеймс Купер, а Фенімор — узяв пізніше, за дівочим прізвищем матері. Коли дитині виповнився рік, батьки переїхали на постійне місце проживання у Куперстаун (поселення, назване за прізвищем батька) неподалік від Нью-Йорка, на озері Отсего.
Дитячі роки провів на хуторі, займаючись мисливством і рибальством, прогулюючись лісами. Батьки Джеймса захоплювалися літературою і музикою. У сім’ї любили читати і обговорювати романи Свіфта і Скотта, п’єси американських драматургів. Любов до читання батьки намагалися прищепити і своїм 15-ти дітям.
Початкову освіту Джеймс отримав у сільській школі, в якій єдиним учителем з усіх предметів був Олів’є Корн, людина сувора, але добра. Коли хлопцеві виповнилося 12 років, його відправили у м. Албанія вчитися у Єльському коледжі. Вже через 2 роки він став наймолодшим студентом Нью-йоркського коледжу. Навчання давалося йому легко, тому Джеймсові було не цікаво на лекціях, а вихід енергії знаходив у різноманітних витівках, за що був відрахований із закладу. Батькам довелося перейти на домашню освіту. Для нього запросили викладачем священика Уїльяма Нілла. Але юнак не хотів учитися. І батько прийняв дуже жорстоке рішення — віддати хлопця матросом на торгівельне судно. Для 17-річного Купера розпочалися роки подорожей.
На судні він проплавав 5 років (з 1806 до 1811 р.), упродовж яких не тільки засвоїв морську справу, а й привчив себе до витримки і дисципліни. 20 лютого 1808 року Джеймс прийняв присягу і отримав патент на перше офіційне звання. Коли помер батько, юнак у чині офіцера залишив службу, успадкував маєток, одружився і почав займатися сільським господарством. Його дружиною стала Сюзане Августа Делансі, красива освічена 18-річна дівчина. Саме вона виступила проти повернення чоловіка на флот.
У 1811 р. молода сім’я оселилася у невеличкому маєтку Мамаронек недалеко від Нью-Йорка, де Джеймс побудував дім, отримав кредит, відкрив свою крамничку і купив китобійне судно «Юніон». Купер серйозно почав думати про те, щоб зайнятися політикою, але, сам того не очікуючи, присвятив себе літературі.
Одного разу він помітив, що його родина зачитується якоюсь книгою, і сам зацікавився нею. Того ж вечора Джеймс прочитав своїй хворій дружині Сюзен цей сентиментальний роман і, не витримавши примітивізму твору, з обуренням вигукнув: «Та я сам напишу тобі книжку кращу, ніж ця». І написав роман «Пересторога» (1820). Він не приніс ні слави, ні грошей, але сприяв входженню Купера у коло нью-йоркських літераторів. Незабаром він отримав посаду рецензента журналу «Література, нація і критика» і поставив перед собою мету — написати історію Америки.
Згодом вийшов роман «Шпигун» (1821), яким автор заклав традиції американського історичного роману. Цей твір приніс письменнику літературну славу і прізвисько «американський Скотт» (за 1 рік — 9 тисяч примірників, що на 3 тисячі більше, ніж відомі романи В. Скотта). Саме ця книжка стала основою для майбутнього циклу творів про Шкіряну Панчоху і морських романів.
Але була й сторона життя видатного прозаїка, сповнена тривог і невлаштованості. Спадок, отриманий від батька, був розтрачений, заняття літературою поки не приносили серйозних доходів. Борги зростали, кредитори все більше наступали. У 1823 р. шериф описав все домашнє майно Куперів, і тільки за волею щасливого випадку воно не було продане з молотка.
Однак Фенімор Купер не здавався. Один за одним виходили у світ його романи: «Лоцман» (1823), «Піонери» (1823), «Останній з могікан» (1825), «Прерія» (1827), «Червоний корсар» (1828), «Морська чарівниця» (1830). Колумбійський коледж відзначив заслуги письменника почесним науковим ступенем, а нью-йоркські інтелектуали визнали його головою неофіційного клубу під назвою «Хліб і сир».
На зароблені гонорари письменник разом із сім’єю у 1827 р. подорожував Європою, маючи статус американського дипломата. Подорож затягнулася на 7 років. У Франції він служив консулом. Хотів відвідати й Росію, але через революцію не зміг. Влітку 1833 року родина повернулася на батьківщину. Країна за цей час дуже змінилася. Коли їхав до Європи, то вважав Америку найкращою.
У кінці 40-х років стан здоров’я Джеймса Куп ера різко погіршився, він уже не міг самостійно ходити, писати, а тому час від часу задиктовував сторінки історії Нью-Йорка своїй доньці Шарлотті. 14 серпня 1851 р. серце письменника перестало битися. Поховали його на сімейному цвинтарі у Куперстауні. У 1853 р. будинок видатного романіста згорів, а на його місці був поставлений пам’ятник, який і до сьогодні зберігся.
За життя Ф. Купер написав 33 романи (за рік — 1,2 або й 3 романи), декілька томів публіцистичних і путівник нарисів, памфлетів, історичних пошуків. В історію світової літератури він увійшов як творець американського соціального роману, котрий представлений кількома різновидами:
- історичний («Шпигун»);
- морський («Пірат»);
- про боротьбу індійських племен («Шкіряна Панчоха»),
Письменник першим в американській літературі впевнено йшов до епічного відображення світу, що частково відбилося на об’єднанні його книг у цикли: пенталогію, трилогію, дилогію.
Три основні теми творчості:
- війна за незалежність;
- море;
- життя фронтиру.
