Інформація. Що таке інформація?

Інформація. Що таке інформація?

Інформація (лат. informatio — ознайомлення, роз’яснення) — відомості про світ, його об’єкти, суб’єкти, процеси, явища, діяльність тощо, які збираються, зберігаються, передаються і поширюються усно, письмово чи в інший спосіб (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і т. д.). У середині ХХ ст. у зв’язку з розвитком комунікаційних засобів американський інженер Р. Хартлі запропонував використовувати для вимірювання кількості інформації, переданої каналами зв’язку, одиницю 1 біт — символ двобуквеного алфавіту, що складається з нулів і одиниць {0, 1}. К. Шеннон — творець статистичної теорії інформації — запровадив термін «інформація» у вузькому технічному значенні щодо теорії зв’язку і передавання кодів. Фундаментальним результатом теорії інформації стало твердження, що у визначених умовах можна знехтувати якісними умовами інформації і виразити її кількість числом, яким визначаються можливості передавання інформації каналами зв’язку та її зберігання в запам’ятовуючих пристроях. Надалі з’явилися топологічний, комбінаторний та ін. варіанти математичної теорії інформації, що отримали загальну назву синтаксичних теорій. Черговий етап теоретичного розширення поняття «інформація» пов’язаний з кібернетикою — наукою про управління і зв’язок у живих організмах, суспільстві і машинах, однією з центральних категорій якої є інформація. На думку основоположника кібернетики Н. Вінера, інформація — це позначення змісту, яке отримане з зовнішнього світу в процесі пристосування людини до нього і пристосування до нього органів чуттів. Отже, інформація набула статусу загальнонаукового поняття, що означає: обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом, автоматом і автоматом; обмін сигналами у тваринному і рослинному світі; передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму (генетична інформація). Вінер інтерпретував інформацію незалежно від її конкретного змісту та призначення як вибір між двома чи більше значеннями, наділеними певними імовірностями (селективна концепція), що дало змогу розпочати дослідження усіх процесів за допомогою єдиного апарату математичної статистики. Інформація стала загальним поняттям для всіх наук, а інформаційний підхід, що охоплює сукупність ідей і комплекс математичних засобів, перетворився у загальнонауковий засіб дослідження. Науковий розвиток поняття «інформація» привів до появи різних змістових, ціннісних, світоглядних її інтерпретацій (наприклад, інформація як суб’єктивний феномен у неопозитивізмі та екзистенціалізмі; інформація як головна ознака диференціації в теорії інформаційного суспільства і т. д.). Змістовий (смисловий) і аксіологічний (ціннісний) аспекти інформації досліджуються в межах логіко-семантичної та прагматичної теорій. У логіко-семантичних теоріях (Р. Карнап, І. Бар-Хіллел, Дж. Кемени, Е. Войшвилло та ін.) інформація розглядається як зменшення чи усунення невизначеності. Семантична інформація, що міститься в будь-якому висловлюванні, виключає деякі альтернативи. Чим більше альтернатив виключає висловлення, тим більшу семантичну інформацію воно несе. Логіко-семантичні теорії зорієнтовані на розв’язання таких проблем: 1) визначення сукупності можливих альтернатив засобами обраної мови; 2) кількісна оцінка альтернатив, їхнє відносне зіставлення (зважування); 3) введення міри змістовності інформації. У процесах інформаційного обміну потужність чи якість інформації, отриманої адресатом, залежить від його підготовки до її сприйняття.

Тезаурус — це повний систематизований набір знань одержувача інформації про зовнішній світ, що впливає на його здатність сприймати ті чи інші повідомлення. Поняття тезауруса фундаментальне для семантичної теорії, враховує в явній формі роль одержувача інформації. У прагматичних концепціях інформації поняття тезауруса стає центральним, що викликає необхідність враховувати цінність, корисність, ефективність і економічність інформації як якості, що визначально впливають на поведінку здатних до самоорганізації, самоврядних, цілеспрямованих кібернетичних систем (біологічних, соціальних, людино-машинних). Найвідомішою прагматичною теорією інформації є поведінкова модель Р. Акофа, вихідним у якій є прагнення одержувача інформації вирішити конкретну проблему за допомогою альтернативних методів різної ефективності, тобто його перебування у «цілеспрямованому світі». Інформативне повідомлення змінює «цілеспрямований стан» одержувача, який характеризується послідовністю можливих дій (альтернатив), ефективністю дії і значущістю результату. Розрізняють «інформуючу», «інструктуючу» і «мотивуючу» інформацію. Для одержувача прагматична цінність повідомлення полягає в тому, що воно дає йому змогу окреслити стратегію поведінки через з’ясування того, що, як і чому робити на кожному черговому етапі досягнення мети. Недоліком поведінкової моделі була її непідготовленість до оцінки помилкових повідомлень. Тому наступним етапом у розвитку прагматичних теорій інформації стала логіко-прагматична модель комунікації Д. Харраха, яка передбачає урахування суспільного характеру людської комунікації. Одержувані повідомлення обробляють з метою виділення «придатних до вживання» повідомлень. Теорія інформація у трактуванні Шеннона виникла як засіб розв’язання прикладних задач у галузі передавання сигналів каналами зв’язку. Здатність відтворювати, обробляти, зберігати і передавати інформацію багатократно зросла в результаті впровадження інформаційних технологій. Загальна теорія інформації — «інформологія», основою якої є синтаксичні, семантичні і прагматичні концепції інформації — поєднує всі дослідження інформації в різних галузях.

Інформація. Що таке інформація?

Комментарии закрыты.