Ідентичність (лат. identicus — однаковий, тотожний) — відчуття, усвідомлення індивідом своєї належності до певної спільноти, групи людей. Виокремлюють індивідуальну і колективну ідентичність. Відчуття ідентичності надає її суб’єктові соціально значущий комплекс цінностей, символів і традицій. Кожна людина чи колектив є носієм ідентичності, які визначають їх місце та орієнтації в соціальній структурі, певні норми соціальної поведінки. Найпоширенішим виявом і формою є етнічна ідентичність, одна з форм колективної солідарності, що ґрунтується на системі культурно-символічних ознак, усвідомлюваних у процесі етнічної самоідентифікації (усвідомлення індивідом належності до певної етнічної спільноти). Самоідентифікація формує суб’єктивний статус (етнічну ідентичність), який може не збігатися з об’єктивним статусом етнічної належності. З огляду на різноманіття та складну систему етнічних спільнот (субетнос, етнос, нація, етнолінгвістична та етноконфесійна група тощо) індивід може самоідентифікуватися одночасно із кількома з них.
Тривале існування, життєздатність етнічної ідентичності засвідчують наявність перманентних об’єктивних чинників її самовідтворення. Травматичні дії щодо культурної (етнічної) одиниці часто не лише не послаблюють відповідну етнічну ідентичність, а й навпаки, посилюють її завдяки спільним трагічним переживанням. Національна ідентичність виникає в результаті якісного домінування нерозривного комплексу громадянсько-етнічних лояльностей чи поглинання ним конгломерату родинних, соціальних, регіональних, етнічних ідентичностей. Англійський дослідник Е. Сміт виокремлює такі її ознаки: історична територія (рідний край), спільні міфи й історична пам’ять, спільна масова (громадська) культура, єдині юридичні права та обов’язки, спільна економіка. У результаті виникнення національної ідентичності як масового соціального факту формується нація. Національна ідентичність виконує зовнішні функції (територіальні, економічні та політичні) та внутрішні (поглиблення й інтенсифікація соціальних зв’язків, спосіб самовизначення та самоорієнтації індивіда). Завдяки гнучкості, багатофакторності виникнення і здатності до самовідновлення національна ідентичність є потужною силою, яка, не втрачаючи своєї сутності, може поєднуватися з іншими ідеологіями й політичними доктринами.