З усього написаного Ф. Купером найвідомішою стала пенталогія про Шкіряну Панчоху («індіанські романи»). Усі ці твори об’єднано спільною темою (боротьба індіанських племен проти колонізаторів) і образом мисливця Натаніеля Бампо, у якого були багаточисельні прізвиська: Звіробій, Слідопит, Соколине Око, Шкіряна Панчоха, Довгий Карабін.
Виходили | Слід розташовувати |
«Піонери» 1823 | «Звіробій» (юність білого мисливця Бампо, 1740—1745) |
«Останній з могікан» 1826 | «Останній з могікан» (1757) (білий Бампо і індіанець Чингачгук — Великий Змій — Ункас; боротьба «тубільних воїнів» у Північній Америці за волю). (Події англо-французької війни 50—60-х років) |
«Прерія» 1827 | «Слідопит» (1758—1759) (нещасливе кохання Слідопита Бампо + тема завоювання вітчизни) |
«Слідопит» 1840 | «Піонери» (зміни на американській землі, 1793—1794) |
«Звіробій» 1841 | «Прерія» (події початку XIX ст., американці викупили у французів провінцію Луїзіану, 1805) |
«Піонери»
У центрі — конфлікт старого мисливця Натті Бампо та його вірного друга Чингачгука із суспільством американських цивілізаторів (суддя Мармадьюк Темпл). Темпл засудив Натті за те, що він підстрелив оленя за 10 днів до початку сезону полювання. Розв’язка трагічна. Старий індіанець, друг Натті, Чингачгук помер. Натті вирушив на захід, куди ще не ступала нога білого цивілізатора.
Натті Бампо — американський варіант типу «зайвої людини», друзі — Чингачгук, Ункас.
«Звіробій»
Події, описані у творі, відбувалися між 1740 і 1745 роками. Важко знайти більш мужній образ, ніж образ мандрівника, який назвав себе Гаррі Непосида. Його справжнє ім’я було Гері Марг, але оскільки мешканці прикордонної смуги звикли давати людям усілякі прізвиська, то частіше згадували його прізвисько, аніж справжнє прізвище. Нерідко його називали Гаррі Торопичою. Обидва прізвиська він одержав за свою мужність, рухливість і надзвичайну впертість. Він був близько 190 см на зріст, обличчя мав добре і гарне. Тримався впевнено і розкуто. Непосида належав до числа тих «теоретиків», які вважали всі раси нижчими за білу.
Інший герой — Звіробій, як називав його Непосида, — і зовні, і за характером був цілком протилежним. Він був високим (близько 180 см.), худим, але мускулистим. Його молоде обличчя не можна було назвати особливо гарним, але придивившись вгледівшись уважно, можна було побачити добродушність і правдивість, твердість характеру та чесність почуттів.
Обидва прикордонні мешканці були дуже молодими. Непосиді — років 26 — 28, а Звіробій був іще молодшим за нього. Вони носили одяг пошитий зі шкіри оленя (ознака того, що весь час проводили у лісах, на околиці цивілізованого суспільства). Звіробій говорив, що його виховали делавари (плем’я індіанців), які дали йому ім’я не за відважне серце, а за «зоркий глаз» та швидкі ноги.
Між друзями виникла суперечка, яка засвідчила і довела, що їхні характери справді різні. Вони завели розмову про Джудіт Хаттер, доньку Володаря озера Тома Плавучого. Дружина у нього померла, її труп він спустив у воду. Том виховував двох доньок — Джудіт та Хетті. Непосида сказав, що готовий одружитися із Джудіт, але вона була проти. «Если она осмелится обвенчаться в моё отсутствие, то узнает все радости вдовства, не дожив до 20 лет…. Если соперник встанет на моём пути, как ни отшвырнуть его в сторону?… Мы здесь живём без законов и поневоле должны сами быть и судьями, и палачами…»
Звіробій був приголомшений сказаним. Він, у свою чергу, попередив, що обов’язково доніс би на нього, якби той скоїв такий злочин. Вони посварилися, але треба було вирушати в дорогу. Звіробій любив природу, людей, незалежно від їхньої раси. «Убийство животного я никогда не считал подвигом… Я считаю краснокожих такими же людьми, как и мы с тобой. Каждого надо судить по его поступкам, а не по цвету его кожи».
Історія Звіробоя. Батька звали Бампо, і його назвали так само. При хрещенні дали ім’я Натаніель, або Натті. Але це ім’я носив недовго; делавари підмітили, що хлопець завжди говорив правду і дали йому прізвисько Правдивий Язик. Потім за швидкі ноги дали ім’я Голуб (у голуба швидкі крила і літає він завжди по прямій лінії). Після цього дали прізвисько Висловухий (добре чув). Аж потім дали ім’я Звіробій (гарний мисливець). Чингачгук — з англійської Великий Змій (мудрість і хитрість). Справжнє ім’я — Ункас.
Особливості творчості Ф.Купера — романіста:
- • напружено-драматичний, стрімкий характер оповіді;
• авантюрна інтрига;
• наявність елементів сентименталізму та мелодраматизму; - • схильність до надто докладних і чуттєво забарвлених описів архітектури, побуту, одягу, звичаїв;
- • контрастні за своїми людськими якостями, переконаннями, вчинками, почуттями герої; уславлення відваги і розуму вільної і дієвої природної людини;
- • новизна тематики, образів, мотивів;
- • наявність своєрідних американських рис, введення місцевого колориту;
- • розгорнуті поетичні картини природи.
Фенімор Купер — майстер пригодницького роману. Американський романтизм. Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
Повернутись на сторінку Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
Повернутись на сторінку Американський романтизм