Інноваційний процес. Що таке інноваційний процес?
Інноваційний процес — цілеспрямована діяльність з проектування і впровадження інновацій (нововведень), різновид соціального процесу, який зводиться до послідовних етапів змін, що супроводжують інноваційну діяльність індивідів і соціальних груп. Де-які вчені розглядають інноваційний процес як процес перетворення наукового знання на інновацію, послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги і поширюється при практичному використанні. При плануванні й аналізі Інноваційний процес застосовують правило Й. Прелаті, згідно з яким ефективність впровадження інновацій вимагає домінування позитивних наслідків над негативними. Під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів відбувається постійна зміна характеристик структурних елементів інноваційного процеса: соціальних суб’єктів (особистість, соціальні групи, колектив) і суб’єктивних умов (здатність людей діяти в певних напрямах, їх потреби, інтереси та ціннісні установки). Головним об’єктом інноваційного процеса як соціального явища є люди, соціальні групи, їх поведінка й діяльність при впровадженні різних інновацій; їх взаємовідносини в процесі діяльності. Інноваційному процесу можуть перешкоджати психологічні бар’єри (мотиваційні чинники).
Виокремлюють такі основні види психологічних бар’єрів: некомпетентність; навички, традиції; ідилії (задоволеність людини своїм соціальним статусом і матеріальним становищем); збільшення навантаження; зміни місця роботи, соціального спокою (В. Зазикін, О. Чернишов). На характер інноваційного процесу впливає тип інновації. Важливим є визначення основних етапів, фаз інноваційного процесу. Американські дослідники виокремлюють шість його основних етапів: визначення потреби в інновації; належне інформаційне забезпечення; попередній вибір інновацій; прийняття рішення про впровадження; безпосереднє впровадження інновації; інституціоналізація інновації.