Інтуїція. Що таке інтуїція?
Інтуїція (лат. intuitio — пильно, уважно дивитися) — знання, що виникає поза усвідомленими, логічно обумовленими методами, засобами й умовами його отримання. Інтуїція є евристичним процесом, що полягає у знаходженні засобів вирішення проблем на основі пошуку, не пов’язаного або мало обумовленого логічно, з метою отримання достовірних результатів. Для інтуїції характерна швидкість (іноді моментальність) формулювання гіпотез і прийняття рішень та недостатнє розуміння логічного підґрунтя. Проблемам розуміння інтуїції багато уваги було приділено у філософській (починаючи з ідей Платона й Арістотеля і завершуючи ідеями І. Канта, Р. Декарта, А. Шопенгауера, Н. Бердяєва) та психологічній літературі (А. Бергсон, Н. Лосський, З. Фройд). У ХХ ст. соціологічна наука зосередила зусилля на визначенні можливостей інтуїтивного пізнання соціальної дійсності. Явище інтуїції характеризують пророцтва П’єтро Убальді (1896—1972), який вивчав філософію, фізику, історію релігії, стародавні мови. Він попереджав медиків, що подальше забруднення атмосфери призведе до спалаху ракових захворювань, засуджував вирубування лісів, нерозважливу експлуатацію земних надр, передбачив Першу світову війну й подальше відродження Європи. Довгий час феномен інтуїції пояснювала теорія інтуїтивізму, яка виходила з того, що інтуїція є ірраціональною, орієнтується не стільки на розум, мислення, скільки на прозріння. Подальше вивчення інтуїції засвідчило, що вона може виявлятися у формі, заснованій на почуттях, а в соціальному передбаченні ґрунтуватися на раціональному мисленні («інтелектуальна інтуїція»). Осяяння приходить в особливий спосіб через осмислення реальності, пізнання величезної кількості інформації.
Існує кілька теорій інтуїції (гносеологічна інтуїція, містична інтуїція, первинний надраціональний ступінь збагнення «цілісного буття» і т. д.). Сучасні наукові уявлення про інтуїцію не спростовують можливості «миттєвого охоплення» істини, але визначають інтуїцію як винятково важливий момент складної і неусвідомлюваної за своїм механізмом взаємодії почуттів, розуму і досвіду; іноді її трактують як осередок знання, що за своєю суттю є перехідною ланкою від одного рівня знань до іншого. Для соціології інтуїція набуває особливого значення при розв’язанні проблем управління, політичної влади, тому що використовується практично кожним керівником (усвідомлено або стихійно).