Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Боротьбі українського народу проти чужоземних завойовників у другій половині ХVІІ ст. присвячено пісню «Ой Морозе, Морозенку…». Пpo її популярність свідчать не лише численні варіанти (більше сорока); в західноукраїнських землях її виконували на похоронах видатних діячів, пісню любив Т. Шевченко.
В основі твору лежить розповідь про трагічну загибель у нерівному бою з ворогами мужнього героя — козака Морозенка, який є узагальненим образом захисника рідної землі. У деяких варіантах пісні згадується його боротьба з «ляхами-панами», в інших — з татарами чи «турком-шведом». Прототипами героя могли стати видатні очільники козацьких і селянських визвольних змагань ХVІ—ХVІІ ст. Деякі дослідники вважають, що йдеться про Нестора Морозенка, осавула Кропивнянського полку, який разом з Максимом Кривоносом боровся на Поділлі проти польських панів і брав участь в облозі міста Збараж (1649). За іншим твердженням — це військово-політичний діяч доби Хмельниччини Станіслав Морозенко (Мрозовицький). Він був полковником корсунським, організатором військових дій на Поділлі, брав участь у битві під Пилявцями, керував кіннотою під Збаражем, де й загинув у бою. За ним «дуже жалкувала його чернь».
Пісня за змістом стисла, проте містка, насичена інформацією. Починається вона звертанням, задушевність і щирість якого підкреслено вигуком «ой»:

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

Уже з перших рядків перед реципієнтом постає мужній і відважний лицар, оборонець рідного краю, який зажив слави по всій Україні. У тексті не згадано про його долю, проте зрозуміло, що сталося щось непоправне, бо вся Вкраїна сумує. У наступних рядках образ України звужується до монументальної постаті згорьованої матері, яка віддала сина на війну, виглядає його у рідній стороні:

Не так тая Україна, як та стара мати,
Заплакала Морозиха, та стоячи біля хати.

Культ матері пронизує весь героїчний епос українського народу, її прокляття вбивало, благословення — захищало від стріл і куль. Морозиха — узагальнений образ української матері-страдниці.
Після опису Морозихи — розповідь про виступ козацького війська у похід:

Ой з-за гори та з-за кручі буйне військо виступає,
Попереду Морозенко сивим конем виграває.

Слово «буйний» вказує на чисельність козацького війська — велике, сильне. На чолі його славний отаман, що наголошено словом «виграває». В уяві виникає ставний, могутній тілом і духом козак, під яким басує норовливий кінь. У цій картині переважають емоційні, яскраві барви, а в наступному епізоді йдеться вже про тривожно-трагічні події:

То не грім в степу грохоче, то не хмара світ закрила, —
То татар велика сила козаченьків обступила.
Бились наші козаченьки до ночі глухої, —
Полягло наших чимало, а татар утроє.

Контраст цієї картини з попередньою створюється за допомогою заперечного порівняння, в якому жорстока сила татарських полчищ уподібнюється грізним явищам природи. Трагізм подій підсилено заснованим на запереченні порівнянням.
Батальна сцена виписана стримано: повідомляється, що бій тривав «до ночі глухої», в ньому полягло чимало козаків, а ще більше татар. Значно детальніше виписано картину мученицької загибелі козацького ватажка:

Нe вернувся Морозенко, голова завзята,
Замучили молодого татари прокляті.
Вони його не стріляли і на часті не рубали,
Тільки з нього, молодого, живцем серце виривали.
Поставили Морозенка на Савур-могилу.
«Дивись тепер, Морозенку, та на свою Україну!»

У наведеному уривку відчувається навмисне уповільнення дії, що досягається за допомогою деталізованого опису тортур, який акцентує увагу на важливому моменті зображення і надає твору певної епічної тональності.
Зміст пісні глибокореалістичний, достовірність зображених подій не викликає сумніву. Муки, яким було піддано Морозенка, — не перебільшення. У своїй жорстокості турки і татари не знали меж. Свідки одного з нападів на українське село так описали немилосердя бусурменів до селян: «Ми бачили, як їх вбивали, стинали їм голови, розкидали частини тіла; жорстокий ворог кидав у вогонь їхні тремтячі серця, виривав легені й оголяв нутрощі. Дороги, якими рухалася орда, освітлювались зловісною загравою пожеж і устилалися трупами вбитих і замордованих людей».
Смерть Морозенка — жахливе і криваве видовище, однак він зміг витримати нелюдські муки. Художні засоби, за допомогою яких розкрито його образ, підпорядковані ідейному змістові пісні — возвеличенню героїзму, мужності й відваги захисників рідного краю. Епітети «славний», «молодий», «завзята» акцентують глибоку пошану народу до мужнього воїна. Його витривалість передається за допомогою гіперболи: з вирваним серцем стоїть Морозенко на Савур-могилі й дивиться на вітчизну (названа в пісні Савур-могила, за законом асоціації за полярністю, вимагає антоніма, яким у тексті є Україна). Поетичне перебільшення передає ставлення до героя, якому симпатизував український народ, силою якого захоплювалися навіть вороги. Після страшних фізичних мук вони піддали козака ще й моральним катуванням, примусивши споглядати руїну в рідному краї:

Вся ти єси, Україно, славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами, та кров’ю полита!

Закінчується пісня оптимістичним запевненням, що героїчні сторінки тієї вікопомної боротьби житимуть в українському слові, українській думі:

І поки над білим світом світить сонце буде, —
Твої думи, твої пісні не забудуть люди.

Пісня «Ой Морозе, Морозенку…», за словами М. Стельмаха, «є своєрідним заповітом, заповітом мужності й вірності рідній землі».

Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *