Хайям Омар (повне ім’я Гійаз ад-Дін Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім аль-Хайям Нішапура; 1048 — після 1123) — перський поет, математик, астроном, філософ, послідовник великого мислителя Сходу Авіценни (Ібн Сіни). Сучасники називали його Найученішою людиною століття, Доказом істини, Знавцем грецької науки, Царем філософів Сходу і Заходу. Основні твори: «Рубайят» (понад 400 віршів), «Трактат про буття і повинність». Народився Омар Хайям у Нішапурі на сході Ірану. Відомості про нього збереглися у творі «Книга мудреців» арабського історика Джамала ал-Діна. За складеним ним самим гороскопом та за розташуванням зірок у момент народження Хайяма один індійський астроном вирахував, що це було 18 травня 1048 р. Батько Омара — багатий ремісник з міста Нішапур (за тих часів — великий економічний і культурний центр імперії сельджуцьких султанів), очолював цех ткачів, що виробляли намети для султана.
Здібний, допитливий і працелюбний юнак закінчив медресе (духовну школу), яка готувала чиновників найвищого розряду для державної служби, а згодом продовжив освіту в містах Хорасан та Самарканд — найвідоміших наукових, політичних і культурних центрах того часу.
Завдяки розуму і величезній працездатності, він опанував математичні й природничі науки, та особливо захоплювався геометрією Евкліда і його вченням про паралельні лінії, в якому в математичній формі порушувалося питання про безмежність Всесвіту й обмеженість людського життя. У 26 років Хайям написав свій перший трактат з алгебри, а у 29 — склав найточніший календар, за що отримав у подарунок від султана Малік-шаха астрономічну обсерваторію й запрошення на службу. В сучасному григоріанському календарі, яким ми всі користуємося, річна похибка в часі становить 26 секунд, тоді як у календарі Омара Хайяма — лише 19 секунд. Його вважали найавторитетнішим серед астрологів свого часу, з ним консультувалися найвпливовіші люди, а бухарський емір, розмовляючи з ним, на знак особливої пошани садовив його поруч із собою на трон. Омар Хайям був незалежним у своїх поглядах і оспівував вільну людину із швидким і гострим розумом, кмітливу й дотепну, яка не цурається радощів життя і не відмовляється пити з чаші насолоди.
Цікаво, що за традицією красномовності, властивою східному мисленню, сучасники називали його Найученішою людиною століття, Доказом істини, Знавцем грецької науки, Царем філософів Сходу і Заходу. Але все це славослів’я й пошанування не зарадили Омару Хайяму в часи скрути: потрапивши в немилість до вельмож, він жив у бідності. Один із сучасників великого поета так розповідав про його смерть: «Омар Хайям чистив зуби зубочисткою й уважно читав «Книгу зцілення» Ібн Сіни. Коли ж дійшов до розділу про єдине й множинне (вершина східної мудрості), то поклав зубочистку між двома сторінками і сказав: «Поклич, я хочу скласти заповіт». Потім устав, помолився, не їв, не пив. Прочитавши останню вечірню молитву, уклонився до землі й сказав, впавши додолу: «О, Боже мій! Ти знаєш, що я пізнав тебе в міру моєї можливості. Пробач мені, моє пізнання тебе — це мій шлях до тебе». І помер».
Літературне ім’я «Хайям» означає «швець наметів». Вважається, що він є автором понад тисячі рубаї. Улюбленими для Омара Хайяма були теми кохання й вина. У коханні він бачив земну радість, вино ж прославлялось як напій насолоди з джерел мудрості. Творчість Омара Хайяма зазнала фольклорного впливу, провідними у його ліриці є мотиви протесту проти соціальної несправедливості, проти злої долі. Поет вступає в діалог навіть із Творцем, нарікаючи на нерозумність світоустрою. Він сміливо дорікає Богові, що той, створивши людину, не опікується нею. По-філософськи осмислює Хайям буття людини, визначає її місце і роль у Всесвіті. Провідною є ідея переходу матерії з одного стану в інший: нічого не зникає безслідно, усе в цьому світі взаємозв’язане: людина живе, але з часом стає прахом, землею, глиною, звідки бере початок нове життя. Омар Хайям співає гімн розумній людині з активною життєвою позицією. У себе на батьківщині Омар Хайям більше відомий як визначний учений, а світову славу поета він зажив значно пізніше — 1859 р., коли Едвард Фіцджеральд зробив блискучий переклад рубаї англійською мовою.