Шіллер Фрідріх (повне ім’я — Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер; 1759—1805) — німецький поет, драматург, теоретик мистецтва, філософ, історик.
Основні твори: «Розбійники» (1781), «Підступність і кохання» (1784), «Дон Карлос» (1787), «Рукавичка» (1797), «Орлеанська діва» (1801), «Вільгельм Телль» (1804).
Народився Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер у м. Марбах-на-Неккарі. Світогляд формувався під впливом німецьких і французьких просвітників. Юнацькі драми («Розбійники», 1781; «Змова Фієско в Генуї», 1783) пройняті йенавистю до сучасної драматургу феодальної дійсності. Реалістична драма «Підступність і кохання» (1783) спрямована проти соціальної нерівності. У драмі «Дон Карлос» (1787) втілена мрія письменника про досягнення свободи і справедливості завдяки освіченому і мудрому королю. У 1787 р. Шіллер переїхав до Веймара, у 1789 р. — став професором історії Йенського університету. Він пише праці з історії, дослідження з теорії літератури і мистецтва, поетичні твори («Історія Тридцятирічної війни», 1791—1793; «Про трагічне мистецтво», 1792; поема «Художники», 1789).
Дружба з Й. В. Ґете мала благотворний вплив на творчість Шіллера останнього десятиліття життя. Він пише філософську лірику, балади, поеми («Ідеал і життя», «Кубок», «Рукавичка», «Івікові журавлі», «Пісня про дзвін»). В історичних народно-героїчних драмах (трилогія «Валленштейн», 1798—1799, вид. 1800; «Марія Стюарт», 1801; «Орлеанська діва», 1801; «Вільгельм Телль», 1804) Шіллер виступав як гуманіст, борець за національну незалежність, за права кожної людини на гідне життя. Для його стилю характерні реалістичне змалювання побутових сцен, народна мова, зображення героїв, які прагнуть свободи, долаючи в собі одвічний страх і покору перед тиранами. Шіллер був глибоко переконаний у тому, що кожна людина має право на щастя. Вірив, що призначення мистецтва полягає в пробудженні мрій про царство розуму й братерства, про здатність людей побудувати гуманне суспільство.