Футуризм, Що таке Футуризм?
Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — авангардистська течія в літературі й мистецтві 10—30-х років XX ст., для якої характерні бунт проти старого світу й колишніх цінностей, розрив з традиціями мистецтва (епатажність і експресивність), активне експериментаторство у царині форми і змісту, творення нового майбутнього естетичними засобами.
Уперше виник в Італії. У 1909 р. письменник Ф. Т. Марінетті опублікував «Маніфест футуризму», в якому проголосив розрив з традиційною культурою, утвердження естетики сучасної урбаністичної цивілізації з її динамікою і нівелюванням особистості, прагнення відтворити світ «безособової» людини, культ машин, бунтарського духу в мистецтві, необхідність пошуку нових художніх засобів (звукове письмо, вільний синтаксис тощо).
Естетика футуристів ґрунтується на запереченні будь-яких традицій і орієнтації на перетворення не тільки культури, а й усього Всесвіту. Тому творчість футуристів набуває всесвітнього, узагальненого змісту. Вони розглядають своє експериментаторство як шлях до наближення нового майбутнього, засіб боротьби зі старим, віджилим. Футуризм відзначається активним, дієвим характером. Він створив нового героя-бунтівника, який бере на себе відповідальність за долю світу й культури і стає новим Прометеєм сучасності. Футуристи виступали за оновлення мистецтва, всіх літературних форм (звідси їх відмова від пунктуації, «звільнення від авторського «я»», створення приголомшливих образів тощо).
На початку 10-х років XX ст. футуризм виникає і в Росії. Російський футуризм був пов’язаний з італійським, але розвивався власним шляхом, зумовленим революційними процесами в суспільстві. У російській поезії склалися чотири групи футуристів: 1) «Гілея» (кубофутуристи) — Б. Маяковський, В. Хлєбніков, В. Каменський, Д. і М. Бурлюки та ін.; 2) «Асоціація егофутуристів» — І. Северянін, І. Ігнатьєв, К. Олімпов; 3) «Мезонін поезії» — В. Шершеневич, Р. Івлев та ін.; 4) «Центрифуга» — С. Бобров, М. Асєєв, Б. Пастернак.
У середині 10-х років виник український футуризм, пов’язаний передусім з іменем М. Семенка. Поетика футуризму позначилася й на творчості О. Слісаренка, Я. Савченка, О. Близька, В. Хмелика, С. Гординського, М. Терещенка та ін.
У середині 20-х років футуризм як український, російський, так і світовий вичерпав себе, проте досвід футуристів активно використовували представники інших напрямів і течій. Футуристи збагатили літературу новими художніми знахідками, відкриттями в галузі форми, образної системи, поетичної мови, хоча не завжди їхні експерименти були вдалими.