Інститут притулку. Що таке інститут притулку?
Інститут притулку — надання іноземному громадянинові захисту від юрисдикції іншої держави. Інститут притулку було визначено в 1948 у Загальній декларації прав людини, у якій вперше згадувалося право шукати «притулку від переслідувань». Генеральна Асамблея ООН закликала надавати людям, що бідують, захист і дотримуватися принципу притулку. У грудні 1967 Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про територіальний притулок, яка визначала його як мирний і гуманний акт, що не повинен розглядатися іншою стороною як свідчення недоброзичливості. Одночасно із розвитком понять територіальної юрисдикції й верховенства закону інститут притулку став означати не тільки місце притулку, а й право «шукати і користуватися цим притулком». Натепер надання захисту на території держави на основі її суверенітету передбачене міжнародним правом. Поняття «особа, що шукає притулку» поширюється на громадян, які звернулися з проханням про надання статусу біженця в іншій державі через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування у своїй країні або реальну можливість втратити життя чи волю внаслідок збройного конфлікту чи насильства. Найбільшу кількість індивідуальних клопотань про надання притулку одержують країни розвинутих регіонів світу. З 80-х такі країни стали проводити обмежувальну політику щодо надання притулку. Було запроваджено поняття «безпечна країна походження», і клопотання представників цих країн стали вважатися необґрунтованими. Існує показник надання статусу, що обчислюється як співвідношення кількості осіб, які шукають притулок, і кількості осіб, що одержали статус біженця. Політичний притулок надається іноземним громадянам і особам без громадянства, які шукають притулку і захисту від переслідувань або реальної загрози стати жертвою переслідувань у країні своєї цивільної належності чи проживання за суспільно-політичну діяльність і переконання, які не суперечать демократичним принципам, визнаним світовим співтовариством, нормам міжнародного права.
Тимчасовий притулок передбачає надання особам, які потребують захисту, «гуманітарного статусу» і притулку. Особи, які клопочуть про надання їм статусу біженця, проходять єдину процедуру з перевірки відповідності критеріям, що визначають поняття «біженець», незалежно від національності й країни цивільної належності або країни колишнього проживання. Статус біженця діє до трьох років. Дипломатичний притулок надається особі, яка ховається від переслідувань, у приміщеннях або на територіях, що знаходяться під юрисдикцією іншої держави (будинки дипломатичних місій, резиденції їхніх глав, військові кораблі і літаки, військові табори). Інститут притулку визнається тільки країнами — членами Організації американських держав, що підписали відповідну Конвенцію.