Із кримських щоденників Адама Міцкевича
Чатир-Даг — найвища гора в пасмі Кримських гір на південному березі; її видно здалеку з різних сторін мало не за двісті верст у вигляді величезної хмари синюватого кольору…
Верхів’я Чатир-Дагу після заходу сонця через відбиття променів деякий час здаються ніби охопленими вогнем…
В долині, оточеній з усіх боків горами, лежить місто Бахчисарай, колись столиця Гіреїв, кримських ханів…
Неподалік від ханського палацу підноситься гробниця, збудована в східному стилі, з круглим куполом. Серед мешканців Криму існує переказ, що цей пам’ятник був поставлений Керім-Гіреєм на могилі невільниці, яку він дуже кохав. Була то ніби полька з роду Потоцьких…
У розкішнім саду серед струнких тополь і шовковиць стоять білі мармурові гробниці ханів і султанів, їхніх жінок і родичів; у неподалік розташованих двох будівлях лежать труни, звалені без ладу; вони колись були багато оббиті, тепер же стирчать голі дошки і шматки тканини…
Алушта — одне з найпрекрасніших місць Криму; туди ніколи не доходять північні вітри, і подорожній в листопаді часто шукає прохолоди під тінню все ще зелених волоських горіхів…
Чуфут-Кале — містечко на високій скелі; будинки, які стоять на березі, подібні до ластів’ячих гнізд; стежка, що веде вгору, крута і нависла над прірвою. У самому місті стіни будинків майже з’єднуються з ребрами скелі; коли подивишся крізь вікно, то зір губиться у незмірній глибині…
Кримський кінь у тяжких і небезпечних переправах неначе набуває особливого інстинкту обережності і певності; перш ніж зробити крок, він, тримаючи в повітрі ногу, шукає каменів і пробує, чи безпечно може стати…
Якщо з височини гір, що здіймаються в надхмарну височінь, глянути на хмари, що пливуть над морем, то здається що вони лежать на воді у вигляді білих островів. Це цікаве явище я спостерігав з Чатир-Дагу…