Фольклоризм у літературі. Український фольклор. Конспекти лекцій
Наприкінці ХІХ ст. французький фольклорист Поль Себійо різноманітні ненаукові заняття фольклором називав фольклоризмом. Нині цим поняттям позначають високохудожнє поєднання фольклору і літератури як наслідок тривалої взаємодії обох художніх систем, свідомого звернення професійних письменників до фольклорної естетики.
Фольклоризм — трансформація, переосмислення, розбудова традиційно фольклорних мотивів, образів, композиційних схем і художніх засобів у канві авторського художнього тексту.
Усне і писемне мистецтва слова живуть і розвиваються в постійній взаємодії, стимулюють і збагачують одне одного. Явище фольклоризму пов’язане з основними тенденціями розвитку літератури певної доби, інтерпретаціями (намірами, прагненнями) окремих авторів. У давній літературі відбувалося спорадичне використання фольклору, а письменники-романтики вважали його основним джерелом творчості. Новітня доба ознаменована його художньо-філософською конкретизацією.
Зацікавлення митців усною народною творчістю може реалізовуватися на різних функціональних рівнях: через запозичення, стилізацію, наслідування, переспів, цитування, включення до тексту фрагментів фольклорних творів без посилання на них (центон), символічне переосмислення міфологемних реліктів тощо. У зв’язку з цим розрізняють основні принципи фольклоризму в межах творчості одного письменника чи дослідження одного твору:
1) трансформацію, за якої художник слова творчо переосмислює, видозмінює фольклорний елемент;
2) максимальне збереження автентичних одиниць фольклору.
Особливо масштабно фольклоризм виявив себе в романтичну добу розвитку літератури, що засвідчує творчість представників Харківської школи романтиків, «Руської трійці». В концептуальній основі його — намагання дослідити, донести до суспільства знання, які увиразнюють національну самобутність українців, приваблюють до ціннісних, моральних, культурних джерел, життєвого досвіду народу. Ця домінанта знайшла свій розвиток у творах І. Котляревського, Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Б. Грінченка, І. Франка, Ольги Кобилянської, Б. Лепкого, О. Ільченка, О. Довженка та ін. Елементами фольклоризму сповнена і творчість багатьох сучасних українських письменників (Вал. Шевчук, Галина Пагутяк, Галина Тарасюк, Ю. Винничук, С. Процюк та ін.).
У письменстві сучасної доби фольклоризм набуває символічного значення, адже фольклорний феномен позначений особливою художньо-філософською конкретизацією.
Фольклоризм у літературі. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій