Хоку (хайку), Що таке Хоку (хайку)?
Хоку (хайку) — традиційний жанр японської лірики, який виник у XV ст., що було зумовлено розвитком міської культури. Хоку — це трирядковий неримований вірш, що постав на основі першої півстрофи танка. Існувало кілька шкіл хоку: «Кофу» — давня школа, пов’язана з іменем Мацунаги Тейтоку; школа Нісіями Соїна, школа «Сьофу» — найсерйозніша школа, де найвизначнішим поетом був Мацуо Басьо, який реформував цей жанр, зосередившись на безпосередньому зображенні природи. До хоку зверталися інші поети (Танігуті Бусон, Кобоясі Ісса, Масаока Сікі та ін.). Хоку вважають жанром пейзажної лірики, що будується на певному домінуючому образі, який має викликати в уяві закінчену картину. Однак із самого початку хоку виходили за межі однієї пейзажної замальовки. У віршах хоку знайшли відображення не тільки природа Японії, а й особливості японського світосприйняття, звичаї та вірування японців, спосіб життя японського народу в найхарактерніших подробицях.
Тематичні можливості хоку надзвичайно широкі. У трирядковому віршовому просторі автори виражали і стан природи, і найтонші порухи душі, і особливості життя японців певного часу. Приклад хоку Мацуо Басьо у перекладі М. Лукаша:
На голій гілці
самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір.
З японської поезії хоку перейшов до інших літератур. В українській літературі хоку привертали увагу поетів В. Коломійця, М. Реваковича та ін.