Чехов Антон Павлович (1860—1904 ) — російський прозаїк і драматург, майстер стислого оповідання. його творчість стала підсумком «золотої доби» російської класичної прози й відкрила нові обри у світовій драматурги.
Основні твори: оповідання «Смерть чиновника» (1883), «Товстий і тонкий» (1883), «Хірургія» (1884), «Хамелеон» (1884), «Іонич» (1898), «Людина у футлярі» (1898), «Палата №6» (1892), п’єси «Чайка» (1896), «Три сестри» (1901), «Вишневий сад» (1904).
Чехов народився 29 січня 1860 р. в Таганрозі у багатодітній купецькій родині. У 1868 р. вступив до Таганрозької гімназії. У 1876 р. батьки з молодшими дітьми були змушені переїхати до Москви через борги батька, Антон залишився у рідному місті до закінчення гімназії. У 1879 р. майбутній письменник став студентом медичного факультету Московського університету. Достеменно встановлена перша публікація А. Чехова (в петербурзькому гумористичному тижневику «Стрекоза») датується 1880-м роком. Так розпочався тривалий період співпраці молодого письменника з гумористичними журналами «Стрекоза», «Будильник», «Зритель», «Осколки» та ін. Друкувався він під псевдонімами Антоша Чехонте, Людина без селезінки, Брат свого брата. У 1884 р. Чехов закінчив університет і почав практикувати як лікар; випустив першу книжку оповідань («Казки Мельпомени. Шість оповідань А. Чехонте»). Того ж року трапилася перша легенева кровотеча, яка була ознакою сухот — хвороби, від якої Чехов страждав усе подальше життя і яка передчасно звела його у могилу. У 1886 р. вийшла друком збірка «Строкаті оповідання». Наступного року була опублікована книжка «У сутінках. Нариси та оповідання», а також вперше поставлена на сцені п’єса «Іванов». У 1888 р. письменникові була присуджена Пушкінська премія Російської академії наук. Того ж року він познайомився з видатним композитором П. Чайковським, якому присвятив свою збірку «Похмурі люди» (1890). У квітні 1890 р. Чехов виїхав на Сахалін з метою, як повідомляла одна тогочасна газета, вивчення побуту каторжників. Враження від перебування там він виклав на сторінках книжки «Острів Сахалін» (1893—1894). Ця поїздка підірвала його здоров’я. У 1891 р. письменник подорожував Європою (Відень, Венеція, Болонья, Флоренція, Рим, Неаполь, Монте-Карло, Париж). Наприкінці того ж року він узяв участь у наданні допомоги голодуючим селянам Нижньогородської та Воронезької губерній. Влітку 1892 р. лікував хворих під час пошесті холери в Тульській губернії. У 1894 р. здійснив другу поїздку до Європи. В Ясній Поляні Чехов відвідав Л. Толстого, який високо цінував його як письменника і як особистість. Того ж року він познайомився з молодим талановитим російським письменником І. Буніним. В Александринському театрі відбулася прем’єра чеховської п’єси «Чайка», яка завершилася провалом.
За порадою лікарів письменник перебрався до Ялти. У 1900 р. Чехова було обрано почесним академіком (у галузі «красне письменство»). Втім за рік він відмовився від цього звання на знак протесту проти виключення Максима Горького з числа академіків. У 1901 р. обвінчався з відомою акторкою О. Кніппер. У 1904 р. у МХАТі відбулася прем’єра «Вишневого саду», присвячена дню народження А. Чехова. Через погіршення стану здоров’я письменник терміново виїхав на лікування за кордон (курорт Баденвейлер), де помер 2 липня 1904 р. Найвищим взірцем для А. Чехова була проза О. Пушкіна, що приваблювала його чарівною простотою і стислістю. З-поміж зарубіжних письменників він відзначав Гі де Мопассана — майстра короткого оповідання. Перші письменницькі кроки Чехов зробив на теренах гумористики. Співпрацюючи у 80-ті роки з рядом гумористичних часописів, він писав на замовлення невеличкі тексти усталених жанрів (оповідання-сценки, оповідання-анекдоти, фейлетони, пародії тощо). Багато що з написаного на цьому етапі письменник згодом забракував. Однак уже тоді ним були створені справжні шедеври: оповідання «Товстий і тонкий», «Хірург», «Хамелеон» та ін., що увійшли до золотого фонду художньої літератури. І вже тоді виявився драматургічний хист цього митця, що повною мірою розкрився в період його творчої зрілості. Поворотним пунктом у творчій біографії А. Чехова стала повість «Степ» (1888), в якій відкрилася лірична грань його таланту. Ця повість принесла письменникові широке визнання у Росії. Важливу роль у його духовному та мистецькому розвитку відіграла поїздка на Сахалін. Вона не лише збагатила письменника новим життєвим матеріалом і новими сюжетами, а й вплинула на самі засади його світосприйняття. У творчості Чехова 90-х років помітно розширилися межі художнього охоплення життя, збагатився тематичний репертуар, підсилилися тенденції до морально-філософських узагальнень. Традиційно Чехов посідає місце поряд з найвидатнішими російськими реалістами-прозаїками XIX ст. Ф. Достоевським і Л. Толстим. Разом з тим його творчість розглядається як яскраве явище межі XIX—XX ст., оскільки в ній відбилися окремі елементи тих художніх систем, що розвивалися у літературі та мистецтві зазначеного періоду. Лев Толстой називав Чехова «Пушкіним у прозі». У своїй творчості письменник зумів усебічно відтворити сучасне йому життя. Своєю творчістю Чехов підніс на якісно новий рівень «малу форму» — оповідання, розробив нові принципи драматургії, став новатором не тільки російської, але й світової драматургії. Високу майстерність Чехова визнавали кращі майстри світової драми. Так, Бернард Шоу сказав: «Коли я прочитав драми Чехова, у мене виникло бажання спалити усі свої п’єси». Особливістю оповідань Чехова є лаконізм, дотепність, поєднання трагічного й комічного. Тематика творів досить широка. Автор здебільшого спостерігає буденне життя. Герої його творів — різночинці (студенти, лікарі, службовці, письменники, артисти, чиновники тощо). Характерним для творів Чехова є створення ситуації, де якнайкраще розкриється характер персонажа. Велику роль у розкритті авторського задуму відіграє художня деталь. Твори Чехова позбавлені дидактизму, проте в кожному закладена мораль, яку має відчути читач. Літературознавці знаходять у творчості Чехова елементи новомодних художніх течій — символізму, натуралізму, сюрреалізму, проте автор претендував на творчу свободу, на право бути самобутнім. Поетика творів Чехова є унікальною, а самі твори сприяли здійсненню мрії автора звільнити людину від «рабства в собі».