Шекспір Вільям (1564—1616) — англійський драматург і поет епохи Відродження.
Основні твори: «Приборкання норовливої» (1593), «Ромео і Джульєтта» (1594), «Сон літньої ночі» (1595), «Багато галасу даремно» (1599), «Дванадцята ніч» (1600), «Гамлет» (1601), «Отелло» (1604), «Король Лір» (1605), «Макбет» (1606).
Народився в м. Стратфорді-на-Ейвоні. Літературну діяльність розпочав 1590 р. Писав п’єси, сонети, поеми («Венера і Адоніс», 1593; «Лукреція», 1594). У 1590—1600 рр. Шекспір написав більшість своїх комедій («Комедія помилок», 1592; «Приборкання норовливої», 1593; «Сон літньої ночі», 1596; «Багато галасу даремно», 1598; «Віндзорські витівниці», 1598; «Як вам це сподобається», 1599), в яких прославляв людяність, засуджуючи феодальні забобони і пережитки, а також створив історичні хроніки («Генріх IV», 1590—1592; «Річард III», 1593; «Тіт Андронік», 1594), що подавали демократичне вирішення проблеми державної влади. Перша трагедія Шекспіра — «Ромео і Джульєтта» (1595) розповіла про велике і чисте, але трагічне кохання двох молодих сердець.
Шекспір — реаліст. У своїй творчості він майстерно охоплює найтонші градації почуттів і стосунків, піднесені і низинні сторони життя, велич і занепад людських душ, трагічне і комічне, особисте і громадське. У соціально-філософських трагедіях 1600-х років («Гамлет», 1601; «Отелло», 1604; «Король Лір», 1605; «Макбет», 1606), трагедіях з античного життя («Антоній і Клеопатра», 1607; «Коріолан», 1607; «Тимон Афінський», 1608) відображена доля людини в обстановці кризи феодалізму і народжуваного буржуазного егоїзму. Вони проникну ті вірою в безсмертя гуманістичних ідеалів. Характерним для Шекспіра є відтворення життя сучасного йому суспільства, всебічне зображення персонажа, показ його характеру в розвитку, використання прийому контрасту для розкриття його трагікомічної сутності.